Ще раз наступимо на ті ж граблі
Наближаються вибори народних депутатів України.
Що ж принесе людям неділя 26 жовтня 2014 року ? Як зміниться життя простих українців? В яку сторону поверне ?
Президент країни достроково розпустив діючий парламент, який не здатний на законодавчому рівні вирішувати теперішні проблеми держави. Парламент себе не виправдав.
На теперішній час завершилась реєстрація кандидатів у "слуги народу" України по виборчих округах. І хто ж туди зареєстрований ? А ось хто.
Більшість кандидатів – це діючі, "доживаючі" на даний момент народні депутати, які багато-чого "навчились" у Верховній Раді. Якщо вони знову будуть обрані в парламент, то "працюватимуть" так, як і раніше – бо в них уже психологія виробилась відповідна.
Тому ми потенційно наступаємо на ті ж самі "граблі". І немає надії на щось краще, результативніше, дієвіше.
Та в парламент повинні йти люди не за приналежністю до тих чи інших партій чи об'єднань, а за добрі вчинки, за мудрість, за самопожертву. Так, як це робили Герої Небесної Сотні.
Не можна дозволяти повторно балотуватись в нардепи, якщо людина побувала в парламенті, який себе не оправдав ! Це має бути прерогатива ЦВК.
Подумайте самі: Партія регіонів переформувалась в кілька нових груп та об'єднань. Але особи там залишились ті ж самі. То й, ставши нардепами, працюватимуть так само.
А чи потрібно нам так багато "слуг народу"?
Я вважаю, що максимум для нашої країни їх вистачить 300 чоловік. Народ України на своїй шиї має їх утримувати.
Та й чи не варто вже давно обмежити їх у різного роду пільгах та макроскопічних зарплатах ? Чомусь усі "рвуться" в ряди кандидатів, тверезо не оцінюючи себе. Ви вдумайтесь: по окремих виборчих округах зареєстровано по 20-30 кандидатів.
І ще одне. Закрадається в душу великий сумнів, що недавно прийняті антикорупційні закони запрацюють належним чином. Наше покоління добре вміє обходити "гострі" кути.
Хочу сказати про момент, надто важливий у діяльності парламенту: має бути дуже сувора дисципліна в діяльності Верховної Ради, впритул аж до залишення мандата народного депутата.
Народ має знати, як цей депутат працює на своєму окрузі – а чи не подорожує в той час у закордонному турне? – як він працює в сесійній залі парламенту, скільки разів прогулює засідання, скільки разів натискає кнопки голосування за інших тощо.
Відповідальність депутата за свої вчинки та діяння має дорівнювати відповідальності всякого простого громадянина нашої країни.
Народний депутат – це слуга народу, а не повелитель народу. Тому він має йому служити вірою та правдою. Тоді й життя зміниться на краще.
Іван Тимощук, спеціально для УП
