За танком агресора йдуть обов'язки окупанта
Суспільство жваво обговорює рішення про припинення бюджетних і соціальних виплат на сході України, демонструючи різні точки зору.
Метаморфоза полягає в тому, що присутність російської армії з відповідною інфраструктурою в Донецьку чи Луганську не викликає проблем фінансування, так само не викликають подібних проблем ведення масштабних військових дій проти України чи підготовка та перепідготовка людських ресурсів із цією метою. Не секрет, що все це потребує значних грошових коштів, які є можливість віднайти за межами України. Але до цього часу за межами України не було віднайдено коштів на утримання соціальної інфраструктури регіону.
Грубо кажучи, війська, танки, гармати, інструктори – російські, а пенсії, бюджетні зарплати – українські.
З 1 грудня ситуація зміниться кардинально. У чому суть рішення кабміну із цього питання? Постанова уряду "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей" від 7 листопада 2014 року передбачає до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій з тимчасово неконтрольованої території в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Звісно, при цьому встановлюється, що "видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади".
Рішення про припинення бюджетних і соціальних виплат в окремих районах сходу України – безумовно, правильне. Дискусії про доцільність, звичні для свободи слова, необхідно перевести в юридичну площину.
Річ у тім, що вказане рішення є насамперед юридично вірним, бо воно опирається на норми міжнародного права.
Факти засвідчують, що частина території України в окремих районах Донецької й Луганської областей окупована російськими збройними силами, хоча уряд України й називає її "тимчасово неконтрольованою".
Відтак, Російська Федерація за нормами міжнародного права вважається "окупаційною державою". Така оцінка не змінюється від створення окупантом квазідержавних утворень – "ДНР" і "ЛНР".
Треба відзначити, що створення окупаційною державою маріонеткових організацій не є чимось винятковим, навпаки – більшість агресорів, здійснивши окупацію території іншої держави або її частини, пробують створити щось подібне.
Мотивація агресора полягає в намаганні ухилення від міжнародно-правових зобов'язань, які на нього покладаються із приводу окупованої території.
Прийнята в Женеві в 1949 році Конвенція про захист цивільного населення під час війни прямо передбачає обов'язки окупанта – держави, яка окупувала частину території іншої держави. Ці обов'язки зводяться до підтримки правопорядку, у тому числі забезпечення прав людини, а також недопущення того, що називається "гуманітарна катастрофа".
Наприклад, перша частина 55-ї статті цієї Конвенції встановлює, що "окупаційна держава зобов'язана за допомогою всіх наявних засобів забезпечувати населення продуктами харчування та медичним матеріалами; зокрема, постачати необхідні продукти харчування, медичні матеріали та інші припаси, якщо ресурсів окупованої території виявиться недостатньо".
У 56-й статті на окупанта покладено обов'язок "забезпечувати та підтримувати діяльність медичних та лікарняних установ, а також забезпечити та підтримувати на окупованій території умови задовільні з погляду охорони здоров'я та санітарії, зокрема, вдаючись до вживання та проведення профілактичних та запобіжних заходів, необхідних для запобігання поширенню інфекційних захворювань та епідемій. Медичному персоналу всіх категорій буде дозволено виконувати свої обов'язки".
Особливо чітко зобов'язання окупанта передбачені першою частиною 59-ї статті Конвенції – "Якщо все або частина населення окупованої території отримують недостатній обсяг постачань, окупаційна держава повинна погодитись вжити заходів, спрямованих на надання підтримки цьому населенню й повинна сприяти реалізації цих заходів усіма наявними в неї засобами".
Тому висновок із наведеного доволі чіткий. За танком агресора йдуть обов'язки окупанта.
За все свавілля, яке твориться сьогодні в "ДНР" і "ЛНР", несе відповідальність Російська Федерація.
Так само ця окупаційна держава несе міжнародно-правовий обов'язок щодо постачання окупованої нею території всім необхідним за рахунок власних коштів.
Василь Лемак, доктор юридичних наук, професор, Ужгородський національний університет, спеціально для УП
