Почути Донбас

Всі обговорюють питання, що робити з "Донбасом, який не чують".

Журналісти видобувають найсвіжішу інформацію. Телеканали готують тематичні передачі. Експерти дають оцінки.

Навіть серйозні вчені долучаються до обговорення, бо про це говорять широкі маси. Соціологи роблять заміри.

Проходять круглі столи.

Створюються переговорні групи, що узгоджують думки різних сторін.

Залучаються міжнародні інституції з їх досвідом вирішення подібних проблем в країнах, що пройшли такі потрясіння.

МФІ готовий профінансувати майбутню "дорожню карту".

ЄС та ООН – стурбовані.

А Донбас нічого не говорить, а, якщо говорить, то лише те, що його не чують.

То чого хоче Донбас?

Він хоче, щоб залишалась контрабанда.

Він хоче, щоб зберігався наркотрафік.

Він хоче, щоб продовжувались тіньові оборудки з копанками…

Він хоче, щоб зберігалась його "тіньова рента".

Він не хоче центральної влади, бо вона загроза знищення цієї ренти.

Він хоче збереження "домашньої криші", яка стоїть на сторожі збереження цієї ренти.

Він цю "домашню кришу" навіть делегував у Київ, щоб все зберігалося так, як є.

Точно цього ж хотів і Крим, його рента – санаторно-курортна, – але там сюжет пішов інакше. Кримчани дуже скоро відчують, що брехати не можна і, в першу чергу, самому собі.

Вони лякали Київ походом у Москву, щоб влада не втручалась у їх рентний бізнес? То вони отримали таку владу, де їхня санаторно-курортна рента звіється в одну мить.

Тепер, коли "київська криша" поїхала в Ростов, Донбас терміново почав вимагати "федералізації". Якщо добре "прислухатись" до Донбасу, то його "федералізація" – це збереження "домашніх криш" і усіх "тіньових рент".

Події останніх місяців і в Криму, і на Сході мають надзвичайно багато тонів та відтінків. В їх сюжетах – долі людей, на жаль і трагічні.

Вони починають набувати масового характеру. Але, в планах подолання їх наслідків, потрібно добре "чути" кореневий мотив, причину, виділяючи його з хору "інших голосів".

Саме цей кореневий мотив використала сусідня держава, загорнувши силоміць його в обгортку "народних республік".

Але це – інша історія.

Новій владі, плануючи політику на Донбасі, потрібно, в першу чергу, позбавити населення рентних спокус: закрити кордон, створити робочі місця, розгорнути нові виробництва.

І максимум сприяння тим, хто готовий втілити власну підприємницьку ініціативу в легальному полі. Власник завжди відповідальний. Власник завжди планує своє майбутнє, а не продає його "криші".

Коли будуть перекриті джерела спокус, з’являться легальні перспективи, то легше буде здійснювати і кадрову політику.

Без цього ми отримаємо самоврядування "тіньової ренти".

Іноді з "тінню" воювати не потрібно – потрібно лише увімкнути "світло". І не забувати про "голос України".

Валентин Ткач, Чернівці, для УП