Маятник революції
В основу однієї із ключових закономірностей функціонування політичної системи закладений "принцип маятника". Головне завдання еліт – намагатися втримати рівновагу і не давати "маятнику" аж надто сильно здійснювати свої коливання.
Однак саме у вирі революційних подій віднайти рівновагу – складне завдання. В такі моменти серед політиків виграє той, хто спритніше виявить свої здібності і зможе нав’язати свої цінності якомога більшій кількості людей. Отож, сила реваншу залежатиме від ступеню нездатності протидії.
Так, саме реваншизм – основна загроза для успіху будь-якої революції. І починається він із кволих кроків супротивників та нерішучих дій вчорашніх революціонерів.
Здавалося б, найкраще контролювати ситуацію вдається там, де наразі найбільше твоїх союзників. Адже саме Київ був і залишається епіцентром революції і саме тут відбулися усі ключові події.
А 20 лютого на вулиці Інститутській трапилася й найбільша трагедія, що стала кульмінаційною розв’язкою протистояння між владою та народом – загинули люди із "Небесної сотні".
І саме у Києві було особливо помітно, як керівники столичної адміністрації синхронно виконували злочинні накази з Банкової.
Відбудовуючи вертикаль влади із 2010 року, Віктор Янукович та очільник його адміністрації заздалегідь подбали про те, аби "знешкодити" столицю. Після того, як екс-голова Києва Леонід Черновецький подав у відставку, фактично містом керував голова КМДА Олександр Попов.
Про кадри на ключових постах у адміністрації подбали ще ретельніше – столицю не просто жорстко контролювали у політичному полі, але й віртуозно використовували її економічний потенціал, майстерно та педантично перетворюючи грошові потоки у корупційні схеми.
І хоча столиця досі перебуває під особливим наглядом Майдану, навіть тут – під носом у центральної влади – вже відбуваються маленькі реваншистські рухи. І схоже на те, що представники нової влади цього не помічають.
Головне – не розгубитися
Проблема, про яку говоритимемо, стара як світ – після зміни влади у бюрократичній машині залишаються ті самі гвинтики, які продовжують діяти за старими схемами.
Сьогодні головна проблема Києва, про яку не говорить тільки ледачий, – чому на ключових посадах досі залишаються керівники, які без зайвих питань та всупереч законодавству виконували усі розпорядження попередньої влади.
Згадаймо лише про злочинні накази про зупинку Київського метрополітену під час революційних подій у центрі столиці.
Головне тактичне завдання цих чиновників – поки в столиці триває політичне переформатування – втриматися на своїх посадах як мінімум ще на 2 місяці, а у разі успіху – й надалі на невизначений строк.
Ну і стратегічне бачення – збереження старих корупційних схем та власне збагачення.
Філософія проста: змінюється лише "дах", яка різниця, чиї накази виконувати, маючи при цьому й свій корупційний зиск.
Новий очільник столичної адміністрації Володимир Бондаренко, схоже, не помітив, як "стара гвардія" оговталася й перейшла у наступ. Тепер колишні люди екс-голови АП Сергія Льовочкіна, що й досі займають посади заступників голови КМДА, роблять кволі спроби залишитися при посадах, намагаючись використати для цього й ЗМІ.
Із джерел УП в КМДА стало відомо, що цими днями заяву на звільнення написав один із заступників голови адміністрації, координатор департаменту суспільних комунікацій, яке, фактично, відповідає за видачу дозволів на установку всіх рекламних носіїв у Києві, Олександр Пузанов.
Нагадаю, він юрист, а його фірма – "Пузанов і партнери" – відстоювала в судах інтереси Юрія Бойка та Сергія Льовочкіна.
Попри те, що у 2011-2012 роках ринок реклами у столиці вдалося дещо врегулювати завдяки введенню мораторію про заборону видачі дозволів щодо встановлення рекламних конструкцій, жителі столиці все одно фіксували багато незаконної рекламі, плата за яку, очевидно, не потрапляла до бюджету міста. Хто стояв за брудними схемами здогадатися не важко.
Крім того, за свідченнями депутатів Київради, саме Пузанов був відповідальний за численні позови КМДА до євромайданівців.
Досі на посаді лишається ще одна "людина Льовочкіна" – найбільш одіозний заступник голови КМДА Руслан Крамаренко, який займає її з 2010 року. Саме він відповідає за роботу департаментів економіки та інвестицій, земельних ресурсів та фінансів.
Нещодавно Конфедерація будівельників України, враховуючи понад 100 звернень про корумпованих чиновників та корупційних схемах, висловила недовіру ряду профільних держустанов і служб. Серед іншого, в "переліку недовіри" було зазначені і прізвище пана Крамаренка.
Цікаво, що двоє людей з так званої "квоти" Андрія Клюєва – Віктор Корж та Анатолій Голубченко, що перебували на перших посадах заступників КМДА звільнились із посад ще наприкінці лютого. Однак, досі посаду заступника голови столичної адміністрації займає ще один уламок цієї команди – Михайло Костюк.
Наша пісня гарна, нова…
Як бачимо, старі кадри продовжують впливати на керування столицею. При цьому жодна проблема в столиці так і не вирішена – більшість інфраструктурних об’єктів не добудовано, дороги – в жахливому стані, зростають тарифи на перевезення, не вирішеною залишається проблема МАФів. І цей перелік може продовжувати безкінечно.
До прикладу, актуальною залишається проблема із забудовниками. Згадаймо історію із забудовниками ЖК "Печерський Бастіон", коли, попри рішення Генпрокуратури та Печерського районного суду заборонити проводити будь-які роботи з будівництва, забудовник й надалі активно зводить будівлю. Ділянку досі не повернути громаді міста Києва.
Ще одна історія – із виселенням кінотеатру "Жовтень" через неможливість продовжити договір оренди приміщення.
Нещодавно директор закладу на своїй сторінці у Facebook заявила, що попри обіцянку керівництва КМДА відкликати позов у Господарському суді про виселення кінотеатру, прокуратура Подільського району Києва продовжує тиснути на колектив кінотеатру.
І таких історій – безліч. Чи варто й казати, що всі ці незаконні дії не могли б відбутися без "сприяння" старих керівників КМДА?
Реванш старої команди можливий і нинішній владі потрібно вирішувати цю кадрову проблему негайно. Натомість Володимир Бондаренко вже заявив, що кадрові призначення розпочнуться тільки після позачергових виборів мера Києва та Київради 25 травня.
Не зрозумілим залишається й те, як нещодавно призначені ним радники на громадських засадах зможуть здійснити хоча б якісь зміни, доки ключові посади займатимуть чиновники, які ще зовсім нещодавно беззаперечно виконували волю катів з Банкової.
Не дивлячись на складну ситуацію в столиці, Володимир Бондаренко також заявив, що балотуватиметься на вибори мера. Тож Київ та киян знову залишили напризволяще, але вже представники нової влади. До того ж – жодних запобіжників не передбачено – столицею продовжують керувати люди із системи, проти якої повстав Євромайдан.
Можливо нова влада – це теж перехідний період, і маятник знову повернеться в сторону реваншистів?
Олександр Радчук, політичний оглядач, журналіст, спеціально для УП
