Орда
"Число 22. Це – кінець алфавіту, двадцять друга літера, Омега. Воно може означати кінець випробуванням і, мабуть, становлення віри. 22 в сумі дає 4, симетрію, хрест, сузір’я у формі хреста, що було знаком посвячених і використовувалося в містеріях…"
"Те, що колись узяв на себе один, буде властиве всім – у більшій чи меншій мірі…"
"…вперше буде проведено роз’єднання (сегрегацію). Зло не буде знищене у світі, просто воно вже не буде перемішане з добром. Із хаосу виокремляться два основні кольори – білий і чорний…"
Віктор Савченко, "І бачив я звірину"
Кривавий День Соборності 2014-го... У ніч на 11 грудня, коли почався штурм Майдану, над Києвом лунав бентежний дзвін, то був набат – з Михайлівського Золотоверхого.
Про попередній нічний набат в історії згадувалося 1240 року: тоді під Києвом стояла монголо-татарська орда.
Зараз в Україні теж панує орда, з тією різницею, що вона – внутрішня, чим є ще більш небезпечною. Цю орду, політичну партію ПР привели до влади менш-більш демократичним шляхом ті, хто не розумів, що може статися у випадку концентрації влади в одних брудних руках.
І ось майже 4 роки ці ординці на чолі з Януковичем, – топчуться по Конституції й законам, порядкують, хазяйнують, грабують усю Україну.
Не варто детально зупинятися на характеристиці того устрою, який запанував в Україні під проводом ординців. Усе й так зрозуміло.
Переконаний також, що кожній самостійно мислячій людині зрозуміло, хто винуватець, а згодом, провокатор усіх тих подій, що відбуваються в Києві.
Антиукраїнська, а отже антидержавна влада, очолювана Януковичем, робила вигляд, що нічого особливого в країні не відбувається… Янукович, Азаров, представники ПР у ВР демонстрували нахабну, агресивну, поведінку вседозволеності.
Це й призвело до вибуху народного гніву.
Жорстоке протистояння триває вже більше 3х діб. Причин, як таке могло взагалі статися в Україні, є цілий ряд, коріння цих причин проростає з року 2004-го. Та нині, не про це...
Лунає чимало закликів до примирення, до знайдення можливих і неможливих компромісів. Усе ніби й правильно, демократично, але чи так насправді?
Чи можна домовитися з тими, хто чує лише самих себе? Це по-перше. По-друге, чи слід проводити перемовини з режимом, який веде країну до диктатури й уже пролив не тільки людську кров, а й приніс смертні випадки?
Що ж лідери опозиції? Очільники, які мали б іти попереду всіх подій, тобто діяти на випередження, плентаються позаду возу. Ну геть чисто подібно діють до горе-вождів 1917-1919 років минулого століття .
Майданівці, тепер уже повстанці, герої справжні – вони ведуть лідерів, а не навпаки.
Вірю, що хоча б зараз уявиться Лідер, котрий очолить Опір ординській владі на чолі, як варіант, Українського Народного Фронту. Усі ці жахіття, які відбувалися, та й кінця їм наразі не видно – розгул хижих зграй "тітушок", відкрите полювання на представників ЗМІ, побиття їх, бажання покалічити, людські смерті тих, хто не захотів коритися кривавому режиму.
Усю відповідальність за те, що коїться, повинен понести персонально Янукович і зграя антинародних циніків із ПР.
Вимоги, які неодноразово лунали з уст промовців Майдану, є єдино правильними й такими, що відповідають моменту подій: відставка Януковича, його уряду, достроковий розпуск ВР і проведення виборів.
Та ця влада, яка поводить себе як окупаційна, навряд чи погодиться добровільно зректися панування в Україні. Народ же, який має повне право жити у вільній державі, бореться за свою свободу й за свободу свого народу, за свою державу.
Усе це можна здобути за трьох умов:
– коли народ усвідомлює свої цілі;
– коли вірить у перемогу;
– коли знаходить Лідера.
Дві перші умови є в наявності, Лідер увиразниться в боротьбі!
Орда повинна піти, бо на цей раз доведеться відповідати за всі злочинства проти українського народу.
А право на повстання заповідав Тарас Шевченко.
Андрій Будкевич, спеціально для УП
