Час склити вікна

П'ятниця, 07 березня 2014, 08:19

У пошуку причин спалахів сепаратизму в Україні неодмінно вигулькує одвічна наша болячка – корупція.

Корупція сприяє розвитку регіональної клановості українського суспільства. Адже від місцевих князьків багато в чому залежить вирішення проблем, добробут та безпека місцевих жителів, їх сімей і бізнесу.

Натомість центральна влада безпорадна в подоланні регіональних виявів корупції. Ба більше, вона їх "кришує", дискредитуючи сама себе.

Згідно з рейтингом TransparencyInternational Україна в 2006 році посідала 99 місце серед 163 країн світу. В 2012 – 144 місце разом з Бангладеш, Камеруном, ЦАР, Республікою Конго та Сирією. Результати "покращення" вражають!

Основними чинниками існування такого рівня корупції є суспільний менталітет, що сприяє пошуку корупційних шляхів для вирішення особистих проблем, та державні інститути, які сприяють існуванню таких шляхів і створюють певний пріоритет порівняно з легальними процедурами.

Основою сприятливого для корупції суспільного менталітету є життя українців за принципом пошуку індивідуального вирішення своїх проблем, що є в тому числі наслідком історичної недовіри до державних інститутів.

Такий менталітет українців сприяє пошуку саме корупційних шляхів, а непрозорість та складність дозвільних, контрольних та інших процедур у відносинах влади з одного боку, бізнесу та громадян з іншого – сприяють процвітанню таких шляхів.

Взагалі існує два напрямки подолання корупції: "прямий" і "непрямий". Прямий – це адміністративні заходи влади, в тому числі:

  • проведення адміністративної реформи та реформи дозвільно-контрольної системи з метою зменшення залежності прийняття рішення з тих чи інших питань від волі чиновників, натомість створення чітких та прозорих процедур прийняття рішень дозвільного та контрольного характеру,
  • реальне відділення бізнесу від влади з метою ліквідації неринкових методів втручання в економіку,
  • створення незалежної судової системи, подолання корупції в судах,
  • реальне та публічне покарання корупціонерів всіх рівнів за вчинення корупційних дій,
  • превентивні законотворчі та нормотворчі дії – виявлення потенційно корупційних "правил гри" у законах та процедурах, та нормативне виправлення таких правил. А також ліквідація непотрібних регуляторних актів та процедур.

Не варто перекладати відповідальність за дачу хабара чиновникові на людей, тому що люди таким чином діють цілком раціонально – вирішують власні проблеми швидко та ефективно.

Тому завдання держави – зробити так, щоб офіційна система адміністрування була принаймні такою ж ефективною, як і тіньова.

Непрямий напрямок подолання корупції – це просвітницька робота, розвиток свободи слова та отримання інформації, розвиток громадських організацій.

Причому таку просвітницьку роботу потрібно починати з дитячого садочка, школи та ВНЗ, створюючи суспільне несприйняття таких "дитячих" проявів корупції, як списування, "куплені" оцінки, вступ до ВНЗ поза конкурсом тощо.

Можливо, на шляху подолання корупції в Україні варто використати досвід колишнього мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані та начальника поліції Уільяма Браттона, якого було призначено на цю посаду після вражаючих результатів боротьби із злочинністю у Нью-Йоркському метро.

За досить короткий термін – 1990-1994 роки – злочинність у метро знизилась у декілька разів. Очільники міста, принагідно зауважу, в своїй роботі опирались на так званий закон "розбитого вікна".

Концепція цього закону наступна: якщо в будинку, кварталі тощо є розбите вікно, а влада чи господар певний час не беруться ліквідувати цю проблему, через деякий час більшість вікон в цьому будинку чи кварталі будуть розбитими.

Тому що створиться прецедент безладу і відсутності влади, що тягне за собою консолідацію та зростання антисоціальних настроїв у жителів, особливо у молоді.

Якщо ж влада та господар послідовно будуть ліквідовувати прояви безвладдя, тобто склити розбити вікна, прибирати смітники та карати порушників порядку, то досить скоро з порушенням громадського порядку в цьому місці буде покінчено.

"Попереднє Управління поліцією було зв’язане по рукам і ногам – казав Браттон. – Ми зняли з них ці обмеження. Ми підсилили законні заходи проти публічного пияцтва та сечовипускання, арештовували порушників, включно тих, хто кидав на вулицю пусті пляшки і брав участь навіть в невеликому псуванні майна… Якщо хтось мочився на вулиці, то відправлявся в тюрму".

Зрештою, рівень злочинності на вулицях Нью-Йорку став різко падати, як і раніше сталося у нью-йоркському метро.

Також, потрібно враховувати і психологічний ефект "червоного світла": якщо хтось переходить на червоне світло світлофору, то інші вважають, що саме цей перший порушник бере на себе відповідальність за порушення правил, таким чином з чистим сумлінням наслідують його вчинок.

Тому люди смітять там, де насмічено, і б`ють вікна там, де вже є розбите вікно тощо, психологічно знімаючи з себе відповідальність за такі порушення, тому що хтось вже зробив це першим.

Тож і чиновник нижчого рівня, знаючи чи здогадуючись про корупційні дії чиновників вищого рівня, включно керівників держави та центральних установ, перекладають відповідальність за власні корупційні дії на своїх керівників, чи керівників держави – "всі беруть – і я".

Джуліані та Браттон змусивши поліцію, яка до того вважала боротьбу з хуліганами на вулиці, "зайцями" та графіті в метро недостойним справжнього полісмена заняттям, приділяти першочергову увагу саме таким проявам злочинності, досягли небачених і, мабуть, непередбачуваних результатів.

Нью-Йорк став одним з безпечніших міст світу!

Отже, такі соціальні проблеми, як злочинність та корупція можливо побороти не тільки і не стільки виявленням та покаранням високопосадових корупціонерів, хоча це теж важливо з огляду на ефект "червоного світла", а створенням крок за кроком, установа за установою, процедура за процедурою, регіон за регіоном так званих "зон, вільних від корупції".

Для економіки країни в цілому це буде набагато корисніше, ніж створення, наприклад, якихось Вільних економічних зон чи інших преференцій. Адже такі заходи зроблять Україну привабливою для інвестування кількісно та якісно на порядок вище, ніж в рамках ВЕЗ.

Злам корупційних систем в Україні може бути проведено менеджерами рівня Джуліані та Браттона, наділеними відповідними повноваженнями, і які ніколи не були пов’язані круговою порукою корупційної системи влади в Україні.

Тобто рішучість влади щодо подолання корупції в Україні буде визначатись як особистістю, на кого буде покладена відповідальність за таку роботу, так і рівнем повноважень, якими наділяється ця особа та служба, яку вона очолює, задля досягнення заданих результатів.

Останні політичні кризи в Україні виявили брак менеджерів державного рівня в країні. Тобто очевидною є глибока криза еліт в Україні.

Ця криза зрештою привела до втоми і недовіри суспільства до існуючої еліти, незалежно від політичного забарвлення. Така криза дає шанс проявити себе менеджерам нового покоління, в тому числі, і в системній роботі по подоланню корупції в країні.

Тобто, наразі актуальним стає лозунг: Майдан Forever!

Новий дерибан посад та "ресурсів" в країні вже почався. Майдан повинен діяти в тій чи іншій формі, як символ громадського контролю за політичними, корупційними та іншими процесами в новому суспільстві, яке ми маємо побудувати.

Сергій Сорока, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування