Жити стало веселіше

"Жить стало лучше, жить стало веселее". Й.В. Сталін

Влада почала підготовку до виборів і відкритого брудного правління; опозиція загубилася.

Без сумнівів, в Україні непрості часи. 2014-й – рік перед виборами. Президентська гонка, котра чекає українців наступного року, має всі шанси стати найбільш брудною за всю історію незалежності. Вибори 2015 року також багатообіцяючі для прихильників трилерів та детективів.

Усі, хто співпричетний до всього спектаклю – у пошуках якогось адекватного героя, адже видніються тільки антигерої.

Утім, усе по порядку.

Коли у 2012 році партія "Сильна Україла" вливалася до рядів Партії регіонів, журналіст Роман Вінтонів запитав Сергія Тігіпка: "У зв'язку зі злиттям СУ і ПР, ви зміните прізвище на Янукович чи залишитеся на дівочому?"

Після 16 січня аналогічне запитання можна задавати кожному регіоналові.

Солідні дядьки в дорогих костюмах, які приїхали на "фашистських" автомобілях, немов діти на фізкультурі піднімали руки догори й називали це "прозорим прийняттям законів".

Причому, не якихось проміжних законів, а законів, які абсолютно змінюють лад у країні.

Для прикладу, ось таке:

– організації, які отримують фінансову допомогу з-за кордону, відтепер "іноземні агенти";

– усі інформаційні інтернет-сайти автоматично отримують статус "інформаційне агентство" і підлягають реєстрації;

– для повідомлень у ЗМІ, у тому числі в інтернеті, вводиться таке загальне поняття, як "наклеп";

– збирати та зберігати інформацію про суддів та правоохоронців – заборонено;

– кримінальні провадження дозволено проводити заочно;

– за несанкціоновані мітинги тепер карають усіх, хто бере в них участь;

– на масових акціях не можна з'являтися в масках та захисних шоломах;

– дорогами можна рухатися тільки в автоколонах не більше 5 авто;

– саджають за екстремізм. Причому поняття екстремізм – ну дуже обширне.

Усі ці нововведення заспокоюють фобії конкретно однієї людини та близьких до нього людей.

Проте весь сюрреалізм у тому, що діючі особи голосування навіть не розуміли, за що піднімають руки.

За інформацією "Дзеркала тижня", у партії влади 95% депутатів навіть уявлення не мали за що голосували. Коли ж вони здогадалися запитати у Володимира Рибака про доцільність їхнього рукопіднімання, спікер заспокоїв, що на прийнятті цих законів наполягав сам президент.

Іншими словами, влада оголосила війну не українцям і не демократії. Це війна зі здоровим глуздом.

У такій країні ВФЯ живеться комфортно, а вибори виграти значно легше.

Виникає запитання: а що опозиція?..

Соціологія

За останні півроку соціологія тішила опозиціонерів. Зокрема, найбільший щасливчик – Віталій Кличко, адже дослідження свідчать про його найвищий рейтинг серед опозиції й перемогу в другому турі виборів.

Розуміючи ситуацію, Кличко почав активно відстоювати ідею "єдиного кандидата". Яценюк та Тягнибок не поспішають підтримувати свого колегу.

Водночас, попри масові акції та невдоволення, у Віктора Януковича залишається доволі високий рейтинг і, як виглядає, він буде зростати. Згідно з опитуваннями фонду "Демократичні ініціативи ім.Кучеріва", якби вибори президента відбулися в грудні 2013 року, то за діючого президента проголосували б 30% українців, а за лідера "Удару" Віталія Кличка – 22%.

У другому турі все змінюється: Кличко – 41% проти 30,5% Януковича. У випадку, якщо до другого туру виходить Яценюк та Янукович, то останній отримує 37%, а нинішній гарант – 30%. Зручним кандидатом для Віктора Федоровича залишається Олег Тягнибок (31%: проти 30%).

Але вся соціологія залишається тільки на папері.

Трохи помандруємо в часі.

Березнь-2004, півроку до виборів. Соцопитування кажуть наступне: у другому турі за Віктора Ющенка готові голосувати 38,8% українців, за Віктора Януковича 28%.

Відрив майже в 11%!

Однак 22 листопада в другому турі Янукович набере 49,42%, Ющенко – 46,69%. Ви скажете, що ці вибори були офіційно визнані сфальсифікованими. І, так, на перевиборах перемогу здобуде Ющенко.

Але не треба забувати, хто тоді був при владі. Тоді країною керував Леонід Кучма, людина, котра залишала свій пост і з якою можна було домовитися. Зараз при владі Янукович, людина, яка не залишає свого посту, людина, котрій, м'яко кажучи, є що втрачати.

Як говорив гарант в одному з інтерв'ю: "У меня привичка виигравать". Ця звичка його не покидає, а як уже він буде вигравати – окрема тема.

"Чесні" вибори правління Януковича підтверджують і перевибори в п'яти округах. Якщо опозиціонери планували виграти у всіх п'яти округах, то перемогу здобули тільки в одному.

Тож радіти опозиції немає із чого.

Єдність

Час для розкачування дій "потрошки" вже вичерпано. Якщо опозиція й справді хоче змістити нинішнього главу держави – замало виступати на сценах і розповідати про поганого президента та ПР.

В умовах, за якими грає влада, їх не врятує ніщо інше, як радикальність і сміливість.

Вони змушені діяти.

Діяти узгоджено й послідовно. Діяти разом і з народом. Саме зараз опозиціонери можуть довести свою спроможність. А що головне – бути відповідальними за свої слова.

Україні не потрібно нове прізвище президента – Україні потрібні дотримання прав людини, функціональна економіка та влада, яка чує людей і щось робить для їхнього кращого життя.

Чи готовий Яценюк, Кличко, Тягнибок покинути власні амбіції, можливо, залишитися без посад заради майбутнього держави?

Можуть бути вони одним цілим, а не трьома українцями, серед яких чотири гетьмани?

Взагалі, можуть вони служити українцям?!..

Нехай це доводять у 2014-му. Іншого шансу в них не буде.

Роман Кравець, спеціально для УП