Технічні кандидати Віталія Журавського

Однією з поширених в Україні негативних виборчих технологій є використання на парламентських виборах так званих технічних кандидатів – тобто кандидатів, які своїми діями, чи навіть самим фактом наявності мають сприяти покращенню результату основного кандидата та послабленню позицій його головних конкурентів.

У залежності від стратегії виборчої кампанії реєстрація технічного кандидата може бути спрямована на вирішення однієї, або ж відразу кількох задач:

1. Отримання контролю над виборчими комісіями, чи представлення в комісії максимально можливого числа "своїх" людей.

Це дає змогу контролювати виборчий процес, перебіг голосування та підрахунок голосів. І відповідно, у влучний момент, здійснити фальсифікацію волевиявлення виборців.

2. Введення в оману виборців шляхом реєстрації кандидатів-двійників, які мають таке саме прізвище, а інколи й ім'я та по-батькові, що й головний конкурент.

Уперше ця технологія була масово застосована в Україні на виборах до Верховної Ради України 2002 року.

3. Агітація проти інших кандидатів.

Ця задача ставиться тоді, коли основний кандидат, згідно стратегії виборчої кампанії, повинен виглядати не заплямованим, таким, що веде передвиборчу кампанію чесно, не вдаючись до інформаційних війн із конкурентами. Оскільки, офіційний статус кандидата в народні депутати дає право на обов'язкове розміщення передвиборчої агітації в засобах масової інформації, як у підтримку кандидата, так і проти інших кандидатів – від імені технічного кандидата можна розміщувати компромат на інших кандидатів.

4. Судові війни.

Технічний кандидат може ініціювати судові позови проти конкурента основного кандидата, змушуючи його команду втягнутися в безкінечні судові процеси, що відповідно, відволікатиме команду кандидата від інших завдань виборчої кампанії.

Вищенаведений перелік завдань, які недобросовісний кандидат прагне вирішити за рахунок залучення до виборчої кампанії технічних кандидатів – не є вичерпним. Цей перелік лише покликаний показати, що реєстрація технічних кандидатів та використання їх у виборчій кампанії не тільки не має нічого спільного із чесними виборами, а й порушує засади інформаційного забезпечення виборів, визначені 63-ю статтею закону "Про вибори народних депутатів", оскільки перешкоджає здійсненню виборцями усвідомленого, поінформованого, вільного вибору шляхом доступу до різнобічної, об'єктивної та неупередженої інформації.

*   *   *

На виборах до ВР- 2012, автор, як довірена особа кандидата, приймав участь у виборчому процесі в одномандатному виборчому окрузі №66 Житомирської області із центром у місті Малин, де перемогу отримав кандидат Віталій Журавський. Тоді багатьох виборців здивував факт балотування в окрузі нікому невідомих кандидатів-самовисуванців, які не мали жодних зв'язків з округом раніше та, на відміну від інших кандидатів, навіть теоретично не могли претендувати навіть на кількасот голосів виборців.

Більше того, ці кандидати не вели передвиборчої кампанії, не відкривали виборчі фонди, не з'являлися на окрузі. Єдине місце, де окремі з них інколи проявляли себе – агітаційна газета від Віталія Журавського.

Звісно ж, політично активні виборці та представники команд інших, реальних кандидатів, запідозрили, що ці самовисуванці є технічними кандидатами Віталія Журавського. Підозра переросла у впевненість, коли більшість із кандидатів знялися з реєстрації.

Перебіг виборчої компанії у 66-му виборчому окрузі на позачергових виборах до Верховної Ради 26 жовтня 2014 року здивував виборців округу ще більше, ніж у 2012-му.

Зі 198 виборчих округів, на яких відбулося голосування, малинський виборчий округ зайняв 12-е місце за кількістю висунутих кандидатів – їх аж 32. І, звісно ж, повторюється історія дворічної давнини щодо того, чи справді окремі кандидати зі списку мають намір позмагатися за депутатський мандат?

Однак, не будемо втомлювати читача здогадками, адже знайти технічних кандидатів у 66-му виборчому окрузі з імовірністю 99,99% допоміг Його Величність Випадок.

Так, автор, читаючи опублікований в УП блог Ірини Федорів за 10 жовтня, звернув увагу на слова автора блогу про відому функцію редактора Word додавати до властивостей створеного файлу інформацію про те, хто створив цей файл, на якому комп'ютері тощо, якщо ці дані були введені власником комп'ютера при інсталюванні редактора.

Отже, заходимо на сторінку ЦВК, знаходимо список кандидатів округу №66, завантажуємо на свій комп'ютер програми кандидатів – а далі перевіряємо, хто створив файли з цими програмами та формуємо відповідну табличку. Для зручності, завантажуючи файли, називаємо їх прізвищами кандидатів, властивості файлу від цього не змінюються.

Отримані результати, сортуємо в такому порядку: 1) Компанія; 2) Ким збережено файл; 3) Автор файлу з передвиборчою програмою. При цьому, результати, що повністю, або частково співпадають, групуємо.

Отже, як бачимо з таблиці, передвиборчі програми Віталія Журавського та ще п'яти кандидатів створено на комп'ютері однієї компанії – "VR", що означає "Верховна Рада", одним автором – "zhuravskyi" та збережено однією особою – "Deputat".

Коментарі, як кажуть – зайві.

Привертає увагу факт співпадіння реквізитів файлів передвиборчої програми Івана Литвина, сина екс-голови ВР Володимира Литвина, з деякими іншими кандидатами – однак у цьому випадку відповідність не настільки очевидна.

Дивним також є факт співпадіння реквізитів файлів у кандидатів Анжели Безгласної та бійця батальйону "Донбас" Євгена Шевченка – "Nadiia".

Підсумовуючи, зауважимо, що технічних кандидатів у Віталія Журавського може бути й більше ніж п'ять, якщо програми таких кандидатів готувалися на іншому комп'ютері. Однак, саме ці п'ять дивовижних "збігів" красномовно свідчать про те, як кандидат збирався вигравати вибори, і, чи була його виборча кампанія чесною й відкритою.

Якщо врахувати, що розмір застави кандидата в депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, складає 12.180 гривень, то виходить, що лише на технічних кандидатів Віталій Журавський витратив, як мінімум, 60.900 гривень.

Цікаво, чи знайде слідство та суд ознаки кримінального діяння в маніпуляціях Віталія Журавського з технічними кандидатами?

Хотілося б побачити відповідь на це питання від Міністра внутрішніх справ України пана Арсена Авакова.

Михайло Дяденко, спеціально для УП