Гарантії незалежності суддів по-українськи. Нариси до законопроекту
Одразу хочу розвіяти ілюзію щодо абсолютної незалежності суддів та абсолютної справедливості судових рішень. Це дві ідеальні категорії, до яких варто прагнути, але яких практично неможливо досягти.
Суддю завжди хтось призначає/обирає, хтось має право звільнити з посади – і це вже певною мірою залежність.
Справедливість рішень також має певну умовність, адже поняття справедливості – оціночне й суб'єктивне. Приміром, одна зі сторін процесу завжди вважає рішення несправедливим, бо воно винесено не на її користь.
Щодо справедливого вироку в кримінальних справах: відносно-визначені санкції – наприклад, від 10 до 15 років позбавлення волі – з одного боку, дозволяють суду максимально індивідуалізувати та призначити справедливе покарання, а з іншого, навпаки, можуть перешкоджати тій таки справедливості. Адже суддя, оцінюючи докази та приймаючи процесуальне рішення, спирається на власне внутрішнє переконання. Наприклад, коли співвідносить усі доведені факти справи й призначає покарання у виді саме 11-ти років, а не 12-ти, 13-ти чи 14-ти – адже санкція дозволяє варіанти.
Тому, варто розуміти, що в справедливого правосуддя є дві умови: належне законодавство, що регламентує діяльність суду, та особа самого судді. Недаремно в багатьох країнах існує віковий ценз для кандидатів у судді, має значення особиста професійна репутація судді, береться до уваги довіра людей до судді.
Звісно, лише лінивий не писав і не говорив про упередженість та корумпованість вітчизняних судів, про тотальну втрату довіри до них із боку населення. Зрозуміло, що із цим не можна миритись, ситуацію потрібно змінювати.
Нарешті, підписання Договору про асоціацію з ЄС, що має відбутись в листопаді, примусило владу хоч щось робити у цьому напрямку. Тривалий процес узгодження змін до вітчизняного законодавства з Єврокомісією "За демократію через право" – Венеціанська Комісія – нагадує нехитру стратагему: програти в меншому, аби виграти у великому.
Влада під тиском ЄС та Венеціанської комісії потрохи здає свої укріплення, очевидно, заради якоїсь більш значущої для себе мети.
Наприклад, за новим законом "Про прокуратуру" будуть обмежені її повноваження. Прокуратура не зможе направляти приписи та вимагати вчинення тих чи інших дій від приватної фізичної чи юридичної особи поза кримінальним провадженням.
Варто оцінити такий крок влади, адже здаються повноваження не однієї людини, а цілої системи, яку за інерцією ще із часів Вишинського використовували для укріплення та підтримування вірного політичного курсу вищих органів влади.
Але повернемося до незалежності суддів.
Я часто пишу й говорю у своїх виступах про різницю в ментальності, яку не хочуть розуміти західні партнери України. Ну не вийде в них отак просто, запровадивши європейські копії правових норм, влаштувати на наших теренах Європу – читай подолати корупцію, досягти незалежного правосуддя, покращити інвестиційний клімат тощо. Судіть самі.
Нині суддів уперше призначає на посаду президент строком на 5 років, потім уже безстроково суддя обирається Верховною Радою, крім суддів Конституційного Суду України.
Звільняється суддя з посади органом, який його обрав або призначив, тобто президентом протягом перших 5-ти років перебування на посаді, а потім – Верховною Радою.
Венеціанська комісія побоюється, що за таких умов призначення суддів може перетворитися на політичні торги в парламенті, де кожен депутат парламенту, що представляє той чи інший округ, хотів би мати свого власного суддю. Тобто є небезпека, що політичні міркування переважатимуть над об'єктивними якостями кандидата.
Через вказані побоювання та відповідні рекомендації плануються зміни до Конституції щодо процесу обрання та звільнення суддів.
Зокрема, суддів за поданням Вищої ради юстиції призначатиме та звільнятиме з посад лише президент. Перший "випробовувальний" термін перебування на посаді судді в 5 років – скасовується. Тож судді стають абсолютно незалежними-залежними від президента.
Хіба тут потрібні коментарі? Конституційна асамблея виконала своє завдання, підготувала прекрасний проект змін до Конституції щодо посилення гарантій незалежності суддів. Чи не так?
Крокуємо далі.
У підставах для звільнення судді з посади – нагадаю, тепер на це уповноважений лише президент – з'явився новий пункт, 126-та стаття Основного закону: "Притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення передбаченого законом дисциплінарного правопорушення, несумісного з подальшим перебуванням судді на посаді".
Зараз за вчинення дисциплінарного правопорушення судді загрожує лише догана. За новим законодавством президент зможе звільнити суддю за дисциплінарне правопорушення з посади.
Щоб було зрозуміло, які правопорушення судді вважаються дисциплінарними, процитую закон. Відповідно до 83-ї статті закону "Про судоустрій і статус суддів" суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності – а після внесення змін до Конституції звільнено з посади – у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою в доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;
2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);
4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;
5) розголошення таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи в закритому судовому засіданні;
6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати й зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою й у порядку, що встановлені законом "Про засади запобігання і протидії корупції", зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.
З наведених підстав для звільнення президентом судді з посади зрозуміло, що інструментів впливу на "неслухняного" суддю достатньо.
Дивно, що для представників ЄС та Венеціанської комісії одноосібне призначення та звільнення суддів президентом гарантує суддівську незалежність. Адже ця ж таки Венеціанська комісія рекомендувала забрати в президента повноваження щодо утворення, реорганізації та ліквідації судів та передати ці повноваження Верховній Раді, що й відображено в законопроекті.
Позитивною зміною є збільшення вікового цензу для кандидатів у судді з 25 ти до 30 років. Адже суддя мусить не лише гарно знати законодавство та внутрішньо прагнути до поновлення справедливості, а й мати певний життєвий досвід.
Також посилюється вимога до попереднього стажу роботи в галузі права з 3-х років до 5-ти. Зрозуміло, що це позитивна зміна, адже вимагається більша професійна обізнаність та досвідченість.
Змінюється вік припинення повноважень судді з 65-ти років до 70-ти. Із цього приводу можна сперечатись, адже існує в країні загальний пенсійний вік. По-друге, чи не ускладнять природні вікові зміни роботу судді, адже ця робота досить виснажлива, потребує уважності, витримки тощо. По-третє, таким чином гальмується оновлення суддівського корпусу молоддю, яка також потребує робочих місць. Хоча в умовах низької народжуваності, молоді все одне меншає, а комусь треба працювати, тож, можливо цим і керувались автори законопроекту.
У результаті змін до Конституції зникає п'ятирічний термін призначення генерального прокурора. Оцінити критично такі зміни складно, оскільки з 1991 року щонайменше 14 разів змінювався генпрокурор. Тобто жоден прокурор не пробув на цій посаді п'ять років – що вже говорити про більший термін.
Тож, більшість запропонованих до Конституції змін щодо гарантій незалежності суддів носять уточнюючий чи технічний – читай косметичний – характер. Суттєвою зміною є лише одна: призначення на посаду та можливість звільнення з посади суддів одноосібно президентом.
Якщо представників ЄС влаштовує такий законопроект, то дивна якась у них уява про незалежність суддів.
А може, вони не встояли перед проявами нашої гостинності?..
Ганна Маляр, спеціально для УП
