Уроки з Майдану

Ми переживаємо свято моральної перемоги згуртованих людей. Багато опущених і зневірених тепер зраділи: ми знову є! Ми кращі, ніж про себе думали. Ми все терпіли, але в нас визрівав протест проти недостойних, що посіли місця достойних.

Ми завжди знали, що наш народ кращий за тих, хто його представляє.

Визрівання людини до служіння – дуже тривалий процес плекання в собі моральних чеснот. Без них, без гідності пнуться наверх амбітні честолюбці і швидко падають.

А народ так чекає на людину з покликанням і почуттям відповідальності. Чекає на тих, кого можна любити і поважати.

Як багато високих вакантних місць!

Може, майдан стане для багатьох першою школою служіння, поваги, відповідальності, довіри. Може, тут прокинуться приховані сили молодих людей, готових служити громаді і ставати авторитетними лідерами.

Тільки такий тип людини витіснить із нашого політичного простору тих, непотрібних, що сіють тільки зневіру в народі.

Кожен може стати потрібним, коли нестиме посильну ношу. І, як це не модно в наш час, а нестиме безкорисно. Майдан є такою школою безкорисності, поєднаної з ризиком. Тут пізнають свої приховані можливості швидше, ніж за роки пристосування до умов нашого корумпованого суспільства.

Без випробування нема характеру.

Якщо збирається  мільйон людей з протестом проти обману президента, проти брехні урядових чиновників, проти безсоромності погромників, які серед темної ночі били і калічили дітей – то це для них урок на все життя. Тут кожному є над чим задуматися.

Так чи інакше, раніше чи пізніше злочинці будуть покарані. Більше того, зважмо, що вони вже покарані. Сліпі слуги темних начальників виконали "історичну місію": вони послужили останній агонії принципу насильства.

Той принцип культивувався при комуністичних вождях, як головний принцип. Він спалахнув при війні кримінальних кланів за розподіл краденого. Він доживав у темних головах регіоналів, які все ще не розуміють, що світ змінюється на наших очах і, попри все, – гуманізується.

До честі українського народу, він гідно відреагував на брутальне насильство влади, яка досі звикла до таких, більш чи менш прихованих, погромів, грабунків та залякувань.

І це є одним із великих моральних здобутків Майдану.

Кажуть, на російських екранах крутять мультик, який зображує війну кількох сотень дітей Майдану проти кількох тисяч заброньованих беркутівців… Азаров радить дивитися той мультик.

В історії України увійде кривава ніч 30 листопада, а також розплата за неї, увійде як притча нерозумним людям. І таких притч зараз збувається немало на наших очах.

"Ну, і чого ви домоглися, вистоявши на такій холоднечі дні і ночі?" – скаже обиватель. На це треба гідно відповісти: моральна перемога важливіша, ніж фізична. То перемога на дальшу перспективу.

"Рух – то все, кінцева мета – ніщо". Це гасло Бернштейна висміювали більшовики. Вони вважали, що мета захоплення влади – то все. Захопили – і сімдесят років утримували її терором, не дали людям жити по-людськи. Про цю владу написана "Чорна книга комунізму".

Власне, з тої чорної книги і вилупилися нинішні посткомуністи, потскагебісти та їх "папєрєднікі".

Нещасні спадкоємці школи насильства, ваш час минув!

Майдан повстав за європейський вибір, тобто за європейські вартості свободи, демократії і права. Люди зрозуміли, що зробити в домі євроремонт – це тільки початок олюднення. А провести позірні реформи – то ще далеко не все.

Потрібне реформування людини, щоб вона жила за правдою і законом. І то ще не останній наш Майдан, який має послужити стартовою позицією для формування громадянського суспільства, де праця задля спільного добра і щедрість душі є запорукою гідного життя кожного. І де куплені барани, які годуються з двох корит, стануть посміховиськом, а не предметом заздрості.

Як би Путін не плювався проти вітру – вітер часу не зміниться. Реставрувати останню імперію після її безславного падіння – то марні зусилля. Він наживе собі багато ворогів, образить усіх сусідів, обдурить свій народ і ганебно зійде зі сцени.

Звичайно, нинішній світ проходить складні трансформації через пошуки нових духовних і соціальних парадигм. Але в тих пошуках не буде місця принципові насильства і обману. Арсенал такої зброї у Путіна величезний. Але з цією затратною отруйною зброєю буде така ж сама історія, як була з танками і ракетами в час падіння імперії зла. Виявилося, усе це нікому не потрібне.

А тим часом сердитий безумний монтр порозганяв від себе молоді сили, які, власне, і прийшли для того, щоб навести якийсь лад у занедбаному господарстві і побудувати дім, в якому можна було б по-людськи жити.

Багато заляканих повірить і піде служити банкрутам, і змарнує свій єдиний шанс – служити своєму народові у велику історичну добу його визволення.

Власне, свято Майдану освітлює для молодих духом висхідні шляхи служіння та праці на рідній ниві, про яку писав поет у важкі часи:

Бо нива це – моя!

Тут я почну зажинок,

Бо кращий урожай не жде мене ніде

В. Симоненко

Мужні збираються на Майдан виборювати право на гідне життя.

Полохливі спаковують речі і виїжджають на чужину наймитувати.

Євген Сверстюк, учасник Ініціативної групи "Першого грудня"