Окультизм, Обама й фазани, або Особливості національних виборів
Я почав цікавитись політикою з 2001-го року, і можу розповідати безліч цікавих історій про будь-які вибори. Нинішня кампанія, незважаючи на свою швидкоплинність та непередбачуваність, найсмішніша й найбрудніша водночас. Курйозні історії з кіровоградських округів можна викласти у вигляді хіт-параду, – що я й зроблю.
На десятій позиції хіт-параду – історія з району.
Керівник осередку однієї з парламентських партій у Вільшанці примудрився працювати одразу в 3-х районних виборчих штабах, при чому два з них – кандидатів-мажоритарників, які є головними конкурентами в окрузі.
А що тут такого? Людям у селах усе одне, хто гроші платитиме... Але не все одне тим, хто також претендував на виборчий заробіток. От вони й "здали" багатофункціонального дядька вищому керівництву.
Дев'ята сходинка хіт-параду. Технологія двійників стара, як світ.
У Кіровоградській області на цих виборах вона стала надзвичайно популярною, особливо в 102-му – три двійники Бойка й один Довгого, та 101-му – Поплавського – округах. Але в 99-му все ще цікавіше. Тут з'явився двійник кандидата, що перед самим стартом кампанії вирішив не балотуватися – Андрій Табалов. І, що ще цікавіше, за даними соцопитувань, за нього навіть збираються голосувати, не зважаючи на відсутність агітації та наявність заклику від тезки-нардепа не робити цього.
Восьму сходинку займає історія про "народну" люстрацію випадкових людей.
Коли вкидання високо посадовців у сміттєві баки почало набирати обертів, а на посаду голови Кіровоградської ОДА було призначено екс-регоінала Кузьменка, до міста завітав радикальний Ляшко, із чіткою місією – засунути новопризначеного губернатора в урну. Однак чиновника на робочому місці не було, тому в сміттєвий бак амбали з охорони нардепа запхали керівника апарату ОДА – молодого хлопця, призначеного вже за нової влади.
За що ж його "люстрували"? – Та просто так, бо Ляшку треба було когось кинути в смітник, щоб приїзд до Кіровограда не минув "дарма"...
Штабна "соціологія" опинилась на сьомій сходинці мого хіт-параду.
Маніпулятивні рейтинги – не новинка в Україні. Але в Кіровограді один із таких рейтингів вирішили висміяти журналісти місцевого інтернет-видання. Вони виявили, що згідно оприлюднених відсотків, за того чи іншого кандидата мають голосувати не цілі виборці, а лише половинки, а то й четвертинки. Комічність ситуації підсилилась тим, що на власній прес-конференції кандидат, яка за даним опитуванням мала би стати лідером виборчих перегонів, проговорилась, що опитування було проведено силами її ж передвиборчого штабу.
На шостій сходинці в моєму рейтингу опинилась ще одна історія – справжній "хіт", озвучений на все тій же прес-конференції. "Постріли в голову" кандидата, розміщену на рекламних площах.
"Стріляли" в зображення червоною фарбою. Особливий цинізм "кіллерів", на думку "жертви", полягав у тому, що обстріл був проведений в ніч на Покрову, а це для віруючої людини, яка часто відвідує Печерську і Почаївську лавру у Львові (sic!), особливо дошкульно.
Як відомі православні храми опинились в місті Лева, так ніхто й не пояснив. А замовником – а може й виконавцем? – цього зухвалого злочину кандидатка вважає нікого іншого, як одного з фаворитів кампанії. Причому аргумент незаперечний – "його борди ніхто не псує!"
На п'ятому місці – Радикальна агітація за "святого" Поплавського.
Кандидат від РПЛ у 101-му окрузі у власній агітпродукції очорняє двох фаворитів кампанії й відбілює "юного орла" – мовляв, "хай балотується Поплавський, той хоч не був у Партії регіонів і не продавався Януковичу". Що цікаво, за себе радикал голосувати, чомусь, не агітує.
Четвертою вважаю історію вже колишнього голови Кіровоградської ОДА Петіка.
Перед тим як його звільнили, він заявив про своє бажання піти воювати на східний фронт. Написав відповідну заяву у військкомат, отримав повістку й... кіровоградці довідались про рішення партії ВО "Свобода" висунути його кандидатом у нардепи в 102-му окрузі. Він заявив, що партійним рішенням був здивований, і... пішов самовисуванцем у 99-му виборчому окрузі. Мабуть, щоб не створювати зайвої конкуренції Олесю Довгому.
Тепер у його наметах збирають "законні вимоги виборців", однак навряд чи хтось збирається виконувати ці вимоги.
На третьому місці я розмістив історію вже згаданого Лесика Довгого.
Його штаб, щоб пояснити причину появи кандидата в окрузі, вигадав історію про те, що він родом із села Захарівка у Світловодському районі. І дійсно, в офіційній біографії Довгого-старшого зазначено, що він народився в Кіровоградській області, однак із селом і з районом – нестиковка. Насправді, Довгий родом із села Ганно-Требинівка Устинівського району – це 103-й округ. Тож легенду штабісти-технологи явно не допрацювали. Халтурники, однак.
Історія про фотошоп у рекламі кандидатів займає другу сходинку хіт-параду.
На бордах одразу двох кандидатів з однаковим прізвищем у двох сусідніх округах поруч з їх обличчями з'явився однаковий Віталій Кличко. За запевненнями самих кандидатів, цей політик підтримав їхнє висування й особисто з ними сфотографувався. Але сам лідер УДАРу, за словами кандидата в нардепи від БПП Мустафи Найєма, це заперечує.
Згодом, як відповідь на поліграфію із Кличком, в інтернеті з'явились зображення згаданих кандидатів із президентом США Бараком Обамою.
Але головним хітом кампанії для мене, як, мабуть, і для більшості активних виборців Кіровоградщини, стала заява однієї з кандидатів про трагічну загибель трьох фазанів у Дендропарку, який перебуває у неї в довгостроковій оренді.
Про що би подумав звичайний обиватель, знайшовши трьох мертвих птахів у своєму господарстві? Мабуть, запідозрив би напад куниці або іншого хижака, ну, у крайньому разі, чупакабру... Однак власниця фазанів мала набагато бурхливішу фантазію. Вона без вагань заявила, що до неї прокрались зловмисники, найняті конкурентом, і здійснили... окультне вбивство, аналогічне тому, яке було здійснене в Межигір'ї Януковича із трьома соколами.
Якщо людина одразу думає про ритуальні обряди, закрадається підозра, а чи не практикує вона часом сама той таки окультизм?
...От так нам зараз весело в центральній Україні.
Але чергова політична вистава закінчується, і мені б не хотілось бачити її продовження в стінах парламенту. Країні вкрай потрібен законотворчий процес і ефективні реформи. За останніми опитуваннями, до ВРУ проходять Блок Порошенка, РПЛ, Самопоміч, Народний Фронт, ВО "Батьківщина", Опозиційний блок і Сильна Україна. Не хотілось би, щоб дві останні партії, на лідерах яких лежить політична відповідальність за нинішню кризу в нашій державі, подолали 5%-й бар'єр. А ще ж невідомо, скільки екс-регіоналів прорветься по мажоритарних округах.
На межі 5% знаходиться "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка, яка йде до ВРУ разом із партією Майдану – "Демократичним Альянсом". В її списку є громадські активісти, що мають розуміння того, які реформи необхідно здійснити Україні. Ця партія, разом з іншими проєвропейськими демократичними силами, була би значно кориснішою і потрібнішою Україні на даному історичному етапі, ніж антиукраїнські "опозиціонери". І їй потрібна наша підтримка.
Дмитро Сінченко, спеціально для УП
