Референдум для НАТО чи для Москви?

Якби НАТО не існувало – у Росії його б мали знову придумати. Багаторічне пугало, імовірний супротивник, Мордор для радянських людей. Найсильніший подразник для кількох поколінь совків.

Можна довго розповідати, що насправді блок створювався для спільної оборони від надпотужного мілітаризованого Радянського Союзу, але ватників не переконати. Більшість мешканців тимчасово-окупованих територій Донбасу та Криму вірять – підкреслюю, не знають, а вірять – що абревіатуру АТО назвали саме через те, що там воюють військові з ненависного і, страшного нАТО.

Звичайно, стараннями Росії, через обстріли українських міст та сіл, мародерство, руйнування інфраструктури – частина людей уже розібралася, хто реально загрожує їх безпеці й чинить війну. Число прихильників вступу України до НАТО зросло до половини, але інша половина все ще ставиться до багаторічного ворога обережно, не допускаючи навіть подумки зближення з ним.

Безпрецедентний рівень підтримки, який відчула Україна на саміті НАТО в Уельсі, надихає оптимізмом прихильників блоку.

Найперша перемога в тому, що Петру Порошенко вдалося домогтися поставок високоточної летальної зброї, а не лише фільтрів для води або протигазів. Друге, не менш важливе досягнення України – створення трастів, які профінансують і поставки зброї, і модернізацію української армії.

От тільки кожен рух України в західному напрямку автоматично буде використаний російською пропагандою. І цей неминучий процес розпочався негайно.

Міністр закордонних справ РФ Сергей Лавров вже заявив, що прагнення України до НАТО перекреслює сподівання на мирні переговори. Найближчим часом слід очікувати точно вивірених істерик у записаному – а не прямому – ефірі від Дмітрія Кисельова.

Але, що більш важливо, прогнозовано активізуються українські політичні партії, що розраховують на колишніх виборців Партії регіонів.

Керівники двох партійних проектів Сергій Тигіпко та Юрій Мірошниченко, як і десятки їхніх колег-мажоритарників, уже розробляють риторику, як дошкульніше торпедувати успіхи президента на саміті НАТО в Уельсі. Що більш похмурими фарбами вони розмалюють майбутнє рідного краю "у лабетах натівської воєнщини", то більше надій, що розчарований виборець Сходу та Півдня прийде голосувати – і до парламенту вони знову пройдуть.

Але українська політика завжди сповнена карколомних зигзагів. Несподівано, активізувати скептиків вступу до НАТО допомогла… "Батьківщина". Напевно, мимоволі, але якщо Тимошенко доб'ється проведення референдуму про вступ України до блоку одночасно з виборами депутатів до Верховної Ради, то багато східняків здригнуться і точно прийдуть на голосування.

Звичайно, з точки зору політтехнологій та політичної вигоди для Батьківщини, боротьба за референдум зі вступу в НАТО дасть багатообіцяючі результати. Однак суспільство, що поділене навпіл, реагуватиме на нього цілком прогнозовано. Захід та Центр гаряче підтримає. Схід та Південь – побачить загрозу, яка примусить його голосувати на виборах проти.

Без сумніву, це буде вигідно для Сергія Тигіпка, який уже багато років не радить українцям вступати до НАТО. "Сильна Україна" відстає від Батьківщини, і тема протидії НАТО витягує її вище ніж прохідний бар'єр.

Гра в чотири руки взаємовигідна для обох партій. Однак, чи вигідна вона Україні?

На жаль, у НАТО рішення щодо прийняття нових країн-членів схвалюються не більшістю, а консенсусом. Це означає, що навіть одна країна може заблокувати входження України до блоку. Іншими словами, достатньо й Німеччини, але якщо до неї долучиться Франція – то шансів на успішне приєднання в нас поки немає.

Від НАТО Петро Порошенко добився більше ніж досягав будь-який президент будь-якої із країн, яка потрапила в біду. Зустріч лідерами 5 країн та розблокування поставок зброї на двосторонній основі дають чіткий сигнал Росії, що час припиняти агресію.

Ми не були так близько до НАТО навіть 2008 року, коли Україна не змогла приєднатись до ПДЧ.

До слова, противники приєднання тоді мотивували свою відмову відсутністю єдності в українському суспільстві й насамперед у парламенті. Кількамісячний дебош Партії регіонів із повітряними кульками "НАТО-ні" став ілюстрацією розколу українців у ставленні до блоку.

Якщо виборці Сходу та Півдня знову оберуть до Верховної Ради хоча б одну фракцію таких НАТОборців, ми будемо боротися з ілюстраторами розколу всі наступні 5 років нового депутатського скликання.

Втім, якщо нові політичні теми розкручуються, а зірки хтось запалює – значить, це комусь дуже потрібно.

Віктор Уколов, спеціально для УП