Горіла шина...
Якось в одне з надвечір'їв нинішнього революційного часу, римуючи "тітушків" з "тушками", "наружками", "прослушками" й "хохлами-хохлушками", подумалося: а скільки ж то словесних перлів подарувала нам новітня епоха незалежної України!
Величезний словник суспільно-політичних неологізмів, виразів можна укласти.
Кому ж поклони бити за такий мовний "яйцепад" сленгу, варваризмів, жаргонізмів? Наче всім потроху: від президентів, парламентарів, журналістів, політтехнологів – і аж до "маленького українця", звичайнісінького виборця...
Якщо, скажімо, за "любих друзів" і "йолку" можна подякувати відповідно й виключно Вікторові Андрійовичу Ющенку (Бджоляру, Бухгалтеру...) та Вікторові Федоровичу Януковичу (Дону, Проффесору, Ялинковичу, Бандюковичу, Янушеску...) – то "кравчучкою", "човниками" і "кучмовозом" завдячуємо звичним нещасним людям.
Нещасним не без допомоги, звісно, Леоніда Макаровича Кравчука ("хитрого лиса", що прошмигне "між крапельками") і Леоніда Даниловича Кучми (Данілича, Рудого Панька...), коло якого постійно упадали "сірі кардинали". Ті самі, що як не свободу слова всілякими "темниками" глушили, то "третіми термінами" людність тероризували.
Та цур їм, пек!
Не буду й про "масоли", купони-"фантики", "прихватизацію", "фінансові піраміди", "трасти", бо всім донині печуть оті "аби вкрасти". Щось би світліше. Про "золоту косу", "юліну тисячу", "кааліцію". О, ні-ні, – ПРіБЮТ! – про все це "запитайте краще в сардин"!
Он, немов вилитий із каменю, переминається з ноги на ногу – хто сказав, що Україна не твердо стоїть на ногах! – голова Верховної Ради Іван Степанович Плющ. Де "мікрохвон"? "Добре утро!" І одразу сталь у голосі: "Депутат Заєць, не стрибайте по залу!" Ну-ну!
"Не нада було Союз валять!" – додасть від себе згодом інший спікер парламенту "комуняка" Ткаченко. Ось тобі й "світло" – "червонозоряне", з "червоними директорами", "червоними докторами"...
Один із таких "дохторів" і в міністри вскочив. Та так міцно всівся в тому "світлому" кріслі, що ніякими "антитабачними кампаніями" не можуть його студенти звідти викурити. От "собачник"!
Та годі "скіглити" – "паханат", у якому "дантисти" умлів ока стають мільярдерами, не вічний!
Краще давайте про "вила".
Слово ніби й старе, як світ. Вилами-трійчатами воювали ще наші діди з фашистами в Другу світову, – в усмішках незабутнього Остапа Вишні. Та депутат-радикал, голова Радикальної партії України Олег Ляшко наповнив се могутнє знаряддя новими смислами. Вилами він виносить, правда, поки що ніяк не може винести, на смітник історії всі нечистоти з нашого владного "Титаника".
А чого дивуватися? Один у полі не воїн!
Он "солодка парочка", Вітренко-Марченко, було, впряглися в плуга за наші права та всенародне щастя вдвох, – а ради не дали! Це при тому, що, подейкують, був ще невидимий третій – "ліліпутик" з "Москвабада".
Нині над цим завданням чаклують, хай їм Бог допомагає, "три богатирі" (Гориничі...) – Кличко, Тягнибок, Яценюк. Що в них вийде – побачимо. Але хотілося б, аби ця "опозиційна трійця" не перетворилася на "три тушки", аби уникнула помилок "канівської четвірки", не ґаздувала, як "мукачівська команда"...
Одне слово, народ хоче мати при кермі господарів, а не "госпідарів" чи тим паче "кровосісів", які його постійно "кожаритимуть", та ще, гляди, і "клюєвнути" намислять.
Правда, люд нині, завдяки глухонімій "межигірській (чи то "мегажирській") сім'ї", яка обіцяла "почути кожного", добряче змістився в "Правий сектор". Він не просто відстоює свої права, а робить це під "спів" "коктейлів Молотова" на барикадах із вогнем охопленими ... шинами.
Тут так і чутно громові баси – "Горіла шина, палала!.."
Чого ж дивуватися.
Після "революції на граніті", "помаранчевої" – нинішня за рахунком уже третя. Якщо дві перші були мирними, то теперішні "яничари" так залили сала за шкіру людям, що ті готові "Разом – до перемоги!", "Разом і до кінця!"
Отже, дякуємо за "пакращення" не "Гулаку-Артьомовському", не "Анні Ахметовій" і навіть не "українському поетові Чехову" – а нашому "видатному казкареві" Хазаричу. Щоб тебе "істерична дама" – "правдива птиця" на ім'я "Хирина" знайшла й там у Відні, куди ти після відставки шмигнув од народного гніву.
Чому ж не до Калуги, де пуповина зарита? Адже нас усіх до Росії гнав, усілякі лякалки-страшилки про геїв у Євросоюзі розказував, а сам, бач, до Австрії "почечетив"...
А ось за "Верховну Зраду" щире спасибі стабільній більшості народних обранців, яка своїми "прокнопкодавленими", "диктаторськими" законами постійно підштовхує терпеливий люд до висловів, аж ніяк не парламентських.
Скільки їх там, тих "дупутатів"-"заєдупівців", один "підрахуй" знає. Ні-ні, не той, що "кидалов", а новітній. Той що в один мент – не плутати з "мєнтом"! – до 235-ти полічити здатен. А потім народ ту "ригівську", "ригунівську" лічбу відригує кров'ю.
І куди скаржитись? У МВС – "міністерство вигаданих справ"?
Те МВС у нас постійно якось не так розшифровувалося. При аграрії Цушку пан Москаль його "міністерством виноградарства й садівництва" йменував. Я вже не кажу про інші структури, де як не "стукачок", то "засланий козачок" вас "силовим варіантом" лякати береться.
Такі нині "месиджі"...
Мало мажору, зате багацько встеклих "мажорів" на дорогах. Ще більше – мільйони – "остарбайтерів"-заробітчан по закордонню.
"Гопники" нас мали всіх за "козлів". Скуповують "телеканалізацію", забивають її свіжими "бреховшеками", "видріністами", що ласі, колись "купони стригли", а нині "рубають капусту". Не дають, бачте, спокою тим "борзописцям", політтехнологам, піарникам – "майдануті" Народні ради! Так, як колись "американські валянки" та "наколоті апельсини". І не спиняє їх навіть нинішній голосний спів "Вітя, чао!"
Але Майдан бурлить!
Сотнями самооборони! Медичними, мистецькими, з їхніми смішними карикатурами, дотепними гаслами. "Зека на йолку, ПР – на нари, уряд – у відставку, ВР– на перевибори, Україну – до ЄС!" Або ж: "Київ виходь! – Біжи, Вітька, біжи!"
На Майдані – Тарас із гнівним чолом! На Майдані – Франко з його "Беркутом"! І майданівці – світлі й рішучі супроти "беркутят".
А десь там неподалік, у Маріїнці – антимайданівці. Із солдатськими наметами, польовими кухнями, "тушонкою" й "пшонкою". І не бояться останню їсти, не підозрюють, якщо в тій кашці підняти першу букву, то з неї вилізе сам грізний прокурор! Не бояться, "батя своих не здаст!" І "ріжуться" в "дурня"... А що робити, піаніно ж на Майдані. А то б "забацали" "Мурку"... На всю "сталіцу".
Втім, деякі "українофобські простітушки" з "партії рецидивістів" уже б раді перенести головне місто держави ближче до кордонів Росії – туди, де легше творяться "харківські угоди".
Ах, "Харків! Харків! Де твоє обличчя!". Ні-ні, я не про "Допу" й "Гепу", я про розбиту дошку Юрія Шевельова...
Перли, справжні перли... Немає їм ліку. І всі так і просяться до "Словника"...
Ілько Колодій, член НСПУ, Львів, спеціально для УП
