Побічні ефекти люстрації, і не тільки
Я є прихильником люстрації, навіть у тому вигляді, на який спромоглися депутати, голосуючи під тиском громадськості – і не тільки – напередодні позачергових виборів за вимучений численними поправками законопроект.
Закон України "Про очищення влади", звичайно, не бездоганний, але щиро сподіваюсь, що внести до нього зміни новому складу Верховної Ради буде не так складно, як прийняти його... із запізненням більш ніж на 20 років .
Тож, коли вже на наступний день після опублікування підписаного президентом закону, прямо на засіданні уряду прем'єр Арсеній Яценюк повідомив, що на його підставі звільнено перші два десятки чиновників, а ще 19 написали заяви за власним бажанням, особисто я сприймав це не як передвиборчий піар, а як початок довгоочікуваного оновлення країни, право на яке вона виборола дуже дорогою ціною.
Однак, як це часто в нас буває, поспіх, зумовлений бажанням перехопити електоральні симпатії, іноді призводить до рішень, які доволі складно назвати довершеними.
Зайвий раз переконатись в цьому дозволяє ситуація, що склалася в Державній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва після звільнення її голови Михайла Бродського та його першого заступника в "першій хвилі" люстрації.
Справа в тому, що звільнивши двох керівників служби ще 16 жовтня, кабмін лише 5 листопада спромігся своїм розпорядженням №1075 призначити ще одного, поки не звільненого заступника, Олега Шейко, який працює на цій посаді з 2012 року й теж підпадає під люстраційні критерії, тимчасово виконуючим обов'язки.
Як наслідок – неможливість у цей період належно виконувати завдання, покладені на цей центральний орган виконавчої влади, серед яких: аналіз проектів регуляторних актів, що подаються для погодження, експертиза регуляторних актів, вжиття заходів щодо захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, порушених унаслідок дії регуляторних актів та багато іншого.
Конкретним прикладом може слугувати затримка з оформлення акту перевірки Держпідприємництвом одного зі структурних підрозділів КМДА, яка проводилася згідно наказу №73 підписаного 16 жовтня вже тепер колишнім заступником голови Олександром Потімковим, і має документально засвідчити численні порушення при видачі підприємцям документів дозвільного характеру.
Крім того, відсутність відповідних повноважень призводила до затримки з отриманням працівниками служби заробітної плати, що є прямим порушенням трудового законодавства й сприймається більшістю з них як черговий етап "покращення", здійснюваного в кращих традиціях "попередників".
Хочеться вірити, що такі "побічні ефекти" люстрації не будуть системними. Адже це лише додасть аргументів її противникам та полегшить кампанію з дискредитації життєво-необхідного для країни оновлення чиновницького апарату, яка розпочалася задовго до прийняття відповідного закону.
Тому небайдужій громадськості, і насамперед членам Громадської ради з люстрації, слід пильно ставитись до змісту й наслідків рішень, які приймаються на виконання вимог закону, а також домагатись максимально прозорих призначень на звільнені посади – не за квотним чи іншим принципами, а за результатами проведення відкритих конкурсів.
Що ж до ситуації, яка склалася в Держслужбі з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, то для якнайшвидшого її "врегулювання" достатньо призначити на відповідні посади тих кандидатів, які з літа проходять відбір на посаду очільника Державної регуляторної служби, рішенням про створення якої та ліквідацію Держпідприємництва, кабмін свого часу намагався позбутися пана Бродського. Однак недолугість прийнятого рішення була успішно оскаржена ним у суді.
А помилки слід визнавати й… виправляти.
Олександр Пліва, спеціально для УП
