Як відкрити партіям свої виборчі списки

Історія з відкритими партійними списками на виборах до Верховної Ради вже стала міфом – скільки розмов, прагнень та обіцянок. А скільки законопроектів (!) зібралося навколо цієї теми.

Складається враження, що всі політичні партії, а особливо парламентські, надзвичайно стурбовані відсутністю закону про вибори, за яким вони так хотіли б відкрити свої виборчі списки.

А закон, бачте, не дає цього зробити. Бо вражі сили не дають такий закон прийняти.

Основною ж претензією до виборчих партійних списків є те, що формуються вони недемократично – кулуарно, групою партійців, чи то керівництвом партії, а то й одноосібно її лідером, з явними комерційними ознаками, тобто банальною торгівлею місцями у списках.

Це, усі і скрізь кажуть, погано. І всі завзято погоджуються, що з цим слід боротися, бо які ж ми тоді демократи?

Однак, що заважає партіям боротися з цим визнаним усіма злом – хоча б у межах своїх можливостей?

Три шляхи відкритися

Уся "закрита суть" виборчого списку партії полягає в його порядковості.

І зло закритого списку йде від того, що відсутня чітка прозора процедура його складання, що безумовно залежить виключно від тих, хто формує список.

Тим часом кожна партія цілком демократично – прозоро й відкрито – може сформувати свої виборчі списки навіть і попри відсутність відповідного закону.

Звичайно, ідеальним є можливість виборця самому проголосувати за того чи іншого кандидата виборцями – не лише через партії або самовисування.

Як і закон про вибори до Верховної Ради має писатися не народними депутатами для себе, а незалежним від гілок влади обраним народом установчим органом, який має підготувати і передати такий закон на затвердження Верховній Раді. У разі його неприйняття, Верховна Рада розпускається.

Таукраїнці вже давно відступили від ідеалу.

А відкритися, – хай би і не давши виборцям права вільно проголосувати за того чи іншого кандидата, та хоча би бути щирими перед ними, висуваючи свої списки кандидатів, – партії можуть трьома шляхами:

перший – провести попереднє голосування із залученням виборців та членів партії (праймеріз) і за його результатами сформувати список і порядок у ньому;

другий – сформувати список шляхом внутріпартійних виборів;

третій – провести рейтингове голосування на з’їзді партії і сформувати список із його порядком за волею та вибором делегатів.

Якщо перший шлях доволі складний, оскільки потребує чимало часу, спеціальної підготовки і залучення значних сил і коштів для його проведення, а другий – проведення внутріпартійних виборів – доступний для більш-менш організованої політичної сили та вимагає певних організаційних зусиль і того ж таки часу, то третій – таємне голосування на з’їзді і рейтингове формування партійного списку – на таке навіть і тепер спроможне будь-яке партійне зібрання.

Основна ж проблема полягає в тому, що насправді представляє собою та чи інша політична партія і чи здатна вона не те що на проведення праймерізу чи внутріпартійних виборів, але хоча би на з’їзд з достатнім представництвом і проведеним рейтинговим голосуванням по кожному кандидату, аби сформувати зрозумілий і справедливий порядок у виборчому спискові.

Звичайно, чим партія масовіша та розгалуженіша, тим більше вона здатна на те, щоби провести праймеріз або внутріпартійні вибори.

Скільки, цікаво, таких партій?

І що то за партія, яка не може зібрати по-справжньому представницький з’їзд, скажімо, в тисячу делегатів – 30-50 партійців від області залежно від її чисельності?

А скільки партій таких

Праймеріз

Праймеріз – попереднє голосування – набув популярності у США, коли американські виборці зажадали від своїх законодавців, щоб саме у такий спосіб було обмежено вплив партійних босів, представників великого бізнесу, членів Конгресу, губернаторів та інших посадових осіб на формування виборчих списків.

Попередні вибори проводять також у Великобританії, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Франції. Готові проводити праймеріз інші цивілізовані країни.

А Україна?

Яка партія здатна своїми силами провести попередні вибори з тим, щоб не просто сформувати виборчий список, до якого не може бути претензій, але й показати справжню при цьому демократичність?

Достатньо ефективні попередні вибори можна провести у стислі строки за спрощеною схемою створення мінімальної мережі виборчих дільниць, оптимального скорочення чисельності виборчих комісій, голосування і встановлення результатів попередніх виборів.

Звичайно ж, наскільки партія буде зацікавлена в об’єктивності результату попередніх виборів, настільки важливою буде традиційна проблема їх фальсифікації, а загалом і довіра виборців до виборчого списку партії на основних виборах.

Список через вибори в партії

Дещо простішими у порівнянні з попередніми виборами виглядають вибори внутріпартійні.

Хоча й для них потрібні принаймі дві умови:

1) наявність партії з такою чисельністю і структурою, яка дала би змогу якнайточніше передати можливий вибір суспільства;

2) спроможність партії – організація голосування членів партії на зборах усіх її структурних підрозділів та встановлення результатів виборів у межах всієї партії.

Подальша схема може бути такою:

- за пропозицією регіональних партійних організацій, згідно з наданою їм квотою, складається загальний список кандидатів, що затверджується робочим керівним органом партії як список для голосування на партійних зборах.

Список кандидатів розсилається для попереднього ознайомлення в усі структурні організації партії;

- проводяться збори структурних підрозділів партії із залученням усіх членів партії, на яких роздаються бюлетені зі списком кандидатів та супроводжувальною інформацією про кожного з них.

Далі учасникам зборів надається дві-три години для вільного заповнення бюлетенів – розстановки порядкових номерів напроти кожного прізвища кандидата в депутати;

- заповнені бюлетені опускаються у виборчі скриньки, що по закінченню голосування опечатуються і відправляються до центрального офісу партії, де спеціальна лічильна комісія – можна за допомогою спеціальної сканувальної техніки – підраховує суми отриманих порядкових номерів кожного кандидата і розміщує їх у загальному порядку зростання.

Можна організувати голосування через пошту: кожен член партії отримує у своїй організації бюлетень зі списком кандидатів, заповнює його вдома і відправляє поштою до центрального офісу партії.

Не складно організувати таке голосування електронною поштою.

Усі особливості внутріпартійного голосування і встановлення достеменних результатів неважко передбачити і знизити ризик їх недостовірності до допустимого рівня.

До речі, за такою схемою можна обирати лідера партії та її керівництво.

Отже, головна проблема полягає не у складності проведення таких виборів, а саме в наявності спроможних на те партій. Одна справа піаритись на телеканалах, інша – провести масовий внутріпартійний захід, такий потрібний народові.

Як відкрити виборчий список партії на її з’їзді?

Виборчий список партії з визначеним порядком його кандидатів можна цілком демократично сформувати на партійному з’їзді за аналогом внутріпартійних виборів.

Звичайно, за статусом з’їзд партії як її представницький орган поступається загальному волевиявленню членів політичної партії, однак довіра виборця до відкритого при голосуванні на з’їзді виборчого списку в порівнянні з його закритим варіантом буде, безумовно, значно вищою.

Найпростіший шлях – відкрите голосування за кожного кандидата зі списку і формування спискового порядку за рейтинговим принципом.

Це займе чимало часу в порядку денному з’їзду, але воно того варте: кандидати в депутати розкладуться за порядком у спискові доволі об’єктивно, а головне, за дійсним вибором делегатів з’їзду.

Дещо більше мороки займе голосування за аналогом, описаним вище для внутріпартійних виборів.

Узгоджений з’їздом загальний список кандидатів у депутати в дозволеній законом кількості – не більше 225 – після його обговорення вноситься в бюлетень, що роздруковується у кількості учасників з’їзду, роздається делегатам, яким пропонується упродовж двох-трьох годин десь усамітнитись і проставити напроти кожного кандидата порядковий номер, якого кандидат, на думку делегата, достойний.

Після перерви усі делегати дружно опускають у виборчу скриньку заповнені бюлетені, знову оголошується перерва на час, поки спеціальна лічильна комісія підведе підсумки голосування і складе остаточний виборчий список кандидатів, прізвища яких розташуються у спискові за порядком зростання по найменшій сумі отриманих від делегатів порядкових номерів при голосуванні.

Далі з’їзд затверджує виборчий список партії на виборах до Верховної Ради, який таким чином отримує "відкритість" за голосуванням уповноважених на те делегатів з’їзду партії. Відкритий хоча б отак…

Може, нині, до цих виборів буде достатньо?

Сергій Каденюк для УП