Венеціанська комісія врятувала люстрацію
Європейська комісія за демократію через право, яка відома більше під назвою Венеціанська комісія, винесла проміжне рішення щодо закону про люстрацію.
Автори закону та влада ще не зрозуміли, що Венеціанська комісія врятувала їх від ганьби, а Україну від повного провалу люстрації.
Лунають наївні звинувачення опонентів у тому, що це вони підсунули таку свиню люстраторам, підступно звернувши увагу Венеціанської комісії на наш закон про люстрацію. Насправді ж, закон був прийнятий із такою кількістю порушень Конституції та навіть рішень Європейського суду із прав людини, що не скористатись цим просто неможливо.
Люстратори самі зіграли на користь опозиційного блоку. Але справа навіть не в тому.
Якби не рішення Венеціанської комісії, то викрилась би люстраційна афера. Адже закон виписаний таким чином, що для частини осіб там є гарні лазівки аби уникнути люстрації – приміром, отримати статус учасника бойових дій. Усі інші люстровані особи можуть спокійно поновитись через суди, якщо не наші, то через Європейський.
Адже за цим законом механізм люстрації порушує Конституцію та інші закони України, а отже, суд зобов'язаний поновити всіх, кого люстрували з порушенням Конституції.
Тобто насправді закон не дає можливості провести люстрацію – він лише створює видимість процесу. Очевидно, саме така мета й ставилась перед законом.
Я переконана, що автори закону були щирі у своєму прагненні люстрації, так само, як були щирі громадські активісти. Але ними хтось технічно скористався. І, на-гора, після підпису президента світ побачив зовсім не той закон, за який голосували депутати. У законі з'явились уточнення та поправки, які не дають змогу люструвати в законний спосіб. А сам механізм люстрації – "керівник люструє підлеглого" – є корупціогенним.
Схема люстрації суддів, згідно з текстом закону, взагалі не може бути реалізована, бо, відповідно до 5-ї статті звернення Мін'юсту до Вищої ради юстиції та/або Вищої кваліфікаційної комісії суддів не породжує їх обов'язок люструвати суддю, щодо якого Мін'юст подає висновок. Закон дозволяє цим органам вирішувати питання люстрації суддів на власний розсуд – навіть при наявності підстав для люстрації.
І це зрозуміло: будь-яка влада в нашій країні воліє мати лояльний до себе суддівський корпус, а простіше кажучи, керований. Тому вже два чинних закони, які передбачають очищення судової влади, поки що не дали результатів.
А якщо й будуть звільнення, то підпадуть під них не ті судді, які вирішують замовні владою справи та їздять на роботу на Бентлі чи Майбахах – а цапи-відбувайли. Як це вже показала люстрація в інших органах влади.
Ідея люстрації виникла в суспільстві як запит на притягнення до кримінальної відповідальності політичного клану Януковича, який узурпував владу та порушував прав людини. Якби це вчасно було зроблено, тобто весною цього року, – то потреби в широкій люстрації звичайних виконавців не було б.
Стає зрозуміло, що метою цього закону була потреба відволікти нас усіх від покарання представників злочинного режиму Януковича. Насправді, не потрібно люструвати всіх чиновників скопом лише за те, що вони працювали на держслужбі за часів Януковича. Тим більше, що вони там працювали й за Ющенка, і за Кучми, режими яких теж були далекими від правової чистоти.
Необхідно усунути від влади прямих співучасників злочинного режиму Януковича. Але вони всі на свободі, а дехто вже в парламенті.
Тож, закон "Про очищення влади", за який не голосували депутати, бо текст корегували у високих кабінетах уже після голосування, – мав на меті "люструвати" так, щоб не люструвати ключових гравців системи, лише позбутись нелояльних.
Отже, Венеціанська комісія своїм проміжним рішенням врятувала люстрацію, бо порадила не використовувати цей закон до внесення в нього змін. І "опозиція", насправді, сама того не розуміючи, сприяла поверненню до реального очищення влади, а не фейкового.
Спонукаючи нашу владу звузити коло осіб, які повинні бути люстровані, Венеціанська комісія зазначила, що бажано було б перед тим довести причетність чиновників до узурпації влади, до злочинів проти держави та проти прав людини.
Це такий, навіть не натяк, а прямий текст – не соромтесь, притягайте злочинців до відповідальності. І не прикривайтесь люстрацією.
Анна Маляр, спеціально для УП
