За яку партію віддати свій голос?

Сумніви пересічного виборця напередодні парламентських виборів.

Як відомо, українці голосують ірраціонально. Найчастіше суб'єктивні емоції визначають електоральні вподобання.

Одна моя сусідка постійно голосувала за Віктора Януковича, оскільки він, на її думку, – "представительный мужчина". І не треба ображати мою сусідку – це не найгірший представник українського електорату. Для відстоювання своєї позиції в неї мається залізобетонний аргумент: вони всі крадуть, усі злодії, але цей злодій мені просто подобається.

Судячи з останніх рейтингів, приблизно так досі думає чимало людей. І не їхня в цьому вина.

Усі ми добре знаємо, що український політикум цілком заслуговує на критичне до себе ставлення. Тому не перестаєш захоплюватися українським виборцем, котрий, наперед знаючи, що вибирати особливо ні з кого, бо приблизна всі однакові – усе ж якось прагне вибирати. У міру свого уявлення про краще. І кращих. І загалом у нього щось виходить. Хоч і не завжди.

Як буде цього разу?

Позачергові парламентські вибори після Революції Гідності й всенародного руху опору російській агресії на Сході мали стати поворотним моментом у житті країни й покликати до управління нових людей. Для цього треба було змінити виборче законодавство, що клятвено обіцяв і президент Порошенко, і прем'єр Яценюк, і голова Верховної Ради Турчинов.

Не змінили.

Обдурили Майдан і постреволюційне суспільство.

Особисті інтереси виявилися значно вагомішими.

Може, тоді вони на чомусь іншому зосередили свою увагу й запропонують таку програму й таких людей, що це цілком компенсує недоліки старого закону?

На жаль, головні персонажі передвиборчих змагань усе ті ж. За деякими винятками.

Хто дуже багато вкрав – того немає. З відомих причин. За останніми повідомленнями близько 5 тисяч українських чиновників разом із награбованими статками втекло вслід за сім'єю Віктора Януковича за кордон.

Усі інші – теж не бідні, але не такі багаті, – залишилися й претендують. А на підтримку артистам та спортсменам прийшли командири добровольчих батальйонів, активісти Майдану та журналісти. І це, мабуть, добре.

Хоч у загальній масі це одиниці, і вони найшвидше розчиняться серед досвідченого люду, котрий запросив їх з елементарних спекулятивних мотивів і постарається позбавитися, або закрити рота в будь-який спосіб. Принаймні у фракціях вони не визначатимуть політику, а використовуватимуться як прикриття.

Якщо Тетяні Чорновіл не вдалося в уряді одразу після Майдану чогось досягти, то в чому вона переконає свого колегу й відомого тіньового політика Миколу Мартиненка? І таких, як він, у списку "Народного фронту" багато.

Одним словом, візуально привертає до себе лише команда "Самопомочі", де справді нові обличчя й нові відкриття останнього часу. Приблизно таке ж враження створює й команда "Громадянської позиції". Обидві вони мають реальний шанс саме завдяки новим розумним і чесним особистостям, які вже з найкращого боку проявили себе в українських реаліях, подолати прохідний бар'єр і ввійти до Верховної Ради. І це було б добре.

Це ж саме можна було б сказати й про список "Батьківщини", яка гарно почистила свої лави. Але одним жестом досвідчені політики із цієї політичної сили перекреслили власні титанічні зусилля, що взагалі для них цілком характерно.

Відверта спекуляція з Надією Савченко, яку поставлено на перше місце в списку, насторожить, очевидно, багатьох людей. Невже в лідера партії Юлії Тимошенко зовсім сіли батарейки, і вона прагне здобути живлення в такий чудернацький спосіб? А багато хто вважав, що леді Ю набереться сили після тюремного заслання й принаймні спробує дати відповідь на виклики, котрі поставила Революція гідності. А це, перш за все, проблема олігархату, без вирішення якої годі думати про реформи й модернізацію країни. Але відповідь на розв'язання цієї проблеми програма "Батьківщини" не дає.

Заради справедливості скажемо, що жодна політична сила, котра йде до парламенту навіть не пробує сформулювати не тільки стратегію країни, а й реальний план дій на найближчу перспективу. Усі програми схожі одна на одну й містять подібні заклики та гасла.

Ніякої конкретики, тотальна відсутність цифр.

Жодного роз'яснення, як саме та чи інша політична сила прагнутиме зробити всіх щасливими й багатими. Дуже багато правильних слів і спокусливих обіцянок.

Але механізми їхньої реалізації просто відсутні.

Може, просто приховують, щоб сусіди не підгледіли?

А зовсім скоро переможці парламентських змагань мають сформувати уряд, якому, виявиться, нічого виконувати.

Бо війну він не зупинить, що обіцяють майже всі політичні сили, з об'єктивних причин. А реформи не проведе, бо все це черговий раз заблокують олігархи. Як це було вже багато разів. І все повториться знову.

Чи можна очікувати якісно нового підходу до розв'язання українських наболілих проблем? Підстав для цього небагато.

Що заважало президенту призначити на ключові посади в країні – голову Нацбанку, міністра оборони, начальника Генштабу, керівника АТО – ефективних спеціалістів і підготовлених фахівців?

Натомість усі його кадрові рішення були вкрай невдалі й призвели до ще більшого загострення всередині країни. При чому нинішні рейтинги Блоку Петра Порошенка від цього не похитнулися. І є всі підстави самостійно сформувати більшість, куди без сумніву вальнуть практично всі мажоритарники.

Передвиборна програма партії "Народний фронт", яка найшвидше претендуватиме знову на ключові урядові посади, збігається з основними напрямками діяльності чинного уряду, про що повідомив один з ідеологів "фронтовиків" народний депутат В'ячеслав Кириленко. А основні напрямки діяльності чинного уряду Арсенія Яценюка – це відсутність будь-яких реформ і збереження попередніх схем відмивання коштів із бюджету.

То, чи є хоча б якісь підстави для оптимізму? Небагато, але є.

Самостійно ні уряд, ні інститут президента не реформуються. Тільки під тиском суспільства можливі зміни.

Тому якщо український виборець перестане голосувати ірраціонально, то треба сподіватися, що БПП і "Народний фронт", як нинішні партії влади, цього разу не отримають бажаної тотальної перемоги в парламенті. А, відповідно, і ключових постів. Вони муситимуть сформувати більшість із фракціями "Батьківщини", "Громадянської позиції" і "Самопомочі". І змушені будуть враховувати подихи свіжого вітру.

І тут в українців з'являється шанс. Невеликий, але шанс. Чи не так?

Віктор Мороз, спеціально для УП