Замітка про почесних жлобів України

"Жлобство є наслідком поєднання хамства та невігластва з лякливістю і нахабством"
Михайло Жванецький

***

Заради експерименту я запитав моїх секретарку і водія, що таке "жлоб" за їхнім розумінням.

Той, хто матюгається при дітях, писає мимо унітазу та п’яним вимагає сексу, випалила моя секретарка – розлученка. Та в супі крупу рахує, згодом додумала вона.

Той, хто підрізає з крутими номерами, або "мєнти", що віддають честь таким крутеликам, або коли людина сидить на грошах та не ділиться статками з рідними та дітьми, - роздумливо відповів молодий водій.

У цьому криється проблема. Розумієте, жлобство - категорія не тільки матеріальна.

Наприклад, якщо Ви - громадянин України, але при цьому не знаєте літературну українську мову чи не хочете її вчити в знак внутрішнього протесту, то Ви є очевидним жлобом.

Коли Ви знаєте назубок Толстого, Тургенєва і Буніна, але навмисно не читали Сковороду, Шевченка чи Загребельного, навіть в руському перекладі (не кажу про незабвінну Забужко), то Ви є очевидним жлобом.

Коли Вам подобаються картини Шагала, Кандинського або Малевича, але Ви вважаєте, що ці митці були росіянами чи французами, а не українцями, то Ви є очевидним жлобом.

Отже, ступінь жлобства людини є зворотно пропорційною ступеню освіти людини. Хоча не факт. Я знаю безліч людей, що не закінчували університетів, але були мудрими, образно кажучи "від землі". 

***

Тепер поговоримо про наших доморощених політичних жлобів. Ви грубо помиляєтеся, коли підозрюєте, що головним жлобом України є Янукович зі своїм Межигір’ям, золотим унітазом та туфлями зі страуса.

Він явно не головний жлоб, а маленький самозакоханий жлобік, який залишить під собою незначну брудну плямку в історії України. Хоча біс його знає – з такими темпами нарощування капіталу його синами, Янукович згодом може зайняти місце найбільшого жлоба України.

Кинемо Януковича. Давайте поговоримо про справжніх, кондових жлобах.

***

За моїм оціночним судженням головними жлобами України є судді Конституційного суду. Пихаті, в рясах, з величезними зарплатами та так званою пенсією (утриманням), яка майже в двадцять разів перевищує мінімальну пенсію.

Дивіться, спочатку ці юридичні потвори (за моїм оціночним судженням) прийняли рішення про неконституційність рішення уряду Юлі Тимошенко про скасування "довічного утримання суддів" та переведення суддів на загальний порядок пенсійного забезпечення бюджетників, як для лікарів або вчителів.

Дивіться, як це сталося. Судді Верховного суду України запитали суддів Конституційного суду України, чи вони згодні з рішенням уряду Юлі Тимошенко про приведення правил нарахування пенсій суддям до загальних пенсійних правил - як для вчителів, лікарів та інших бюджетників.

Як Ви думаєте, яке рішення прийняли судді Конституційного суду? Бінго! Судді Конституційного суду написали роз’яснення, що пенсія майже в 20 тисяч на місяць відповідає Конституції України, а зменшувати її неможливо. "Рука руку миє", чи не правда?

Потім ці юридичні потвори (за моїм оціночним судженням) прийняли рішення про неконституційність Конституції України. Чесно кажучи, за таке мені б хотілося виваляти їх в патоці та курячих пір’ях та батогами прогнати Хрещатиком під задовільний свист гуляючих людей.

***

Іншим пихатим жлобом за моїм оціночним судженням є Генеральний прокурор. Тут така ситуація. Генерального прокурора призначає президент за згодою Верховної Ради. Але президент може звільнити Генерального прокурора в будь-який момент без згоди парламенту.

Промоделюємо ситуацію, коли президент Янукович, припустимо, в погоні за диким кабаном у "Сухолуччі" несподівано вбиває прем’єр-міністра Азарова, бо сплутав.

В теорії має бути відкрита кримінальна справа. Але ким? Генеральним прокурором, який може бути звільненим з посади президентом Януковичем, відразу коли той проспиться? А що з приводу імпічменту, передбаченого Конституцією України?

Дивіться далі. Генеральний прокурор призначає та звільняє прокурорів за своєю волею. Отже, в системі прокуратури існує принцип "єдиноначалія".

Скажіть будь-ласка, чи може чесний прокурор виступити проти свого начальства, яке вимагає щомісячний хабар? Відповідь очевидна. Подивіться на стиль життя сьогоднішнього та минулих генпрокурорів. Розкішний, чи не правда?

***

Тепер поговоримо про міністрів. Міністри цього уряду не є кондовими, домотканими та серм’яжними. Вони – ніякі. Уряд –ніякий. Кожний міністр думає лише про власний зиск. Нардеп Пинзеник влучно запропонував перейменувати цей Уряд в акціонерне товариство. Взагалі цей Уряд – скопище жадібних жлобів. На чолі з усталим Азаровим.

***

Дивіться, ми обираємо чиновників для керування нюансами нашого життя. Наприклад, щоби замостити дорогу, відремонтувати школу, купити ліки діабетикам або прихиститися від злочинців.

Нажаль, наші гроші переважно перетворюються на перли на штучних грудях молодих коханок старих міністрів. Або осідають десь на Кіпрі, Британських Віргінських островах чи в інших офшорах.

***

Слухайте, а чому би не спробувати все з початку?

Вам не подобається Кравчук? Але при ньому відбулася незалежність України.

Вам не подобається Кучма? Але при ньому була введена гривня.

Вам не подобаються Ющенко та Янукович? Тоді я Вас розумію, бо ці істоти (за моїм оціночним судженням) разом нагадили в історію нашої країни. Перший плюнув в душу, а другий брутально розтер плівок.

***

Не стану оригінальним. Давайте ще раз спробуємо. Що, мова знов про Юлю? Точно. Може цього разу вийде... Дай Бог.