Працюйте і моліться!
Минулої неділі, 8 грудня, мене, як члена Ініціативної групи "Першого грудня", запрошено сказати слово до зібраного на Майдані народу. Спираючись на власне розуміння ситуації, я вибрав за тему гасло "Працюй і молися!". Щоб спростити цю тему, прив’язав її до приказки: "Працюй, якби все залежало від тебе, надійся на Господа, якби все залежало від Нього".
На Майдані було дуже багато людей. Не знаю, як вони сприйняли моє слово. Однак мені відомо, що дехто поставився до нього скептично, мовляв, ми вже таке чули на подібних зібраннях у минулі роки, це думки побожного дідуся, який тільки повторює загальні фрази.
Я передчував таку можливість і намагався "оживити", проілюструвати своє слово, пояснити, що маю на думці, коли закликаю працювати…
Наступної неділі, 15 грудня, призначені повторні вибори до Верховної Ради України в п’яти округах.
Сподіваючись, що між зібраними на Майдані є також мешканці цих п’яти округів, я поставив їм низку запитань: що ви зробили, щоб повторні вибори у ваших округах відбулися прозоро та чесно? Що ви зробили, щоб звести до мінімуму можливість фальсифікації? Чи ви цікавилися доробком цих кандидатів і їхніми програмами? Такими питаннями я хотів показати, що маю на думці, коли говорю про працю.
Думаю, шановні читачі розуміють, що, вживши слово "праця", я не говорив про орання поля, сталеваріння, торгування на базарі, обслуговування клієнтів у різних службах чи щось подібне.
Коли говорив про працю стосовно молодих людей, мав на увазі пильне вивчення принципів суспільного життя, історії свого народу та людства взагалі, усвідомлення свого походження та людської гідності, пізнавання життєвих завдань тощо.
Попрацювавши в цьому напрямі, діти зможуть чітко пояснити своїм батькам, у якій системі та державі бажають жити: що прагнуть жити в суспільстві, у якому говорять правду і тільки правду, у якому панує справедливість, однакове трактування прав і обов’язків для всіх громадян, у якому кожному віддають те, чого йому потрібно для нормального життя і на що він має право, а головне - у якому духовними цінностями є гідність і свобода людини.
Молодь повинна настільки працювати над собою, щоб бути здатною свідомо відкинути систему, в якій високопосадовець скликає працівників засобів масової інформації та особисто або через темник диктує їм, про що і як вони мають повідомляти публіку, незважаючи чи це правдиве.
Дорослі зі свого боку мають будувати суспільне життя на тих самих духовних цінностях, стараючись зрозуміти глибинні потреби всіх громадян, захищаючи їхні права, даючи кожному можливість чесно заробити на гідне життя для своєї сім’ї.
Батьки повинні організувати життя на засадах "зусилля", а не "насилля": дотримуватися закону, а не пристосовувати його до своїх інтересів; брати повну відповідальність за свої рішення, а не спирати вину на інших, головно нижчих за рангом; подавати правдиву інформацію, без найменшого бажання заплутувати слухачів; виконувати професійно свої завдання, виявляючи цим глибоке розуміння потреб людей, які їх обрали.
Бо нині батьки показали своє невміння професійно і чесно працювати: після багатьох місяців, чи навіть років, розмов про асоціацію з ЄС вони в останню мить заявили, що мусять перервати процес підготовки до її підписання через брак матеріальних ресурсів.
До свого слова, виголошеного на Майдані, дозволяю собі додати вислів нашого поета Б. Грінченка: "Праця єдина з неволі нас вирве: нумо до праці, брати!". Хочу звернути вашу увагу, що основним словом у цьому рядку є не поняття "праця" (про це я вже багато сказав), а слово "брати".
Ворожі сили бажають роздерти Україну на шматки. У відповідь їм, дорогі співгромадяни, скажімо одне одному, незалежно від того, в якій частині України ми живемо, незалежно від релігійних чи політичних переконань: "Сестро, брате!". Якщо ці слова вийдуть із глибини нашої душі, то зможемо, як справжні патріоти, в кінці сказати: ми перемогли, Україна була, є і буде!
Друга частина мого слова на Майдані стосувалася віри в Бога. Заклик до молитви з уст священнослужителя – це самозрозуміла річ, бо молитва є сповненням Божої волі. Багато, однак, розуміє молитву не як акт довіри до Бога, а як старання зробити Його своїм союзником, найважливішим завданням якого мало б бути посприяти здійсненню бажання прохача (незважаючи на те, чи це бажання справді побожне).
Іншими словами, ми часто корегуємо молитву, якої нас навчив Спаситель: замість казати "нехай буде воля Твоя", кажемо: "Господи, нехай буде воля моя, нехай станеться так, як я хочу, незалежно, чи це чесно, чи ні". Натомість, вислів "вірити Богові так, якби все залежало від Нього" - означає не надіятися на себе, не думати, що без Бога ми можемо осягнути все, що хочемо, але що без Нього не можемо виконувати своїх життєвих завдань.
Шановні і дорогі читачі! Щиро надіюся, що цей мій допис допоможе краще зрозуміти те, що я хотів був сказати зібраним у неділю співгромадянам. Якщо прагнемо, щоб те, задля чого стоїмо на Майдані, здійснилося і стало правилом нашого особистого, громадського та суспільного життя, - працюймо і молімося!
+ Любомир
