Організація чи декларація про наміри?
Передусім сумно.
Сумно, що після скількох років незалежності ми мусимо створювати організацію, яка знову виборюватиме незалежність України. Від тієї ж російської експансії, від власної корупції і здирства. Від диктатора в законі і тотального беззаконня.
Але іншого шляху немає. І тому за аналогом Народного Руху, йдемо на створення Народного Об’єднання "Майдан".
У Польщі, наприклад, "Солідарність" уже відійшла в історію, а ми повертаємося до того, з чого й починали. Але, як мені здається, ідея створення НО "Майдан" більш, ніж на часі. Ми справді повинні це зробити.
Я не відкрию Америку, коли скажу, що більшість наших негараздів і злиднів від захланності суспільства, від людської темноти і байдужості, адже суспільство, яке дає себе купити за кіло гречки, нічого більшого й не вартує.
І тому й обираються депутати, які насамперед вирішують власні справи, обирається володар Межигір’я, а не президент України. При всіх фальсифікаціях, хтось же за них голосує.
Я веду до того, що суспільству потрібен політичний лікнеп – вічна проблема українства, яка ще давно народжувала гуртки "Просвіти". І на мою думку, саме Народне Об’єднання "Майдан" мусило б не лише об’єднувати людей з різними політичними відтінками, і без таких взагалі, а й навчати небайдужості, додавати віри в те, що вони – люди, і що Україна може бути нормальною країною.
Власне, робити все те, що й робив Рух, особливо перед референдумом 1 грудня.
Це перше. Друге: НО "Майдан" мало б стати тією зброєю, яка завжди була б напоготові, коли б уряд у черговий раз почав продавати Україну або дерти з людей останню свитину.
Напрошується очевидний аналог з Запорізькою Січчю, в контексті часу – Київською. Це та сила, яка б у важку годину завжди вступилася за Україну, оборонила її від орди – власної чи московської.
Отже, аргументів на користь створення організації можна наводити ще багато. Але я про інше. Я про те, що оголошення про створення НО "Майдан" викликало більше запитань, чим відповідей. І, судячи з листування у Фейсбуці, не в одного мене.
Я не роблю й не робитиму розмежувань між громадськими організаціями і політиками – це золота мрія Банкової, нехай вона їй і залишається.
Та все ж, у складі Ради однозначно мало бути більше громадських діячів. Чому? А тому, що саме на них і ляже вся робота по забезпеченню життєдіяльності організації.
Саме від громадських активістів залежатиме, житиме це об’єднання, матиме воно реальний вплив у суспільстві чи почине в Бозі. І, до речі, саме на них найбільше й тиснутимуть місцеві пшонки та захарченки.
Далі. Коли формувався Рух, майже кожен представляв якусь суспільну групу або громадську організацію. Наприклад, Володя Кулик – студентство, Михайло Волинець – шахтарів, Віталій Кононов – активних тоді "зелених" і так далі. Тобто, було видно, хто й кого делегував у Рух, і хто за ким стоїть.
І тоді не лише не виникало запитань, чому в Раді той, а не інший – а й кожен відповідав за певний суспільний сектор, за конкретну ділянку роботи, що було вкрай необхідно.
До речі, в такій злагодженості й чіткості була велика заслуга В’ячеслава Брюховецького, про що сьогодні рідко хто згадує.
Так само, були відповідальні за конкретні області або міста.
Власне, я про структуризацію організації. Мені можуть заперечити, що все це буде, все попереду. Але чекайте, тоді на якій підставі обиралися керівні органи, якщо організаційні речі будуть лише потім?
Обрання керівних органів виглядало… найм’якше, що я можу сказати – по-дитячому.
Азбучне запитання: як взагалі обирається керівництво будь-якої громадської організації? Азбучна відповідь: згідно статуту цієї організації, який затверджує з’їзд чи конференція. Так вимагає закон, і немає ніякої потреби його обходити.
І тому, коли створювався Рух, спочатку був опрацьований і оприлюднений його статут, а потім уже відбувся з’їзд, на якому той статут і було прийнято. І лише після цього, згідно його величності статуту, обиралися керівні органи.
А якщо цього не відбулося, то виголошений на Майдані склад керівних органів, як і самі керівні органи, не має ніякої юридичної сили. При всій повазі до дійсно достойних людей.
Вікторія Сюмар у Фейсбуці написала, що їй однаково, хто там ітиме праворуч чи ліворуч, головне, щоб іти вперед і в одному напрямку. Справді, достойна позиція, ще класик писав: "Товариство, яке мені діло, чи я перший поет чи останній?".
Але з іншого боку, якщо ти не знатимеш, хто там іде з тобою і за тобою, то можна й не дійти. Можуть і ножа в спину всадити. Це я до того, що люди, які на Майдані, на тому, де стоять і який залитий кров’ю, мають право знати, яким чином і ким обиралися їхні очільники.
Якщо "обиралися" так, як формувалися партійні списки на виборах, то ви мене пробачте, але я подумаю. Бо за тими списками уже більше 10 тушок.
Народне Об’єднання "Майдан" згуртує, а не пересварить людей лише в тому разі, якщо, уже з перших днів там усе відбуватиметься прозоро й чесно, а не підкилимно, незалежно від того, де цей килим – на Турівській чи ще де.
І тоді не виникатиме запитань – а чому в складі Ради списках немає Тараса Стецьківа? Олеся Донія? Данилюка? Волинця? Демократія повинна починатися на низовому рівні, нікуди, панове, ви від цього не дінетеся.
Та навіть якщо йдеться не про вже створену організацію, навіть якщо це поки-що тільки декларація про наміри, то все одно деякі речі для мене просто непояснимі.
Скажімо, чому 7 співголів, а не 27? Через те, що 7 днів на тижні?
Знов-таки, повертаючись до Народного Руху. Ще до його юридичного народження була написана рухівська Програма, щоб люди знали, чого ми хочемо і якою хочемо бачити країну. І що для цього буде робити Рух.
Програму видрукували в "Літературній Україні", подяка її тодішньому редактору Борису Рогозі, який дивиться на нас уже з того берега вічності, і розіслали кілька тиражів по всій Україні. А вже потім скликали з’їзд і обирали начальство.
Але даруйте, НО "Майдан" зараз навіть своєї власної газети не зможе мати, тому що для цього потрібна, як мінімум, така штука, що називається банківським рахунком! А щоб мати рахунок, організації треба зареєструватися.
А щоб зареєструватися, треба мати Статут. А щоб мати Статут, треба скликати з’їзд і затвердити – і так далі, див. спочатку
Я все це веду до того, що потрібно докласти дуже багато копіткої, часто нудотної праці, щоб НО "Майдан" з політичної фата моргани став реальністю.
І для цього, насамперед, він повинен мати дієвий Секретаріат, який був таким ефективним при В’ячеславі Чорноволі, недарма ж убили його голову Михайла Бойчишина, і в якому денно й нощно працювали В’ячеслав Коваль та Олена Бондаренко – просто не можу при нагоді не згадати про цих самовідданих людей.
Але не знаю чому, а в неділю, коли я слухав виступи на Майдані, мені чогось приходили на думку оці слова Бориса Грінченка: "Патріотів у нас багато, а робітників мало".
Коли б то щось змінилося з його часів.
Віктор Терен, письменник, керівник першої ініціативної групи Спілки письменників України по створенню Народного Руху, для УП
