У "війні рейтингів" програє виборець
"Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання й до виборів". Отто фон Бісмарк
Передвиборча кампанія в Україні стрімко добігає кінця. Соціологічні дослідження, зроблені безпосередньо перед виборами, значно відрізняються від досліджень, проведених за рік або півроку до дня голосування. Стрімко та рішуче змінюються цифри не тільки від того, що люди змінили свою точку зору.
Та й взагалі в ситуаціях із рейтингами, на жаль, мало що залежить від Вашої точки зору...
Ми дозволяємо себе дурити!
Часто люди піддаються конформізму. Тиск із боку більшості зумовлює відсутність власних поглядів. Думати, аналізувати та висловлювати власну думку, значить брати на себе певну відповідальність за свої слова та переконання. Більша частина людей не має бажання чи то підсвідомо боїться таких дій, тому прислухається до інших. Думати не потрібно, і це всіх влаштовує. Набагато легше, коли все вже вирішено до нас і за нас – згубний залишок совкового патерналізму.
У першу чергу, це влаштовує владу та представників впливових фінансово-політичних груп, які мають достатній ресурс для того, щоб маніпулювати громадською думкою.
Вони цим уміло користуються через підконтрольні ЗМІ та соціологічні установи. А ті з них, які не належать таким особам чи групам, стають інструментами в досягненні їх цілей через банальну необхідність фінансового виживання чи мінімальної рентабельності. Так уже склалося, що де ж і ще можна так швидко й непогано заробити, як не під час виборів?
Явище замовних соцопитувань міцно вкоренилося в український політичний процес. Вони часто з'являються перед виборами.
Найчастіше їх проводять маловідомі або зовсім не відомі компанії, або ж так звані компанії-одноднівки. Соціологія використовується з маніпулятивною метою, для того щоб скласти у виборців враження, що та чи інша політична сила безальтернативно вже перемагає. Таку технологію часто використовують, оскільки виборець вирішує, беручи до уваги рейтинг кандидата чи партії.
Соціологія, як і більшість інших наукоємних сфер, не може існувати без тіньової грошової підтримки. Виграє той, у кого більше грошей. Той, хто здатен підкупити соціологічні установи задля вищого рейтингу, створити масштабну рекламу та одягнути маску чесності на обличчя. Все-таки найдорожча частина прозорих виборів – імітація їх прозорості.
Нові люди – старі схеми
Замість того щоб відображати суспільну думку, запропоновані нам "соцопитування", навпаки, мають на меті її сформувати, підготувати нас до перемоги того чи іншого кандидата чи партії на виборах, змусити повірити в неї ще до того, як вона сталася, змусити частину суспільства з найслабшою волею та відсутністю здатності аналізувати, проголосувати так чи інакше тому, що це зроблять усі, майже всі або більшість.
Система залишається незмінною, ми живемо лише надіями на краще. Навряд хтось буде займатися цією проблемою – для цього потрібні роки й великі можливості, бажання й готовність до нелюдської праці.
Так само незмінною залишилась виборча система й взагалі підходи до формування кадрового складу законодавчої гілки влади. Одні й ті самі помилки.
Партійні списки закриті, відсутність механізму відкликання депутата виборцями, недоторканність, яка робить привабливим депутатський мандат для злочинців, високий прохідний бар'єр, який заважає молодим політичним силам потрапити до парламенту. Так і не з'явилось жодних обмежень для балотування в нардепи, не позбавляють можливості балотуватись тих, хто голосував за диктаторські закони 16 січня, і все ніяк не забороняють компартію.
За таких умов, українцям залишається лише максимально чітко та правильно оновити персональний склад наступної Верховної Ради.
Голосувати за власні переконання, а не за рейтинги
У багатьох випадках політики замовляють собі рейтинг, сподіваючись "прибрати" сильного конкурента. Замовна соціологія саме цим і займається – обдурює, щоб зберегти або здобути довіру виборця. Це старий, перевірений спосіб. Люди згадують соціологічні опитування, які нещодавно публікували в пресі, і "галочку" в бюлетені отримує той, хто їх замовив.
Нинішня передвиборча кампанія, через скорочені терміни, фінансову та політичну кризу звелась до одного єдиного аргументу – рейтинги кандидатів за соцопитуваннями. Усе працює за старими сценаріями й здавалось би, що зміни є, але насправді все так само.
Що із цього приводу сказала юрист Анна Маляр: "Потрібно голосувати за власні переконання, а не за рейтинги... Якщо ви невибагливий виборець і готові обирати кандидата, тому що вже стільки-то відсотків виборців за соціологічними опитуваннями його обирають – будьте впевнені, що цим примітивним способом вас будуть переконувати завжди.
Якщо ваших однодумців лише 2-3% – це все одно дає вам право вимагати врахування ваших інтересів при формуванні державної політики. Насправді, 3% від 37 мільйонів виборців – це більше мільйона осіб, тобто не так уже й мало".
Отож, усі ми повинні пам'ятати, що у війні рейтингів єдиною стороною, яка повністю програє, є виборець. Власне, він програє постійно й уже стільки років виплачує своєрідні репарації злодійкуватим депутатам і чиновникам саме через те, що майже безвідмовно ведеться на різні маніпуляції, піддається на вплив брудних технологій та фальшивих гасел.
Брехня й політика – найкращі друзі
Юридично вплинути на таку брехню можуть хіба опоненти. Теоретично, певна партія може звернутись до суду з позовом на соціологічну контору, за те що ті оприлюднили явно брехливі рейтинги. Такі прецеденти навіть уже були.
Повернімося до парламентських виборів 2012 року.
11 жовтня партія Наталії Королевської "Україна – Вперед!" подала позов до суду проти Фонду "Демократичні ініціативи" та ТОВ "Київський міжнародний інститут соціології ЛТД". У заяві Королевська вимагала спростування інформації щодо рейтингу партії. Позов нематеріальний – його було подано виключно задля спростування недостовірних даних. Хоча голова правління фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна прокоментувала тоді це так: "Королевська подала в суд на всю українську соціологію, тому що немає такої соціологічної фірми, яка б давала їй прохідний результат.
Насправді це звичайний передвиборчий піар, і нічого, крім піару. Після виборів, думаю, усе це "вщухне" само собою. А зараз їй треба показати, що насправді в неї рейтинг "ой-ой-ой", а ті, хто показує його низьким – обдурюють. От і все".
Також у публікаціях на основі сумнівних опитувань засвітилася Комуністична партія України. Одна з компаній прогнозувала їй третє, або й навіть друге місце на виборах.
Іншою соціологічною несподіванкою стало те, що на друге місце в рейтингу за результатами кількох опитувань вийшла партія УДАР. І якщо одне з них оприлюднено маловідомою компанією, то інше – Київським міжнародним інститутом соціології, установою цілком авторитетною.
Щоправда, КМІС тут же зазначив: "Залишається невпевненість стосовно місця "УДАРу", адже збільшення підтримки партії може бути або реальною тенденцією, або нещодавньою представленістю в ЗМІ лідера партії (найбільша кількість інтерв'ю проводилася одразу після переможного бою Віталія Кличка). Відповідь на це питання дадуть наступні опитування".
Те ж саме ми почули від Ірини Бекешкіної, яка сказала, що не сумнівається у факті отримання КМІСом саме таких результатів.
Невдовзі в деяких інтернет-виданнях з'являються інші "варіації на тему": кому й навіщо вигідно "підмальовувати" такі високі рейтинги УДАРу? До речі, цікаво, що в ЗМІ не лунала думка про те, що сама партія Кличка могла й замовити ці рейтинги.
Так, "Левый берег" схилявся до того, що подібна ситуація вигідна Партії регіонів, яка в такий спосіб намагається посварити дві опозиційні сили і, тим самим завдати їм іміджевого удару. До такого висновку підштовхнуло ще й те, що відверто сумнівні результати опитувань показали лише на провладних телеканалах – "Інтері" та Першому національному.
В Україні в підміні цифр соцопитувань було помічено соціологічні організації, наближені до Партії регіонів, які навіть під час Помаранчевої революції заявляли про абсолютну перевагу рейтингу Януковича над показниками Ющенка.
Яка ж ситуація зараз?
По-перше, з'явилась абсолютно несподівано, фактично, нова політична сила – "Народний фронт" Арсенія Яценюка, яка грає на одному електоральному полі із БПП.
На цей час ще неможливо точно визначити, як розкладаються між ними електоральні симпатії, адже Петро Порошенко є головнокомандувачем і несе відповідальність за все те, що відбувається в країні, у першу чергу, з точки зору безпеки й оборони – але, нажаль, втрачає свій авторитет, тому що ми бачимо очевидні невдачі на фронті.
З іншого боку, так само, не набирає свій авторитет і Арсеній Яценюк – у силу негативних економічних обставин.
Стабільним залишається рейтинг Юлії Тимошенко. Так само стабільно тримається й Гриценко. Але, у цей же час ми бачимо, що Олег Ляшко починає втрачати рейтинг у результаті зміни редакційної політики кількох рейтингових каналів, які змінили, власне, ставлення до нього. Кличко поводить себе не так, як подобає міському голові.
Таким чином, використовувати соціологію зараз у якості інструменту агітації – щонайменше маніпуляція.
Слухати, сприймати, аналізувати
Не піддавайтеся на брехню та підкуп. Кожен має право на помилку. А щоб кожний міг цим правом скористатися, проводять вибори.
З кожного по помилці – і країна сиплеться.
Тому потрібно думати та аналізувати перед таким дійсно важливим вибором.
Віддавати владу в руки людині, про яку не знаєш абсолютно нічого – дуже нерозумно. Слухайте не лише про плани на майбутнє, а й дізнавайтеся про їхнє минуле. Воно може розказати більше ніж Вам здається.
Усе у ваших руках. Ви вирішуєте долю країни, будьте впевнені у своєму виборі.
Не помилиться знову, українці!
Марія Вівдич, спеціально для УП
