Парастас за Чаушеску
25 грудня 1989 року Надзвичайний трибунал розстріляв румунського президента Ніколає Чаушеску та його дружину Єлену.
Звинувачений в геноциді, що спричинив понад 60 тисяч людських жертв, делегітимації системи державної влади внаслідок організації збройних акцій проти власного ж народу, підриві національної економіки, а також у спробі втечі з країни із привласненням багатомільярдних державних коштів, румунський диктатор викликав справжній ажіотаж з-поміж десятків добровольців, кожен з яких особисто жадав його смерті.
Ера "великого вождя", що більш ніж два десятиліття керував мільйонами громадян, для яких ще зовсім нещодавно був ледь не єдиною надією, завершилася кривавою розправою.
25 грудня ж, у свою чергу, ще довго символізуватиме жахливі наслідки народного гніву супроти правителя, котрий не гребує жодними методами задля продовження терміну власного владарювання.
Як справедливо б резюмував Янукович, "каждому фрукту свой срок"…
За неповних чотири роки перебування на посаді, президент пройшов шлях від легітимно обраного на демократичних засадах глави держави до обмеженого, егоїстично-нарцистичного владоможця, що діє винятково з позиції сили внаслідок апріорної неспроможності до діалогу та мови аргументів.
На противагу обіцянкам почути кожного, в силу загалом притаманної режиму обмеженості та некомпетентності, український гарант, де-факто, перетворився на "в’язня" Межигір’я, політика, що втікає від журналістів й, страждаючи на фобії, обумовлені психологічними комплексами "помаранчевих" часів, нервує від самої лише згадки про Майдан.
Приховуючись за рештками демократичного фасаду, Янукович у своїй сутності ототожнився найжорсткішим диктаторам останніх десятиріч.
Кричущі порушення прав і свобод громадян, згортання свободи слова, політичні переслідування, системний тиск, зубожіння та перманентне відчуття страху вже давно стали нормою життя в Україні.
Не менш красномовний приклад – культивування "примусу до поваги" своєї персони, що часто набуває параноїдального характеру навіть, у здавалось би, чисто побутовому вимірі суспільного життя.
Зображення чинного президента, як і його прізвище, все очевидніше набувають ознак табу на будь-яку, навіть обґрунтовану критику.
Компенсаторні механізми свідомості, помножені на кишеньковість силових структур й особисте бажання окремих елементарно вислужитися, перетворили його особу ледь не на державний символ, публічна наруга над яким карається кримінальною, а в кращому випадку – адміністративною відповідальністю.
Попри очевидну невідповідність Кримінальному кодексу, а відтак і абсолютну незаконність відповідних рішень, це жодним чином не зупиняє правоохоронців від порушення все нових і нових справ, мотивування яких супроводжується зазвичай абсолютно безглуздими формулюваннями.
Згадати хоча б приклади із притягненням до відповідальності осіб, які зіпсували біл-борди із зображенням Януковича, розповсюджували презервативи із його обличчям на упаковці чи вчинили на знак протесту проти раптової зміни вектору зовнішньополітичного курсу взагалі безневинний акт, запустивши в небо повітряні кульки із прикріпленим до них фото президента.
Власне, Євромайдан лише підкреслив цинізм режиму…
Так, 23-хрічній активістці Луцького Євромайдану Майї Москвич за хуліганські дії, пов’язані з наругою над портретами президента Віктора Януковича, суд обрав запобіжний захід у вигляді двомісячного домашнього арешту.
2 грудня разом з іншими громадськими активістами вона на знак протесту проти застосування грубої фізичної сили проти мирних громадян винесла з приміщення Волинської облради три портрети президента та пронесла їх у перегорнутому вигляді центральною частиною міста.
Тепер Майя не має права виїжджати за межі Волинської області, позбавлена права з’являтися на Театральній площі, де в Луцьку зазвичай відбувається місцевий Євромайдан, та зобов’язана носити електронний браслет.
Іншого громадянина, мешканця Миколаєва, пенсіонера Анатолія Ільченка звинувачують в порушенні порядку проведення мирних акцій. 14 грудня Ільченко самостійно вийшов на вулиці рідного міста з плакатами "Янукович згине – життя покращає" та "Чайка талановитий падлюка".
16 грудня складений на нього протокол був направлений до Центрального районного суду Миколаєва.
Одразу трьох громадських активістів із Калуша – Олега Савку, Віктора Величковського, Володимира Кушлика – правоохоронці вже не вперше викликають на допит у кримінальному провадженні за фактом публічного спалення портрета Януковича.
Протестна акція відбулася на головній площі міста під час позачергової сесії Калуської міської ради в знак засудження кривавого розгону силовиками київського Євромайдану.
Повістки про виклик до слідчого відділу Калуського МВ УМВС активістам було вручено одразу ж після повернення зі столиці. Втім, варто було хлопцям лише провести прес-конференцію з цього приводу, як наступного ж дня їх із свідків перевели в статус головних підозрюваних!
Формальна причина – грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненою групою осіб.
Не менш зухвалим, як свідчить панічна реакція силовиків, стала й поява у сесійній залі Івано-Франківської обласної ради портрета гаранта з чорною поминальною стрічкою на обвідку.
За неперевіреною інформацією, сьогодні у вчиненні правопорушення підозрюють навіть журналістів, які насмілились написати про такий вияв емоцій обурених діями президента представників громадськості…
Якщо ж зважити на ту обставину, що прокуратура ще наприкінці минулого тижня взялася за ретельне вивчення рішень місцевих органів влади щодо заборони використання портретів Януковича, кількість підозрюваних може збільшитися в рази.
Загальне ж число правопорушників – посягачів на імідж "гаранта" – сягнути сотень осіб…
Потенційно для кожного з них набрання 26 грудня чинності закону "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань", мало б стати щепленням від подальшого кримінального переслідування режимом. Звісно, у випадку, якщо "мирні зібрання" штучно не почали розмежовувати з "мирними захопленнями будівель, мирними бійками, мирним вандалізмом", а відтак будь-якою іншою формою мирного протесту, на чому вже встигла наголосити Олена Бондаренко.
Та як стало зрозуміло 27 грудня, амністія учасників Євромайдану не гарантує їм звільнення від переслідувань. Принаймні саме такі висновки напрошуються, зважаючи на рішення Печерського районного суду м. Києва, який відмовив захисту Валерія Гарагуца у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Окрім того, як уже повідомили представники опозиції, правоохоронним органам було дано чітку вказівку не поспішати із закриттям кримінальних справ, мотивуючи це будь-якими формальними підставами.
Не вберігає закон про амністію й решти суспільства від переслідування за аналогічні вчинки в майбутньому.
Саме це – поле для плідної роботи новоствореного "Народного об’єднання "Майдан" й основа, без переосмислення якої режим ризикує закінчити за прикладом Чаушеску.
Євромайдан – це лише початок. Подальше культивування сили, примусу у намаганні залякати, принизити чи відбити будь-яке бажання в інших лише сприятиме наростанню міри суспільного невдоволення.
Як каже народна творчість, на милування нема силування... Поваги у страсі тим паче!
В протилежному випадку – "фрукт уже перезрел". Місце йому – хіба що у вигрібній ямі…
Ігор Дебенко, політолог, спеціально для УП
