Євросуд покарав Туреччину за смерть демонстранта. Далі – Україна?

Батько загиблого від гранати зі сльозогінним газом демонстранта виграв проти Туреччини справу в Європейському суді з прав людини.

Держава була визнана винною в порушенні права на життя.

Страсбурзький суд зобов’язав її уряд не лише виплатити потерпілому 70 тисяч євро компенсації та покарати винних у смерті сина, а й наполіг на необхідності посилення, без подальшого зволікання, гарантій правильного використання поліцейськими спецзасобів задля зведення до мінімуму ризику смерті і травм демонстрантів.

Подібна проблема існує і в Україні. Тож, не виключено, що ця справа може стати показовою для українців, які загинули або були травмовані під час розгону міліцією Євромайдану.

Смертельна газова граната

Але про це – згодом. Спершу запинимося на обставинах програної Туреччиною справи. Трагічна подія – смерть сина заявника Таріка Атайкаї – сталася під час розгону демонстрації ще в березні 2006 року в місті Діярбакир, що на Сході Туреччини.

Тоді після збройних сутичок з поліцейськими, що тривали декілька днів, загинуло 14 членів Робітничої партії Курдистану та 9 демонстрантів.

Як зазначає заявник Мехмет Насіб Атайкая, його син йшов з роботи і якимось чином опинився всередині демонстрації. У цей саме час поліцейські почали застосовувати газові гранати для її розгону. Одна з них розірвалася на голові у Таріка Атайкаї, після чого він помер.

Через кілька днів судово-медичною експертизою було встановлено, що його смерть викликана сльозогінним газом гранати, яка використовується поліцією. Така граната розірвалася на голові покійного. Проте, винні у смерті хлопця залишилися непокараними.

Спроба влади притягнути до адміністративної відповідальності 14 поліцейських, які використовували гранати під час інциденту, завершилася 30 січня 2008 року відмовою накласти на них дисциплінарні санкції.

Таке рішення дисциплінарна комісія пояснила відсутністю доказів їхньої причетні до смерті Таріка Атайкаї.

На цю обставину звернув свою увагу ЄСПЛ, визнавши, що на національному рівні не було проведено серйозного розслідування справи.

Тому й наполягав на відновленні слідства. Адже, на його думку, не було передумов для застосування смертоносної сили проти демонстрантів, яка потягла за собою загибель сина заявника Таріка Атайкаї.

Задля виключення подальших смертельних випадків під час розгону демонстрацій ЄСПЛ також визнав необхідним прийняття на законодавчому рівні гарантій правильного використання поліцейськими Туреччини спецзасобів проти демонстрантів.

Розгін демонстрацій по-турецьки

Проблема з відсутністю подібного урегулювання дій силовиків проти демонстрантів є дуже актуальною для Туреччини, де під час розгону протестних акцій часто гинуть люди.

Так, після минулорічних антиурядових демонстрацій, які охопили всі великі міста Туреччини, 26-річний Етем Сарисюлюк був застрелений на початку червня 2013 року в Анкарі.

У той же час іншого демонстранта – Алі Ісмаїла Коркмаза – забили до смерті битами. Усі ці випадки були відзняті камерами спостереження. На лаві підсудних опинилися четверо поліцейських та четверо людей у цивільному.

Під час розгляду цієї справи в суді владою Туреччини застосовувалися безпрецедентні заходи безпеки. Судове засідання перенесли з міста Ескішехір, де були скоєні вбивства, в розташоване у 500 кілометрах місто Кайсері.

Перекрили вулиці, що примикали до будівлі суду, заборонивши будь-які демонстрації. Охороною безпеки займалися 2000 поліцейських.

Інший трагічний випадок трапився нещодавно – 13 травня цього року під час розгону протестної акції, викликаної смертями 300 шахтарів у містечку Соме.

Тоді поліція спробувала розігнати протестуючих, застосувавши сльозогінний газ. У відповідь на це хтось кинув пляшку із запальною сумішшю в броньовану машину поліцейських.

Після цього правоохоронці відкрили попереджувальний вогонь в повітря, і в цей момент один з протестантів був поранений в голову. Врятувати йому життя медикам не вдалося.

Українські реалії

Якою була реакція уряду Туреччини на програну в ЄСПЛ справу, на жаль, з’ясувати не вдалося. Адже в турецьких ЗМІ, окрім констатації наявності такого рішення, фактично не міститься жодної інформації з цього приводу.

Утім, на таку новину активно прореагували українські правозахисники. Зокрема, експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський.

Він зазначив, що ця справа є зразком для багатьох можливих позовів з України: "Адже головним аргументом для прийняття ЄСПЛ такого рішення проти Туреччини стала відсутність чіткого законодавства відносно використання сльозогінного газу та світло-шумових гранат під час виконання поліцією поставленої мети", – пояснив він.

"В Україні така само ситуація з нечіткими законодавчими підставами для застосування спецзасобів працівниками міліції. Тому ця справа є дуже важливо для нас, і адвокати повинні її знати".

Схоже, ці знання їм незабаром знадобляться. Адже після трагічних подій Євромайдану, коли від протиправних дій міліції загинули більше сотні осіб, а тисячі отримали серйозні травми та поранення, нікого так і не покарали.

За словами Генпрокурора Віталія Яреми, до розстрілів людей причетна велика кількість працівників спецпідрозділів. "Щонайменше 21 особа брала участь у розстрілі євромайданівців, троє з них вже ідентифіковані, їм оголошено про підозру" – наголосив він.

А потім додав, що наразі триває подальша робота щодо перевірки інших осіб, які можуть бути причетні до вказаного злочину.

Провокуюча бездіяльність

Нагадаємо, що з того моменту пройшло уже більше півроку. І якщо розслідування справ може затягуватися через, як твердять прокурори, їх об’ємність та складність ідентифікувати одягнених у шоломи, маски та інші обладунки правоохоронців, то зрозуміти, що ж насправді заважає депутатами прийняти закони про допустимість застосування міліцією спецзасобів проти демонстрантів, наразі важко.

Ба, більше! Попри наявність рішення ЄСПЛ у справі Вєрєнцов проти України, яким було зобов’язано українську владу вирішити на законодавчому рівні питання проведення мирних зібрань, цього так і не було зроблено.

Відтак, через відсутність відповідного закону в Україні знову можуть виникати проблеми із забороною судом чи органами міської влади проведення акцій протесту.

А це потягне за собою нові сутички демонстрантів з міліціянтами та бандформуваннями.

Останні, як показали події під час нещодавнього "прибирання" наметового містечка на Майдані Незалежності, продовжують активно долучатися до подібного роду акцій.

До того ж, не варто забувати, що до ЄСПЛ уже була подана заява постраждалого від силового розгону протестуючих 30 листопада 2013 року Ігоря Сіренка.

У лютому цього року вона отримала пріоритетний статус. Проте, через зміну керівництва в країні та початком розслідування цієї справи на національному рівні, її розгляд в ЄСПЛ був призупинений.

Якщо ж слідство й надалі йтиме такими темпами, то не виключено, що таких заяв у ЄСПЛ від потерпілих євромайданівців та їхніх родичів значно побільшає. І тоді українському уряду не вдасться відбутися лише 70 тисячами євро компенсації, як у випадку із вищенаведеним рішенням проти Туреччині.

Суми призначених виплат моральної та матеріальної шкоди постраждалим від силового розгону Євромайдану, кількість яких перевищує тисячу, обчислюватиметься мільйонами.

Леся Шутко, Центр інформації про права людини, для УП