Чи потрібен Україні уряд технократів?

Про доцільність створення "технічного уряду" українська опозиція почала говорити в розпал революції, ще на початку грудня 2013 року. Тоді Арсеній Яценюк пропонував створити технічний уряд, який мав би підписати угоду про Асоціацію з ЄС та забезпечити правопорядок у державі. Ідея сподобалася всім, крім Віктора Януковича, який не бажав робити жодних поступок представникам Євромайдану.

Після втечі Януковича, лідери "Батьківщини", "Свободи" та в меншій мірі "Удару" почали формувати нову владну вертикаль.

Здавалося, що стрімка зміна влади в Україні дасть поштовх структурним реформам та змінам на краще. Громадянське суспільство очікувало, що в уряд прийдуть професіонали, які почнуть впроваджувати реформи та виводити країну із кризи.

Не так сталося, як гадалося.

Технократи, про яких говорили лідери опозиції за часів правління Януковича, виявилися непотрібними. Правила політичної гри не змінилися, органи державної влади продовжують формуватися за принципом партійних квот навіть в умовах військової інтервенції.

Банальна бездіяльність представників нової влади, а точніше вчорашніх партійних функціонерів під час анексії Криму, стала очевидною для всієї України.

Консультації між партіями-переможцями щодо розподілу портфелів та посад тривав надто довго. Проігнорувавши вимоги Майдану щодо департизації та деолігархизації влади, політики не побачили нових зовнішніх та внутрішніх загроз.

Непопулярні економічні рішення, знецінення гривні, імітація реформ викликали велику хвилю незадоволення серед населення. Особливо на Півдні та Сході Україні, де громадяни дуже болісно реагують на політику "затягування пасків". Арсеній Яценюк поки що так і не став "українським Бальцеровичем".

Крім того, учорашні прихильники ПР зрозуміли, що їхні інтереси ніхто не відстоює на центральному рівні. Втеча колишнього президента, втрата Партією регіонів більшості в парламенті, вихід із фракції ПР половини народних депутатів значною мірою дезорієнтували виборця Сходу, який звик голосувати "за свого хлопця".

Прохання Півдня та Сходу про створення уряду національної єдності нова влада не почула. Що маємо тепер на Донбасі? – Усі знаємо.

Чимало експертів пропонувало створити "технічний уряд", котрий мав би підтримати економіку та роботу державного механізму в складних перехідних умовах. Простіше сказати, економіка та державне управління для професіоналів-технократів, а законотворчість та роз'яснювальна робота серед населення – для депутатів та політиків.

Чому більшість держав, що переживали революційні часи чи періоди економічного застою, формували свої уряди із числа аполітичних технократів?

По-перше, уряд технократів не буде працювати на рейтинг партії чи кандидата в президенти. Він не зв'язаний передвиборчими зобов'язаннями чи обіцянками перед виборцем. Це професіонали, які виводять країну із кризи, організовують та проводять чесні вибори, дякують своїм громадянам та йдуть писати наукові роботи.

Доти, поки партійність буде визначальним чинником у процесі розподілу державних посад – система не зміниться. На відміну від західних країн, українські партійні функціонери займають не тільки політичні посади в уряді та адміністраціях, а практично заполонили всю виконавчу вертикаль державної служби.

По-друге, у такому уряді мають бути представники південних та східних регіонів України. Кабмін народної довіри із залученням фахівців із решти регіонів може зняти рівень соціальної напруги. Неприпустимо, щоб особисті амбіції правлячого класу та небажання врегульовувати регіональні суперечності й надалі поглиблювали інституційну кризу влади та дестабілізацію в суспільстві.

Переформатування уряду на засадах національної єдності та технократії стане початком діалогу всередині країни, а також ефективним інструментом у боротьбі із сепаратизмом.

Для реалізації реформ в Україні можновладцям потрібна не тільки політична воля, але й бажання ділитися своїми владними повноваженнями та відповідальністю.

Анатолій Октисюк, політичний експерт, Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД), спеціально для УП