Горбачов як зброя
International New York Times за 13 листопада вийшла з невеликим додатком. "Цей спеціальний рекламний матеріал створено й проспонсовано "Російською Газетою". Працівники чи редактори INYT не були залучені", дрібним шрифтом зазначено на першій із чотирьох сторінок, інші марковані наверху як "advertising supplement", "рекламний листок". Усе решта виглядає так само, як і оригінальна газета: шрифти, фотографії й карикатури, якісна англійська.
Додаток називається "Росія понад заголовками". Присвячений він, на перший погляд, благородній даті: 25-річчю падіння Берлінського муру.
Ключовий матеріал – інтерв'ю Михайла Горбачова під назвою "Я проти будь-яких стін".
У першій частині інтерв'ю Михайло Сергійович розказує про те, що "всі: росіяни, усі люди Радянського Союзу розуміли бажання німців жити в єдності. Перестройка й демократизація спричинилися до цього". Мабуть, і Путін, вербуючи в Дрездені, мріяв про те, як Стіну знести...
Колишній генсек говорить про те, що існує криза в стосунках Європи і Росії, і проводить паралель з пізніми 80-ми. Як і тоді, він пропонує "новий спосіб мислення": визнати глобальні загрози, будувати стосунки знову, шукати можливостей, щоб зупинити гонку озброєнь.
"Визнати свободу вибору всіх людей, водночас беручи до уваги інтереси один одного", – ні на що не натякає він, і пропонує реанімувати Паризьку хартію 1990-го року, створивши Раду Безпеки Європи. "Цього не було зроблено – розвиток Європи було спрямовано не туди, тому що Росія була слабкою в 90-ті. Тому західні лідери повинні це акуратно проаналізувати, замість того щоб звинувачувати Росію в усьому", – каже Горбачов.
І це не останнє його контрзвинувачення. Розширення НАТО на Схід, у його розумінні – порушення духу угод і тих завірень, що йому як генсеку начебто дав Захід у кінці 80-х.
Санкції, як вважає Горбачов, звичайно ж, треба скасувати – Росія ж не відповіла "оком за око" на останній раунд тиску з боку Заходу. "У першу чергу, треба скасувати так звані персональні санкції. Як ми можемо вести діалог, якщо ви караєте людей, котрі приймають рішення й впливають на політику? Ми повинні говорити одні з одними. Цю аксіому, на жаль, усі вже забули", – відіграє роль голуба миру на фоні постійних зальотів російських винищувачів останній генсек.
І тут находить час для контрольного інформаційного пострілу. "Україна й стосунки з нею – болюче питання для кожного росіянина. Ви – наполовину росіянин і наполовину українець. Ви писали, що Вам дуже болить ця тема. Який вихід з української кризи?" – задає питання редакція.
Мінська угода, зона без вогню, відведення тяжкої зброї, спостерігачі ОБСЄ, відповідальність двох президентів, "ми повинні знизити емоції й з'ясувати, хто правий, а хто ні, пізніше"; Україна повинна забезпечити примирення всередині країни круглим столом із представництвом всіх-всіх-всіх.
Кремлівський темник, словом. Жодного слова про Крим, про збройну допомогу терористам, про підтримку незаконних "виборів", що порушують ті ж Мінські угоди.
Інші матеріали пропагандистського додатку розширюють щілинку, пробиту Об'єднувачем, Миротворцем і Завершувачем Холодної Війни, котрий начебто дав шлях свободи й процвітання всій Європі. Захід, включно з "байдужою Німеччиною", прямо звинувачується в порушенні слова й нагнітанні напруги розширенням НАТО на Схід, а також "поступовим поширенням впливу Заходу в Україні, Молдові й Грузії".
Окремої уваги вартує колонка Івана Цвєткова, де роздуми про новий світовий порядок базуються на аналогії із тваринного світу про лисичок, що харчуються кроликами. "Українська криза", цей вираз повторюється постійно, на його думку – це тільки спроба Росії нагадати світові про свою роль суперпотуги. Тому вона змінить світ так, щоб інші не змогли її обмежувати – а може й із Китаєм зіграти...
Остання сторінка: ах, це він, неймовірний ще зі сталінських часів російський балет! Санкт-Петербурзький Міхайловскій театр, після успішних турів у Великобританії та Німеччині, відвідає США та Японію. Мета туру – "зробімо так, щоб вони просили нас повернутися". Люди світу плескатимуть найкращим танцюристам і балеринам – і, опосередковано, російським "Градам"...
Підсумуємо пропагандистський удар: мікс із напівправди, що перекладає вину за Стіну на НДР, а Радянський Союз показує як відповідальну державу, що односторонньо закінчила Холодну Війну. Невдячний Захід, що порушив зобов'язання не розширювати НАТО – і справедлива реакція Росії.
Єдність і територіальна цілісність України підміняється "надзвичайною близькістю у всіх вимірах" росіян і українців, а "стіна" між Україною й Росією прирівнюється до Берлінської стіни.
Фантомні страхи екс-СРСР щодо НАТО, комплекс того, що РФ уже начебто не "партнер", а "звичайна європейська країна".
"Незалежна міжнародна політика, що забезпечує власні інтереси Росії, веде до зростання критицизму на Заході", – це вони про анексію Криму й про збитий MH17?
Сподіваюся, світ не забув і не забуде іншого Горбачова – того, хто кинув війська із саперними лопатками в Тбілісі, хто пробував задавити танками прагнення литовців до незалежності, того, хто пробував реанімувати вже мертвий СРСР новим "союзним договором".
І не підмінить українське бажання жити "в сім'ї вольній, новій" новим розподілом зон інтересів.
P.S. Додаток "Russia Beyond The Headlines" публікується в таких виданнях: британська The Daily Telegraph, американські The Washington Times та The Wall Street Journal, австралійські The Sydney Morning Herald та The Age, французька Le Figaro, німецька Sueddeutsche Zeitung, El Pais з Іспанії, італійська La Reppublica, бельгійська Le Soir, а також в газетах Болгарії, Сербії, Македонії, Греції, Індії, Японії, Китаю, Аргентини, Бразилії, Уругваю, Південної Кореї, Арабських Еміратів і Таїланду.
Інформаційна війна триває – і де тут голос України?
Остап Кривдик, політолог, активіст, спеціально для УП
