Хто посягає на конституційний лад України?
Фактично з самого початку масових акцій протесту в Україні, як з боку їх учасників, так і з вуст представників чинної влади та правлячої парламентської більшості, постійно лунають взаємні звинувачення у спробах змінити існуючий конституційний лад країни.
Тож саме час для конституційно-правового аналізу змісту поняття "конституційний лад" та з'ясування, які дії можуть розцінюватися як спроби його змінити.
Насамперед, слід відмітити, що Конституція України, закріпивши у 5-й статті право визначати і змінювати конституційний лад виключно за народом та заборонивши узурпацію цього права державою, її органами або посадовими особами – легального, офіційного, визначення поняття "конституційний лад" не дає.
Як свідчить системний аналіз сучасних конституційно-правових досліджень, відсутній єдиний підхід до розуміння його змістовних та сутнісних характеристик і серед вітчизняних правознавців.
Разом з тим, попри існуючі відмінності у наукових визначеннях "конституційного ладу", майже усі конституціоналісти поділяють точку зору, що він опосередковує собою втілення в державно-правову практику гуманного правового статусу особи, демократичних засад організації й функціонування самої держави, її взаємовідносин з інститутами громадянського суспільства на основі загальновизнаних демократичних принципів, закріплених на найвищому правовому рівні – в Конституції.
Тобто конституційний лад можна визначити як цілісну систему реально існуючих суспільних відносин, опосередкованих демократичним правовим статусом особи, демократичними принципами формування, організації й функціонування державної влади, вільною діяльністю інститутів громадянського суспільства, закріплених і гарантованих Основним законом.
Такий висновок підтверджується і правовими позиціями Конституційного суду – єдиного органу в державі, який наділений правом офіційного тлумачення Конституції і законів.
Зокрема, здійснюючи офіційне тлумачення частини 3 статті 5 Основного закону, КСУ своїм Рішенням від 5 жовтня 2005 року, справа про здійснення влади народом, постановив, що "положення частини третьої статті 5 Конституції треба розуміти так, що тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до У Основного Закону в порядку, встановленому його розділом XIII".
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що, по-перше, конституційний лад закріплено Конституцією загалом, усіма її нормами.
А по-друге – зміна конституційного ладу полягає, насамперед, у зміні положень розділів І, ІІІ та ХІІІ Конституції, зміни до яких після їх схвалення Верховною Радою, не менш як 300 голосів народних депутатів, набувають чинності лише після їх затвердження народом України на всеукраїнському референдумі.
Таким чином, спроба змінити існуючий в Україні конституційний лад у неконституційний спосіб може мати місце у двох формах:
а) намагання будь-яких суб'єктів змінити розділи І, ІІІ, ХІІІ Конституції без додержання процедури, закріпленої Розділом ХІІІ;
б) будь-які конкретні дії будь-яких суб'єктів, спрямовані на заперечення на практиці, або відверте порушення основоположних принципів конституційно-правового регулювання, закріплених Розділом І Конституції, який власне і закріпив найбільш важливі політико-правові принципи.
Або засад організації і проведення виборів та референдумів, закріплених Розділом ІІІ Конституції, або власне порядку зміни Конституції, закріплених її Розділом ХІІІ.
Оскільки спроби з боку будь-яких суб'єктів внести зміни до розділів І, ІІІ, ХІІІ Конституції на даний час відсутні, свідченням посягання на Конституційний лад країни можуть бути лише дії та рішення, які відверто порушують конституційні норми, насамперед, закріплені розділами І, ІІІ, ХІІІ Конституції.
Не маючи на меті давати правову кваліфікацію діям чи рішенням будь-яких суб'єктів, лише нагадаємо найважливіші конституційно-правові цінності, закріплені Конституцією України:
– суверенний, демократичний, правовий характер держави – стаття 1;
– єдність і цілісність території України, недоторканність її кордонів – стаття 2;
– проголошення людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення її прав – головним обов'язком держави – стаття 3;
– встановлення відповідальності держави перед людиною за свою діяльність – стаття 3;
– народовладдя, виключне право народу визначати і змінювати конституційний лад – стаття 5;
– поділ влади та її правове обмеження Конституцією і законами України – статті 6 та 19;
– верховенство права, пряма дія норм Конституції – стаття 8;
– визнання чинних міжнародних договорів частиною національного законодавства країни – стаття 9;
– політична, економічна, ідеологічна багатоманітність – стаття 15;
– вільні вибори, що відбуваються на основі загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням – стаття 71.
Звичайно, це далеко не повний перелік найважливіших конституційних цінностей, які у своїй сукупності становлять конституційний лад України.
Однак він абсолютно достатній для того, щоб кожен бажаючий проаналізував їх і зробив свій власний висновок про те, чиї саме дії і рішення можна вважати посяганням на існуючий в країні конституційний лад, виключне право визначати і змінювати який належить народу і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами – стаття 5 Конституції.
Федір Веніславський, кандидат юридичних наук, фахівець з конституційного права України, Харків, спеціально для УП
