Судді режиму – заколотники й утікачі

Доки в Україні точаться розмови навколо люстрації, наближені до режиму Януковича судді намагаються закріпитися на чільних посадах у Києві або ж очолити суди на окупованих Росією територіях.

Спершу служителі Феміди, наближені до юриста режиму Андрія Портнова, похапцем вирішили 7 квітня провести з’їзд суддів у Кловському палаці, де розміщується Верховний Суд України.

Метою їхньої зустрічі було обрання лояльних до поваленої влади суддів Конституційного суду, які б могли своїми рішеннями паралізувати виборчий процес, а також – членів Вищої кваліфкомісії суддів України та Вищої ради юстиції, відповідальних за формування суддівського корпусу та звільнення суддів.

Проте, завдяки активності громадськості, їм це не вдалося зробити. Через коридор ганьби їх вивели з приміщення ВСУ. Таку акцію підтримував голова Люстраційного комітету Єгор Соболєв та міністр юстиції Павло Петренко.

Останній, щоправда, згодом змінив свою думку, заговоривши про те, що дії громадських активістів та "Правого сектору" зі зриву з’їзду суддів були незаконними.

Мінливість настроїв міністра юстиції пояснюють домовленостями суддів-заколотників із верхівкою діючої влади, про яку він чомусь просто не знав.

Відповідальним за їх проведення громадські активісти називають в.о. голови Адміністрації Президента Сергія Пашинського. Те, що такі перемовини проводилися, підтвердив і суддя ВСУ, голова Ради суддів України Василь Онопенко.

На щастя, вони виявилися безуспішними. Але не виключено, що найближчим часом ці ж судді здійснюватимуть інші провокації.

Натомість ті служителі Феміди, які аж надто ревно служили минулій владі, вирішили не ризикувати і шукати щастя в більш безпечних для них місцях.

Йдеться зокрема про голову найвідданішого режиму Януковича Печерського районного суду Києва, яка одночасно очолювала Раду суддів загальних судів – про Інну Отрош.

Вона разом з головою Шевченківського районного суду столиці Оленою Мєлєшак наприкінці березня переїхала до окупованого російськими військами Криму.

Подейкують, що до них приєднався й одіозний суддя Родіон Кірєєв, проти якого відкрили кримінальне провадження.

Втеча одіозної трійці зрозуміла. Адже Інна Отрош відповідальна за розправу над Юлією Тимошенко, яку Родіон Крієєв засудив до 7 років ув’язнення, та низку інших справ, порушених проти її захисника Сергія Власенка.

Під її наглядом – як голови Ради суддів загальних судів – обиралися кадри на адміністративні посади до стратегічних судів.

Яскравий приклад – призначення із порушенням чинного законодавства головою Обухівського районного суду Київської області недосвідченої судді Оксани Степанової, яка до цього працювала помічницею Отрош. І лише рік – суддею.

До слова, після винесення указу президента про призначення Оксани Степанової на суддівську посаду, вона одразу ж пішла в декретну відпустку.

Під час революційних подій саме цей суд виносив чимало рішень із позбавленням водійських прав автомайданівців. Їх особисто ухвалювала Оксана Степанова.

Проте найбільш вражаючою під час Євромайдану була діяльність суддів Шевченківського районного суду Києва, які після грудневих подій на Банковій приймали рішення про арешт на 2 місяці покалічених беркутівцями євромайданівців.

Тому не дивно, що його голова Олена Мєлєшак після втечі Януковича з Києва до Росії також вирішила накивати п’ятами у тому ж напрямку.

Втім, теплого прийому з боку східного сусіда вони не дочекалися. Адже росіянам не потрібні чужі корупціонери. На такі хлібосольні посади вони мають своїх претендентів.

Тому на місце голови Ялтинського міського суду, на яке дуже сподівалася Інна Отрош, незабаром після окупації Криму був направлений російський суддя.

Українським втікачам порадили терміново залишити територію Росії, до якої тепер також зараховують і кримський півострів.

До України з відомих причин вони повернутися уже не могли. Тому Олена Мєлєшак вирішила поїхати до Німеччини, а Інна Отрош, як зазначають джерела у суддівських коридорах, подалася до спекотних ОАЕ.

Місце перебування Родіона Кірєєва наразі не відомо. Проте, правоохоронним органам України варто було б його з’ясувати.

Леся Шутко, Центр інформації про права людини, для УП