Революція тільки починається

Сьогодні немає підстав святкувати перемогу. Ціною життя Небесної сотні ми отримали лише унікальний шанс – змінити країну.

Диктатуру Януковича повалено. Повалено виключно волею сміливих українців, які безстрашно йшли вперед, розраховуючи лише на власні сили та взаємопідтримку один одного.

Три довгих місяці було потрібно для того, щоб повалити режим. Три місяці, сповнені трагічних подій, які ми ніколи не забудемо.

За цих три місяці, проведених на Майдані, стало зрозуміло головне – в Україні зараз немає жодного політика, який достойний одноосібно очолити Майдан, котрий вартий його беззаперечної поваги та довіри, якому Майдан готовий віддати владу, що ціною власної крові виборов у Януковича.

Водночас на кожному із нас лежить величезна відповідальність – виконати вимоги Майдану. А вони для всіх – чіткі та зрозумілі.

Покарання винних

Пройшло вже кілька днів. Україна в сльозах та скорботі ховає своїх Героїв. Та жоден, жоден із тих, хто давав злочинні накази, хто їх виконував – не покараний.

А імена катів усім відомі. Сьогодні не хочеться чути пафосних слів. Важливо інше – де Янукович, Пшонка, Лєбєдєв, Захарченко та інші нелюди?

Чому та вся беркутня, яка залила кров’ю майдани по всій Україні, її очільники відбули додому? Де великий список тих, хто у розшуку, кого чекає арешт та суворе покарання?

Де зараз ті, хто затримував авта із шинами та дровами на Майдан? Де судді, прокурори, які оголошували вироки без суду та слідства нашим майданівцям?

Де ті покидьки, які викрадали з лікарень наших покалічених активістів і кидали за грати? Де ті, хто катував і знущався, відчуваючи власну безкарність?

Зло має бути покаране. Для того, щоб подібне більше ніколи не повторилось. Яку щасливу країну ми зможемо збудувати на смерті стількох невинних людей? Смерті, за яку НІХТО не поніс відповідальність? Як після цього можемо далі жити?

Відповідь на кожне запитання вимагає український народ.

Повернення вкраденого народу

Олігархи, які за часів президентства Януковича подвоювали, потроювали свої статки, повинні бути позбавлені вкраденого. Ця незаконно придбана власність повинна бути реприватизована.

Обленерго, Укртелеком, заводи та банки – уже сьогодні, паралельно з блискавичним розподілом посад, має водночас формуватись єдина база того, що точно буде повернуте у власність українському народу.

Крім Межигір’я, є ще багато державних дач. У Конча-Заспі, Пущі Водиці, в Криму та Карпатах, де насолоджуються життям колишні високопосадовці. За чий рахунок?

Чи не доцільніше їх продати, разом з державними дачами попередників Януковича? Чи не час вчорашнім, нинішнім та прийдешнім високопосадовцям брати приклад з європейський колег – бути скромнішими у власних забаганках, раз хочемо будувати справді європейську країну.

А жити за рахунок простого люду – неприпустимо. Досить.

Щодо Межигір’я – підтримую ідею переобладнати його під онкологічну клініку. Бо ніхто з нас не забув, як пропали мільйони, зібрані після Помаранчевої революції на дитячу клініку майбутнього.

До відома Генпрокуратури та СБУ – і цю справу варто розслідувати як одну з найаморальніших афер колишніх високопосадовців.

Усі чиновники – від маленького до великого – повинні відповідати за грабунок України.

Хтось каже, що Україна – бідна. Не бідна – а пограбована!

Люстрація та перезавантаження

Люди без корупційного, а ще краще – без політичного минулого. Чесні, успішні, відповідальні. Ті, що пройшли через випробування Майдану. Ось хто має бути також представлений у владі нової України.

І краще за всіх цю люстрацію проведе український народ.

Тому в Україні мають відбутись і дострокові парламентські вибори.

Активісти Демократичного Альянсу, Громадського сектору Майдану, Автомайдану, спільноти Євромайдану – мають бути у сесійній залі Верховної Ради. Люстрація та оновлення у владі – це те, за що боровся Майдан.

А ті, хто зараз швидко перефарбовується на демократів, дистанціюється від Януковича, повинні назавжди бути викреслені із політики і розділити покарання за криваві події в Україні. Саме за їх мовчазної згоди розстрілювали наших Героїв.

Що стосується опозиції, чи то вже влади. Все частіше складається враження, що далеко не всі зрозуміли, наскільки іншою стала наша країна.

Країна, яка нікому і ніколи більше не пробачить кулуарних домовленостей та дерибану посад, не пробачить імітації замість реальних змін.

Щоб не втратити довіру людей, варто негайно розпочати реформування усієї правоохоронної, судової системи, податкової адміністрації.

Не зміни облич, не приходу нових очільників та начальників – тотального перезавантаження на ВСІХ рівнях, очищення від хабарників та корумпованих чиновників – ось що має бути головним.

Прозорість влади

Декларування доходів, відмова від пільг, відкритий доступ у всі державні органи влади, зокрема, у парламент. Це теж має бути на порядку денному. Це звичайні європейські норми, які мають стати нормою і в Україні.

Влада має служити народу України, а не правити ним. І це люди повинні відчувати у своєму щоденному житті. Це люди мають контролювати, чи справляються обранці із поставленими завданнями, а не кілька політиків за зачиненими дверима вирішувати долю і майбутнє українського народу.

Соціальний супровід сімей загиблих

Ніякими коштами неможливо зменшити біль втрати близької рідної людини. Багато дітей залишились напівсиротами внаслідок кривавих подій.

Підтримати дітей, сім’ї загиблих – моральний обов’язок і влади, і кожного з нас особисто. Цю підтримку вони мають відчувати впродовж усього свого життя. Витрати на якісну освіту, лікування, соціальний захист – це мінімум, який потрібно забезпечити.

Коли ці вимоги почнуть ставити реальними діями та кроками – лише тоді можемо говорити про нашу ПЕРЕМОГУ! Наша революція – тільки починається. Ми здолали режим, тепер маємо здолати систему, яка й далі функціонує, наче нічого не сталось.

Роман Ілик, для УП