ЦВК понад законом?

Минуло два тижні з того часу, як постановою Вищого адмінсуду зобов'язано Центральну виборчу комісію вчинити дії щодо реєстрації кандидата в народні депутати України Городецького О.Є., висунутого 14 вересня 2014 року політичною партією "Народний фронт" на VI позачерговому з'їзді партії та включеного до виборчого списку цієї партії під №57, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Рішення суду вступило в законну силу й не підлягає оскарженню.

Два тижні своєю бездіяльністю ЦВК порушує виборчі права громадянина України. За цим спокійно спостерігають президент, прем'єр, міністр юстиції, МВС та Генпрокуратура.

Дійсно, а що сталося?

Ну, не виконується рішення суду. Ну й що? Хіба це єдине рішення суду, яке не виконується в нашій країні? Тисячі українців роками чекають на виконання рішень суду. І нічого. Недоліки системи. Спадщина "папєрєдніків".

Розслабся, ти хто такий, щоб мати Право? Чиї інтереси представляєш? Якими активами володієш? Що за "пред'яви"? В "стійло"! Мовчи й не висовуйся. Тут тобі не Європа.

О, так, звичайно, ми туди прагнемо, але ж шлях може бути довгий. Навіть довший ніж очікування на виконання рішення суду. Набагато довший. Реформи ж за день не робляться. Усі ж усе розуміють…

В країні війна, економічна криза, у бюджеті нічого "пиляти", а тут якийсь громадянин. Якесь рішення суду...

Смішно, правда? І проти кого? Проти самої ЦВК, яка в ці хвилини вершить долю сильних світу цього? Нарізає надважливі відсотки, визнає чи не визнає результати по округах.

Наївний, простий українець. Ти думав, що щось змінилося? Що нема Януковича – і країна живе по-новому? Що право людини має якусь вагу? Забув, мабуть, старе совкове гасло: "Лєнін умєр, но дєло єго жівьот".

Усе було б так, якби не одне АЛЕ.

Прості Українці здійснили Революцію Гідності. Переродилися й довели всьому світу, що вони мають Право в цій країні. Власне, лише вони можуть вирішувати її майбутнє. Бо вони – Народ! Ніхто не вірив, що режим Януковича впаде, політики спішили домовлятися – але Народ вирішив по-іншому.

На Новий Старий Рік, автору цих рядків "наснився" сон.

Наївний, посміхалися політики, ну-ну. Влада сильна як ніколи!... Сон виявився майже віщим.

Через це немає жодних сумнівів: рішення суду буде виконане. Як не зараз, то за місяць. Як не в Києві, то в Страсбурзі. І всі винні понесуть заслужене покарання. Бо правила в новій Україні встановлюють не окремі "впливові люди", а Закон. По-іншому бути не може! Головне – у це вірити й за це боротися.

На закінчення пригадався старий галицький анекдот.

1946 рік. Галичина. Йдуть лісом двоє хлопців. Бачать, дідусь прив'язав москаля до дерева й пиляє пилкою.
– Та чи пан не має пістолета?
– Та ні, пан має пістолет, але пан має ще час і натхнення!

Чого-чого, а натхнення в автора цих рядків не бракує. Тому все буде добре!

Олесь Городецький, громадський активіст, координатор Оргкомітету "Євромайдан Рим", спеціально для УП