Три тези до стратегії Майдану

1. Установча місія Майдану

Прийнятий 29 грудня 2013 року на віче в Києві маніфест, власне Маніфестом не став. Політична опозиція оголосила перелік безумовно необхідних, але так само безумовно тактичних політичних вимог: їх виконання посуне справу вперед, але головного завдання не вирішить.

Правдивий Маніфест (чи, краще, Хартія) має утверджувати і встановлювати нові фундаментальні та універсальні цінності і похідні від них правила, за якими зобов’язується далі жити і діяти Майдан, а відтак – в силу того, що Майдан став лабораторією майбутньої української етики – усе українське суспільство. Бо тільки на основі нових цінностей може бути сформульована ідеальна картина майбутнього суспільного устрою України.

Майдан до цього давно дозрів, більше того – він інтуїтивно і постійно виробляє в собі ці нові правила і живе за цими правилами. Завдання політичної опозиції – почути Майдан, належно сформулювати ці правила і оголосити їх.

Революція тим і відрізняється від протесту, навіть масового, що вона завжди йде установчим шляхом, шляхом творення прецедентів. В тому числі, пропонуючи інноваційні розв’язки.

Назву, принаймні, дві такі позиції, які витають в повітрі над Майданом і які цілком могли б лягти у майбутню Конституцію.

1) "Про гідність": Ключовим принципом функціонування державної влади в Україні є її беззастережна повага до честі і гідності громадянина.

2) "Про право громадян на повстання": Громадяни України користуються беззастережним правом на повстання проти свавілля і беззаконня влади.

Установлення нових фундаментальних правил співжиття між людьми дає учасникам і активістам Майдану не просто мегаідею. Це дає революції глибокий сенс: в цьому випадку усунення Януковича і зграї злочинців біля нього стає лише частковим етапом на великому шляху. Українському ж народу це дає відчуття місії (власного призначення) у цьому світі, зокрема щодо Європи, куди ми цивілізаційно долучаємось.

І цю обставину вже помітила світова інтелектуальна і академічна спільнота: "Нині український Майдан представляє Європу в її кращому вимірі – у вимірі, того, що багато мислителів минулого і сучасного приймають як фундаментальні європейські цінності". Українці мають усвідомити: якщо вони побудують для себе нову державу, вони допоможуть європейцям "побудувати нову Європу і справедливіший світ".

2. Єдиний кандидат

Багато кажуть про те, що Майдан поки не домігся від влади виконання жодної своєї вимоги. І це правда. Але не вся правда: ніхто не хоче озвучити і те, що Майдан не домігся головного і від опозиції.

Вимога єдиного кандидата на президентських виборах настільки насичено висить у повітрі Майдану, що опозиції треба докладати неймовірних зусиль, щоб вона ще не самоматеріалізувалась. Мусить матеріалізуватися в січні. Це всім зрозуміло.

І так само зрозуміло, чому це не сталося до сих пір і чому відсутність єдиного кандидата може стати причиною нашої поразки. В другому турі Януковича перемагає кожен. І кожен з наших партійних лідерів хоче стати тим "кожним".

І якщо Майдан не доможеться висунення єдиного кандидата, то це означає, що на виборах боротися вони будуть не з Януковичем, а між собою – за право стати "кожним" у другому турі: дежавю самопожирання 2010 року.

А нам потрібна перемога в першому турі – тільки максимальна електоральна перевага єдиного опозиційного кандидата є гарантією безкровного сценарію виборів. Силовики не будуть поспішати виконувати незаконні накази "кривої качки", але якщо електоральний розрив буде в два рази більшим.

Для того, щоб унеможливити усунення владою цього кандидата з виборчого процесу - не реєстрація кандидата, зняття з реєстрації, ув’язнення, отруєння -застосовується наступний підхід. Опозиційні сили наперед домовляються про єдиного кандидата, але висувають і реєструють з початком виборчого процесу декількох кандидатів з наперед визначеною серед них порядковістю чи рейтинговістю.

В разі, якщо влада піде на усунення того, хто йде першим, єдиним стає попередньо визначений наступник. Знімають другого - єдиним стає третій і т.д. Таке рішення робить усунення кандидата від опозиції безсенсовним. Крім того, воно відсікає так званих технічних кандидатів, яких висуне влада, оскільки опозиція публічно оголошує список реальних кандидатів.

До Майдану можна було говорити про можливість зняття владою цього єдиного кандидата. Але після того як на протести вийшли мільйони українців стало зрозумілим, що народ цього не допустить.

Ця метода має також іншу сторону. Будь-яке порушення цієї домовленості опозиційними кандидатами, якщо хтось з них вирішить "грати на себе", одразу обнулить їх електоральні позиції. А дотримання цієї домовленості гарантує участь усіх кандидатів у наступній владі.

Одночасно зі створенням єдиного спільного мобілізаційно-виборчого штабу опозиції, оголошується єдина програма з основними положеннями плану побудови нової країни і склад майбутнього уряду та – такі наші реалії – кандидатура генерального прокурора.

Чим швидше Майдан дотисне опозицію в цьому питанні, тим швидше ми отримаємо гарантію наступної перемоги. Це, зрештою, дасть кожному учаснику реальне відчуття, що він недаремно стояв ці місяці на вулицях і площах, що саме прості люди спільними зусиллями домоглися витворення реальної альтернативи режиму Януковича.

Тому варто закликати всіх активістів Майдану, всіх громадян України, які підтримують опозиційні сили домагатися від лідерів опозиції якнайшвидшого висунення єдиного кандидата в президенти.

Вимагайте цього від них на Майдані, вимагайте, коли вони приїжджають до вас з візитами, коли ви зустрічаєте їх у громадському транспорті чи коли вони звертаються до вас з прес-конференції! Вимагайте, і вони не зможуть ухилитися.

3. Про всеукраїнське об’єднання Майдан

Воно – поки що – стихійно створюється знизу. І в жодному разі воно не повинно бути вузькопартійним – оскільки непартійним є сам Майдан; воно має увібрати у себе якнайширші верстви громадськості, які хочуть змін в країні і активно за це борються.

Його тактична мета: організувати і мобілізувати суспільство на тривале протистояння кримінально-клановому режиму і захистити результат президентських виборів.

Стратегічною ж метою є: створення дієвого громадянського суспільства, вилущення, вирощення і заведення в політику нової еліти, фіксація незворотності плану змін країни.

Формуватися ця структура повинна як горизонтальна мережа мобілізаційного типу. Вона включатиме у себе існуючі громадські ініціативи, осередки політичних партій, новостворені будинкові комітети за місцем проживання, осередки за місцем праці, батьківські комітети в школах, ОСББ, ОСН, клуби за інтересами тощо. Всі вони мають обрати собі координаторів і зареєструватися в міських і обласних оргкомітетах ВО Майдан.

Головне на етапі створення цього руху – налагодження комунікації, обміну досвідом та креативними ідеями, захист своїх активістів, яких переслідує режим.

На наступному етапі структури ВО Майдан мають приступити до масової агітаційної роботи, політичної і громадської просвіти. Саме цей етап відсіє всі фейкові структури, якими, безумовно, влада намагатиметься затролити цей процес.

Паралельно (в міру готовності структур) треба почати формувати і нарощувати мобілізаційний ресурс, необхідний для протестних акцій і підготовки головної Акції, здійснення якої дозволить вирішити питання існування цього режиму.

Стратегія Майдану полягатиме у витісненні зграї злочинців з влади (і з країни) мирним шляхом. Для цього активісти ВО Майдан по всій країні мають шукати "больові" точки режиму, концентрувати на них зусилля і атакувати, опановуючи все нові і нові позиції в центрі і в регіонах.

Та головне його завдання – це впровадження в щоденне життя нової етики Майдану, тобто ціннісне переродження країни.

Тарас Стецьків, для УП