Час Януковича вийшов. Захід має бути готовий
Українська драма підходить до кульмінації. Президент Янукович, здається, готов до виходу. У четвер 30-го січня він взяв лікарняного, з якого вже може не вийти. Якнайшвидше Янукович піде, то найкраще для України. Але через тяжкий фінансовий та політичний стан крайни та можливі наслідки для відносин між Європою та Росією Захід має зосередитись на Україні як найважливішому глобальному приоритету на цій момент. Невідкладні плани мають бути готові на випадок падіння (demise букв. смерті) Януковича.
Революційни часи мають власну логіку, що дуже відрізняється від логики нормальної політики, як зазначали письменники від Алексісу де Токвілю до Крейна Брінтона. Головне, що потрібно усвідомити -- Україна увійшла у революційний стан. Подобається це нам чи ні, маємо працювати с цим фактом раціонально.
Революційна ситуація має одну сумно відому властивість, революція жере своїх дітей. Але, канібалізму можна запобігти. Сили разуму повинні скерувати революційну динамику. Раціональна політична еліта має встати поперед паровозу та вести його демократичним напрямком.
Найважливіше усвідомити, що президент Янукович скінчився. Так, його було легітимно обрано у 2010-му, але він не може відслужити весь строк до кінця у березні 2015-го. Його долю зцементовано трьома помилками.
По-перше, він пропагував Ассоціацію з ЄС всю осінь, але відмовився від підписання під тиском Москви. Це раптове рішення призвело до широких протестів, включно з захопленням головних площ країни.
По-друге, 16-го січня він примусов парламент прийняти дев’ять диктаторських законів, що поставили усіх протестуючих перед ризиком тюрми. Загроза знищення не залишила опозиції інших варіантів ніж стояти до кінця. Янукович сам нав’язав правила гри "перемога або винищення". На 25-е січня опозиція зайняла половину обласних адміністрацій у країні. Навіть у цих умовах опозиція вважала за доцільне домовлятися з Януковичем, інколи всупереч тиску радикально правого крила. 28-го січня парламент скасував репресивні закони та відправив кабмін у відставку, намагаючись виправити ситуацію. Але вимоги політичного процессу потребували більшого від уряду.
По-третє, 29-го січня Янукович зробив найгіршу помилку. Він вимусив паламент проголосувати за власну версію закону про "амністію" щодо політичних в’язнів. Ці амністія була б застосована тільки за умови звільнення всіх будівель та припинення протестів. Опозиція, не маючи жодної довіри до Януковича, не прийняла гамбіту. Більш цього. Янукович був вимушений прийти до паламенту сам та персонально залякувати потенційних перебіжчиків. Навіть у такий спосіб він отримав лише 232 голоса з 226 потрібних.
Ціми діями Янукович фактично припинив політичній процесс у країні. Опозиція наразі зосередилася на однієй вимозі: відставка президента. Також вони вимагають дострокових парламентських та президентських виборів. Парламентськи вибори жовтня 2012 взагалі-то сприймаються як такі, де Янукович вкрав перемогу у оппозиції, але тоді йому вдалося додавити. Також опозиція вимагає повернення до паламентсько-президентської конституції 2004-го року, яку Янукович скасував за допомогою власного Конституційного Суду у жовтні 2010-го року.
Але насправді, єдина тема, яку опозиція згодна обговорювати з президентом, це його відставка.
Падіння Януковича взагалі-то не є несподіванкою. Він зробив кожну політичну помилку, яку тільки міг, сприймаючи політику дорожнього катка як політичну силу.
Серед українських політиків Янукович найбільш нагадує мені Павла Лазаренко, прем’єр-міністра України у 1996-97 роках, що брехав та залякував. Але раптом його не стало. За відмивання нікчемних по теперішнім меркам 130 млн. доларів Лазаренко провів у переповненій Каліфорнійский в’язниці десять років. Я спитав мудрого Олександра Мороза, як це могло татися, отримавши відповідь у його звичайному невимушеному стилі: "бо не ділився."
У такий же спосіб Янукович сконцентрував усю владу та ресурси в руках маленької групи молодих бізнесменів з оточення свого сина Олександра.
Але Янукович налаштував проти себе не тільки простих громадян. За моїми рахунками перший уряд Януковича у 2010-му складався з дев’яти олігархічних груп. Незабаром че число скоротилося до трьох, а наразі уряд має лише одну "сім’ю Януковича".
За минулий місяць Янукович відсторонив своїх останніх партнерів: газового олігарха Дмитра Фірташа, металургійного олігарха Ріната Ахметова та стару гвардію на чолі з прем’єр-мінітром Миколою Азаровим. Хто залишається, коли ти зрадиш усіх друзів? Нікого! Великий бізнес скаржиться у приватних розмовах щодо сім’ї Януковича, що вимагає та віджимає власність за безцінь або навіть безкоштовно.
У податкових адміністраціях голови вже не можуть залишити собі "вершки", передаючи кошти нагору. Через це корупційний апарат також незадоволений Януковичем. Те саме відноситься до силовиків, за винятком 8 тисяч спецпризаченців.
За вихідні 25-26-го січня Янукович втратив територіальний контроль над країною. Активісти опозиції захопили півкраїни. Повстання розповсюдилися на всі регіони окрім Криму та Луганську, що є двома найбільш про-російскими регіонами. У парламенті Янукович вочевидь має підтримку не більш ніж 125 з 450 депутатів. Також соцопроси вказують що він може опиратися на приблизно чверть виборців. Тільки Беркут та найняті бандити ще справді підтримують його, але це дуже крихка позиція. Президент втратив адміністративний та політичний контроль над країною.
Що тепер має робити США та ЄС?
У найближчий термін Захід має перестати закликати до перемовин між Януковичем та опозицією. Замість цього Захід має бути готовим стати посередником у переговорах щодо стратегії його виходу. Задля цього Європейский Союз має відправити повноважного представника з постійною місією у Київ на весь час кризису. Комісар Штефан Фюлє, що має величезне знання українських лідерів був би кращим вибором.
Персональні санкції мають бути застосовані щодо тих, кто впроваджував насильство, але ця фаза може минути швидко. Янукович може піти у декілька способів, про це важку спекулювати. Більш продуктивно зосередитись на етапі, коли його не буде.
Ймовірно, тимчасовий уряд з опозиційних партій має бути створено, з новими парламентськими виборами через три місяці. Цій парламент у свою чергу може прийняти нову конституцію. Прездент Владимир Путін надав кредити та скасував кілька санкцій проти України задля підтримки Януковича 17-го грудня 2013-го року.
Теапер він та інші росіяни пропонують забрати фінансову допомогу та повернути санкції, що було призупинено заохочуючи Україну відвернутися від Заходу. Коли Україну буде виснажено в результаті російскої роботи локтями, Захід має зробити стратегічні кроки щодо України.
По-перше, Україна стоятиме перед лицем фінансового надзвичайного стану. МВФ має почати роботу з першого дня роботи нового уряду. Девальвація гривні виглядає невідворотньою, але сподіваюся може бути зупинена біля 9.5-10 гривень за долар, при 8.5 гривень зараз. Державні витрати мають бути заморожені а усі підозріли субсідії підприємставам скасовано. Податки вже зараз є високими, то не можуть бути підняті. Але податкові льготи для малих підприємців мають бути повернути. Нарешті, ціни на газ мають вийти на ринкову вартість.
По-друге, є велика ймовірність торгових санкцій з боку Росії, можливо забороняючи весь імпорт з Росії, за прикладом Грузїї та Молдови у 2006-му. У цьому випадку США та ЄС повинні реагувати гостро, у площині двосторонніх відносин, та через СОТ. Такі санкції, якщо введені, будуть порушувати зобов’язання Росіх у СОТ, та Захід має підготувати пропорційну відповідь.
По-третє, Росія може вдатися до відключення газу до України, як це було у січні 2006-го та січні 2009-го. Через те, що приміром половина постачань газу до Європи досі проходить через Україну, такий крок став би великою проблемою у Європейскому Союзі, який, втім, має достатні важелі впливу на Росію. Вдаючись до таких дій Росія ризикує повністю втратити європейский ринок газу.
Україна є надто великою та сильною щоб Росія спробувала будь-яку війскову операцію, особливо напередодні Олімпіади у Сочі.
Висновок може складатися з двох частин. З одного боку, події в Україні можуть розгорнутися дуже драматично. З іншого, Захід може протидіяти дуже ефективно. Але, ефективність та мирне та конструктивне врегулювання можливе за умови серьйозного та дієвого планування зараз, та спийняття України як найвищого глобального приоритета на сьогодні.
Оригінал статті тут. Переклад Олег Міхайлік
