Кумири вічно обманутих
Цей матеріал – для тих, кому, нарешті, хочеться порадіти за власних дітей, а не за дітей Порошенка, Януковича, Ахметова, Коломойського, Литвина...
Для тих, кому після кожних виборів набридло почуватися відверто обдуреним.
Щоб створити собі і дітям заможне, щасливе життя, потрібно спочатку чесно і принципово визначити ключові причини проблем – це і буде надійною запорукою руху до справжнього успіху.
Корінь усіх наших проблем – як, кого і за які заслуги ми наділяємо правом розпоряджатися нашими життями і нашими грошима.
Кого ми обираємо
Соцопитування констатують, що ми знову готові зробити улюблену помилку – довіритись словам, а не ділам.
Порошенко, Луценко, Турчинов, Яценюк, Тимошенко...
Хто з цих людей новачок у політиці? Жодного.
Скільки років мова йде про перезрілу необхідність кардинальних реформ? Мінімум 10 років.
У кого з перелічених політиків є конкретний бізнес-план реформування України – відносин "держава-бізнес", правової сфери, соціальної сфери, пресловутого ЖКГ? У жодного.
Це – діагноз. Це – вирок.
Якби ці політики дійсно усвідомлювали необхідність реформ – це питання вже давно стало б для них ключовим пріоритетом. А не портфелі, рейтинги і "соціальні ініціативи".
І ми віримо, що успішні реформи здійснять ті, хто або не хоче, або не вміє цього робити?
Не випадково усі партії цих політиків відсутність власних досягнень тепер змушені ховати за іменами відомих фронтовиків, активістів і журналістів. Тимошенко не посоромилась сховатися за Надю Савченко, Турчинов елегантно виставив перед собою Тетяну Чорновіл, а Порошенку довелося шукати Юлія Мамчура.
Про Порошенка – особлива мова. В силу посади.
Виявилося, що Петро Олексійович не в змозі швидко і ефективно вирішувати проблеми навіть середнього рівня складності.
І через три місяці у одному з ключових у роки війни міністерстві – оборонному – папірці, від яких залежали життя сотень людей, гуляли кабінетами по три тижні!
Людей, озброєних автоматами і автобусами, посилали в бій проти ворожих танків і "Градів" – а в цей час керівництво вело мову про неможливість надання важкого озброєння через відомчу належність...
До речі, коли українські бійці гинули сотнями через відсутність потрібної зброї, через бездарність чи зраду командування – совість Луценка мовчала.
А от коли виникла необхідність пропихнути план імені Порошенка – совість Юрія Віталійовича прокинулась і згадала про жертви і про загиблих.
Це цинізм і святотатство.
З вини "диванних" генералів Порошенка Україна втратила величезну кількість людей і зброї. А тепер під приводом відсутності необхідної зброї і задля уникнення великих жертв нам пропонують іти на односторонні поступки Путіну...
Не впоравшись із завданнями середнього рівня, Порошенко закономірно почав "провалюватись" на дійсно складних питаннях.
З самого початку він почав розмову з Путіним з позиції слабкого.
Порошенко просто зобов'язаний був покласти на стіл переговорів аргументи, рівнозначні путінським.
Путін вимагає для росіян в Україні особливий статус? – Порошенко висуває вимогу аналогічного статусу для українців у Росії.
Путін вимагає офіційний статус для російської мови? – Порошенко висуває вимогу аналогічного статусу для української мови в Росії.
Путіна потрібно поставити в умови, коли б він змушений був сам категорично відмовлятися робити те, що за допомогою "Градів" вимагає зробити від України.
Але Порошенко відразу погодився вести мову виключно про односторонні поступки України.
Путін не залякав Порошенка. Він швидко виявив слабке місце українського президента – властолюбство.
Заради влади Порошенко піде на що завгодно...
Для утвердження своєї влади Порошенку конче необхідна перемога на парламентських виборах.
Оскільки з реформами і ефективним управлінням – великі проблеми, вся надія покладається на успіх мирного плану імені Петра Порошенка.
Щоб у жовтні можна було оголосити на всю Україну в стилі знаменитого героя комедії "Волга-Волга" – "благодаря моему чуткому руководству...".
Заради цього він пішов на дуже брудний "договірнячок" з тими самими комуністами і регіоналами, через яких, за його ж з Луценком версією, довелося організовувати авральні перевибори Ради.
Заради особистої влади Порошенко погодився інфікувати Україну раковою пухлиною "федералізації", яку замаскували під "особливий статус".
Луценко, правда, стверджує, що ракова пухлина – це не боляче і не надовго. І розміри пухлини приватний лікар Порошенка ще тільки буде визначати... Та й лікування пухлини сепаратисти, можливо, будуть погоджувати з українською владою...
А як жорстоко покарають вбивць прокурори і суди, контрольовані терористами!
Якби це не було трагічно сумно, можна було б посміятись з наївних пояснень Луценка щодо нюансів реалізації закону про "особливий статус". Тому що на стадії реалізації трактувати цей закон буде тільки одна людина – Путін.
Це як зі знаменитими конвоями. Путіну потрібно тільки, щоб Україна і світ погодились називати ці конвої гуманітарними. В лапках чи без – не має значення, оскільки на слух лапки не сприймаються.
А чим наповнювати ці конвої – Путін вирішує сам. Одноосібно.
Порошенко і Захід щось там заявляють про незаконність... Але справа робиться так, як потрібно Путіну.
Власне, все йде за найгіршим для України сценарієм.
Путін уже домігся, що дотаційний і зруйнований Донбас буде утримуватись за рахунок українського бюджету. Усі прекрасно розуміють, що третій пункт із перелічених Яценюком насправді буде першим. З усіма наслідками для української соціалки і українських реформ.
Російський бюджет уникнув величезного каменя на шиї. Тепер цей камінь – на шиї України.
Путін домігся, що жодного суттєвого кроку Київ не зможе зробити без погодження з місцевою владою, яку повністю контролюватимуть проросійські терористи. Українські прикордонники в тилу сепаратистів – готові заручники.
Люта антиукраїнська пропаганда буде литися на цій території без найменших перешкод.
Порошенко, Луценко, Турчинов, Яценюк, Кличко попрацювали "на славу".
Втім, судячи з усього, Порошенко виконав ще не всі умови Путіна.
Цілком можливо, що Путіна не влаштовує запровадження "федералізації", тобто "особливого статусу", звичайним законом, який можна так же легко відмінити. Йому потрібне конституційне закріплення капітуляції України.
Його навряд чи влаштує обмежений термін дії закону – 3 роки.
Його навряд чи влаштують нинішні кордони району з "особливим статусом". Скоріш за все, Путіну потрібен весь Донбас – з виходом на сусідні області для подальших провокацій.
Головне, що Порошенко уже пішов у потрібному Кремлю напрямі. Москва його навіть похвалила за "верный путь".
Намагання Порошенка зупинити Путіна односторонніми поступками – це намагання втихомирити білу акулу запахом крові.
Як ми обираємо
...Кілька років тому голова Верховної Ради Володимир Литвин відверто і масштабно підкуповував виборців Новоград-Волинського і прилеглих районів. У тому числі, з цинічним і неприхованим використанням службового становища.
Литвин став депутатом наступної Ради – значить, більшість виборців округу хабар прийняли.
Ну що ж, Новограде і околиці, отримуй закономірний результат – трагедію 30-тої Новоград-Волинської бригади, яка була вщент розгромлена через бездарність чи зраду командування.
Саме Литвин і подібні йому державні діячі і політики роками розвалювали державу і армію. Саме їх стараннями держава погрузла в корупції, а багато високих армійських посад зайняли командири зовсім не з бойовими талантами.
Новоград обрав Литвина, який шикував запонками із білого золота – і при цьому не цурався брати гроші з кишень пенсіонерів, лікарів і вчителів на власне шикарне утримання.
Новоградський округ більшістю голосів продав свій голос і душу за хабар – і розплатився тисячами вбитих і скалічених дітей, рідних і близьких.
Всі розуміють, що чи не вся Україна – копія Новоград-Волинського виборчого округу.
По всій Україні люди продають свої голоси за подарунок, за відремонтовану школу...
Хоча в душі прекрасно розуміють – ті, кому вони продають свій голос і таким чином наділяють владою, потім вкрадуть з бюджету, тобто з їхніх же кишень, в десятки, в сотні разів більше.
"Благодійники" потім вкрадуть гроші, за які пенсіонерка могла б робити подарунки онукові чи не щодня. Вкрадуть гроші, за які можна було б не відремонтувати школу, а побудувати три нових...
Тому українці мають чесно сказати собі, своїй совісті – у своїх бідах і нещастях потрібно перш за все винити не владу, а тих, хто таку владу обирає. Тобто самих себе.
Не буде продажних голосів на виборах – не буде продажної влади.
***
Ось за таких лідерів ми збираємось проголосувати. Таким лідерам ми збираємось вручити свої долі і долі своїх дітей та рідних.
Таких лідерів прикривають собою фронтовики, активісти і журналісти.
Так довго і так нахабно можна обдурювати тільки тих, хто сам допомагає себе дурити.
Геннадій Люк, для УП
