"Торт Наполеон" виборів
Нарешті стали відомими партії-учасники сучасних виборів. Їх надзвичайно багато: тут є і нові політичні утворення, є і "патріархи" політичного життя України.
Кожен переслідує свою мету, і це не обов’язково потрапляння до Верховної ради.
Є однозначні фаворити, є сателіти фаворитів, є просто амбітні політики нової генерації.
Технології боротьби зазвичай стандартні: їх вирізняє від попередніх лише загострена екзальтація, яка іноді переходить у вульгарну апеляцію до електорату або брутальне приниження опонента.
Майже всі намагаються використати високу невротизацію суспільства.
І це тільки початок.
За всіма правилами ведення перегонів, кампанія розпочалася зарано. Тому, слід очікувати, що наступна апеляція до виборця буде ще більш вразливою, а критика опонентів – ще більш агресивною.
Технологи партій в пошуках "свого" виборця намагатимуться традиційно внести розколи на "свій-чужий", "сильний-слабкий", "новий-старий".
Не бракуватиме і об’єднавчої риторики.
Але все це шаблони технологій минулих кампаній.
Нинішні вибори мають одну виразну обставину, яка може стати несподіванкою для всіх учасників.
Якщо, в попередніх кампаніях електорат "нарізався" вертикально, то сучасний стан суспільства має окремий компонент: в ньому розподіл пішов горизонтально.
З’явилася динамічна основа електорату, яка може "вислизнути з під ніг" усіх учасників перегонів – це своєрідний "торт Наполеон" маси виборців. Ця обставина, якщо її проігнорує політичний клас, може призвести до обвалу, і до обвалу не тільки політичних очікувань та амбіцій.
Ця динамічна основа надзвичайно пістрява по різним ознакам: і за соціальним статусом, і за очікуваннями, і за уявленням про успіх, і за віком, і за місцем проживання. Але її об’єднує відчуження, яке виникає через різне бачення майбутнього країни, громади, родини між цією стратою та "елітою".
Це відчуження посилюється політичним лукавством, а ще більше повною неспроможністю законодавчої та виконавчої влади виконати обіцяне, а головне – очікуване людьми.
Ця обставина посилюється відсутністю механізмів впливу, як на політиків, так і на виконавців. Власне, це і пояснює новітнє явище – "смітникову люстрацію".
Дуже наївно думати, що "смітникова люстрація" стосується лише певних персоналій. Вона виявляє тотальну обставину: відсутність діалогу, механізмів дієвого впливу суспільства на гострі процеси в країні й те, що час безвідповідальності минає.
А що ближче до виборів, коли почнеться "парад компліментів" і розриви між реальним і обіцяним стануть кричущим, то "смітникова люстрація" може втратити персоніфікований характер.
Тому, відповідальним політичним силам, і не лише їм, слід зосередитись не на тому, як "нарізати" свій електорат, а на тому, щоб ця електоральна платформа не "вислизнула з під ніг" усього політичного процесу в Україні.
Тоді зле стане всім.
Тому, щоб втримати ситуацію й провести нормально вибори, настановою законодавця і виконавця має стати "Зараз і вже!", бо без цього слогани ваших політичних сил, до яких ви вже "притулились", не спрацюють або ж взагалі виявляться не потрібними нікому.
Валентин Ткач, Чернівці, для УП
