Королівство кроликів в очікуванні Цвітної Капусти
Це в жодні рамки не вкладається. Росіяни нам пояснюють і розповідають, що відбувається в Україні. І з таким завзяттям і натхненням, що після будь-якого заперечення їхніх байок, часто навіть давні друзі стають запеклими ворогами.
Як можна було народ перетворити в стадо покірних кроликів?Звідки витоки цієї країни абсурду?
Син наших родичів, який народився й виріс за Уралом, а нині служить у внутрішніх військах Росії, надсилає нам небилиці про Бандеру, а потім, почувши правду, викреслює нас зі списку друзів на "Однокласниках". Каже, боїться ФСБ і просить нічого зайвого не писати. А тим більше не говорити по скайпу.
Почувши про бацили страху, які окутали північного родича, пробую і я знайти пояснення того, що відбувається в Росії.
Приходжу до думки, що ми вже це проходили. І роблю закономірне відкриття: Путін повернув Росію до радянського минулого, до страху перед КДБ і однопартійної системи – коли хто не з нами, той проти нас.
Ми теж не залишаємося в боргу й найчорнішими фарбами малюємо недалеке майбутнє наших сусідів, найчастіше порівнюючи події в Росії з фашизмом.
Як у кого, а в мене шизофренія на войовничих російських каналах викликає усмішку. Я починаю розуміти, що це старий прийом: чим більше противник надуває щоки й випинає груди, тим менше він небезпечний.
Я пробую знайти гідне порівняння тим процесам, що проходить у Росії, і починаю розуміти, що країну Путіна нині не можна серйозно сприймати. З неї можна тільки сміятися – так, як сміявся з Радянського Союзу класик радянської літератури Фазіль Іскандер у знаменитій сатиричній повісті "Кролики та удави".
Нарешті я знайшов потрібний образ.
Росія Путіна – це королівство кроликів, яким обіцяють безплатну Цвітну капусту. А поки що проводяться експерименти, як її вирощувати. Очевидно, у Придністров'ї, Північній Осетії, Абхазії та в Криму. Останніми місяцями – на Сході України.
І росіяни вірять, що експерименти будуть успішними – їм більше нічого не залишається робити. Тільки кролики ще не знають, якою буде ця капуста та коли вона з'явиться.
Це як комунізм у 80-х роках. Примарна ідея, якою дурили кілька поколінь наших дідів та прадідів.
Тим часом нас залякують: введе Росія війська чи не введе, малюють удава, який хоче обняти й задушити Україну.
Насправді, гіпноз діє лише тоді, коли виникає страх. Безстрашних не можна загіпнотизувати.
І це ми нині починаємо розуміти.
Прочитавши ще раз знамениту філософську казку Фазіля Іскандера, ми зрозуміємо, що Путін – це не удав, це король кроликів, яких він загіпнотизував старими радянськими байками.
Звідки витоки нинішнього абсурду, коли біле називають чорним і навпаки?
Давайте почитаємо разом класика: "Вся діяльність Короля була пов'язана з тим, що він особисто разом зі своїми придворними помічниками визначав, яку кількість страху й обережності повинні відчути кролики перед удавами, у залежності від пори року, стану атмосфери в джунглях і багатьох інших причин.
І раптом уся ця вироблена роками хитромудра система управління кроликами може розвалитися, тому що кролики, бачте, не повинні боятися гіпнозу. Король знав, що тільки з допомогою надії (Цвітна капуста) і страху (удави) можна мудро керувати життям кроликів", – ось цю філософію казки Іскандера запозичила путінська Росія.
Читаєш "Кролики та удави" і дивуєшся – усе як про нинішні часи.
Тільки з однією поправкою: Путін думає, що він – Головний Пітон. А, виявляється, лише хворобливий король кроликів, які так і не побачать Цвітної Капусти, зате страху не оберуться – весь світ ополчився проти нової коричневої чуми. Придворні поети складають рими й плутають кольори.
Але правду не сховати, після тріумфу наступить прозріння. Вічно навіть кроликів не можна тримати в страху.
Спочатку їх лякали НАТО. Потім – бандерівцями, а як їх не знайшли, тепер – правим сектором.
Що можна побудувати на страху? Хворе суспільство.
І ще одна думка з філософської казки Іскандера: "Після воцаріння Пустельника життя удавів і кроликів увійшло в нову, але вже глибшу й рівнішу колію: кролики крали для задоволення, удави душили для свого.
Розмножуватися з випередженням (щоб удави мали що їсти – прим. автора) і чекати Цвітіння Капусти, – повторював Король, – ось джерело нашого історичного оптимізму".
Богдан Кушнір, Львів, журналіст, спеціально для УП
