Старенька бабця ООН

Тепер можна сміливо констатувати той факт, що міжнародну архітектуру безпеки – остаточно зруйновано. Порушення умов Будапештського меморандуму, анексія Криму й відкрите вторгнення російських військ на територію суверенної держави є прямими доказами того, що міжнародне право не діє.

Справа не лише в тому, що ідеалістична Україна так і не навчилася бути суб'єктом міжнародної політики.

Найбільше бентежить "безхребетна позиція" ліберального світу. З точки зору сили, яку використовує Кремль у своїй зовнішній політиці, міжнародні договори є нікчемними.

А що ж робить демократичний захід та поважні організації? "Глибоке занепокоєння", "перегляд політики", "новий етап санкцій", – такі висловлювання міжнародних центрів впливу дуже тішать Владіміра Путіна.

Це нагадує сумнозвісну політику "потурання й умиротворення агресора", яку проводили Чемберлен і Даладьє стосовно Гітлера.

Спочатку була анексія Австрії, потім "Мюнхенська змова" і Судети…

Постбіполярна система міжнародних відносин ламається на очах. Тому світова спільнота стоїть на порозі формування нової системи міжнародних відносин.

Організація Об'єднаних Націй перетворилася на стару бабусю, котра робить зауваження й повчання буйному молодику. Ця міжнародна організація не може вирішувати серйозні зовнішньополітичні завдання окрім гуманітарних чи освітніх місій.

Маючи всі наявні інструменти, що можуть зупинити агресію, ООН продовжує самоусуватися від одного з найбільших сучасних конфліктів на території Європейського континенту. Особливо цинічно, коли агресія відбувається над країною, котра зробила один із найбільших внесків у перемогу над фашизмом.

Історія має схильність повторюватися. Кожна війна завжди закінчується переговорами, скільки б вона не тривала – 30 чи 100 років.

І Світова війна закінчилася страшними руйнуваннями й утворенням Ліги Націй в 1919 році. Однак міжнародна організація, яка була створена з метою розвитку співробітництва та досягнення миру між країнами, не виконала своєї місії.

Безпорадність Ліги Націй проявилася тоді, коли ряд країн здійснили агресивні дії по відношенню до інших країн: Японія окупувала Китай в 1931 році, Італія вторгнулася в Ефіопію в 1935-му, Радянський Союз напав на Фінляндію в 1939..

Що ж зробила Ліга Націй? – Просто виключила СРСР із числа її членів.

Це призвело до ІІ Світової війни, у якій загинуло близько 55 мільйонів людей.

Людські втрати та матеріальні руйнування стали результатом "слабодухої політики" лідерів Європи відносно Гітлера. Урешті-решт, щоб назавжди покласти кінець франко-німецькому антагонізму, було вирішено створити спільний ринок вугільної й сталеливарної промисловості.

У результаті міжнародних воєн ворогуючі сторони усвідомлювали всю безглуздість кровопролиття й починали шукати компроміси та врегульовувати ситуацію.

От тільки, якою ціною? Воювати, щоб потім домовлятися? Для того, аби підписувати нові циркуляри та меморандуми? Переглядати всю систему міжнародних відносин?

Україна як співзасновник ООН не може себе захистити в рамках цієї організації.

Радбез ООН може блокувати будь-яке рішення, якщо воно не в інтересах країни-постійного члена. Інтереси Африканського континенту, Латинської Америки – ООН не враховує. Між іншим, вже створюються нові потужні регіональні центри впливу – Бразилія, Аргентина, Мексика, Іран. Тому цю організацію необхідно реформувати, змінити статут.

Не можна допустити, аби ООН повторила долю Ліги Націй.

ІІІ світову війну людство не витримає.

Анатолій Октисюк, політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД), спеціально для УП