Аргументи для президента, або Чому Азаров має піти за власним бажанням
Віктор Янукович сказав, що буде додатково зважувати аргументи за й проти Асоціації.
Хочу поділитися кількома думками із приводу подій останнього тижня та висловлювань українських політиків.
1. Втрата російського ринку? А чому уряд нічого не робив?
Однією з основних причин, яка нібито робить підписання Угоди з Євросоюзом про Асоціацію невигідним для України, урядовці та політики із ПР називають збитки нашої промисловості від втрати російського ринку. І просять у ЄС якісь просто страшні суми грошей на компенсацію цих збитків. А ще пропонують долучити Росію до наших двохсторонніх переговорів.
Може хто забув, але "торгові війни" з Україною Російська Федерація почала ще в 2012 році – "сирна війна" – і тоді Москва це жодним чином не пов'язувала з ЄС, а лише з якістю. Час показав: ще тоді це був елемент політико-економічного тиску.
Коли ж грянули "торгові війни" із літа 2013 року, мене й не тільки мене здивувала бездіяльність кабміну.
Усе, що було зроблено – це якісь кволі переговори в стилі "ну, не будьте редисками, змініть гнів на милість". А в ЗМІ чомусь поширювалась думка, що Україна не має чим нанести Росії "адекватний удар".
Але! В українських магазинах, на базарах повно російських товарів, десь відсотків 40. Це й продукти харчування, і побутова хімія, і всілякі зубні пасти, і одяг російських торгових марок.
Слід було – і ще не пізно це зробити – зробити абсолютно те саме, що зробила Росія. Засумніватися в якості російських товарів і заборонити їх ввезення до України.
Цинічно? Ні, адекватно!
Збитки наших торгівців від цього? Але натомість прибутки українських виробників, бо ж російські товари конкурують тут в Україні з нашими та європейськими.
Слід було терміново ввести новий документ на митниці, як і росіяни ввели документ "TIR" і беруть за нього гроші з кожної машини з українськими товарами. Так і бюджет України можна було б поповнити, і з росіянами поторгуватися за взаємну відміну обмежень.
І підозрюю, що росіяни готувалися до такого розвитку подій, бо я бачила нещодавно в продажу зубну пасту європейської торгової марки зі штрих-кодом Великобританії, а дрібним літерами було написано: "Виготовлено в РФ".
Але уряд на чолі з паном Миколою Азаровим нічого такого не зробив. І це виглядає як саботаж, як свідома підготовка "аргументів" для зриву підписання Асоціації з ЄС.
Щодо сум збитків, то експерти вже висловились, що не розуміють, як можна було їх порахувати. Та ще й такі фантастично великі суми!
А якщо й так, то хто ж наніс такі величезні збитки економіці України своєю бездіяльністю, як не кабмін?
І чому ми просимо ЄС лише про компенсацію, а не про те, щоб і вони адекватно підтримали Україну в торгових війнах, можливо, через СОТ – закрили свої ринки для російських товарів до вирішення проблем України. Якщо Росія розуміє лише силу, то треба просити не грошей, а силової адекватної реакції з боку ЄС. Завдяки Євромайданам вони вже зараз до цього дозріли, я думаю.
Ну, а щодо залучення Росії до двосторонніх переговорів України з ЄС, то першим це прокоментував у своєму блозі депутат В'ячеслав Кириленко, де дуже вірно написав: "Сьогодні Янукович і Азаров розписалися у власній неспроможності провадити незалежну від Росії зовнішню політику".
Низький уклін європейським дипломатам за те, що вони на це не погоджуються, бо розуміють наслідки.
2. Чи заважає Асоціації МВФ?
Широко відоме висловлювання прем'єра Азарова про те, що нам Міжнародний валютний фонд ставить неприйнятні вимоги, і тому ми не підпишемо Асоціацію, бо ЄС не хоче вплинути на МВФ.
По-перше, для тих, хто не знає: МВФ аж ніяк не підпорядкований Євросоюзу, це 2 абсолютно різні організації.
А по-друге, цією заявою прем'єр визнав, що економіка України знаходиться в критичному стані, і без кредиту МВФ чи кредиту від Росії далі ну ніяк.
Отже, докерувалися. Цієї публічної заяви вже було б достатньо в нормальній країні, щоб відправити уряд у відставку.
3. Чи тисне на Україну Євросоюз?
Ух, яка нехороша ця Європа, як вона "тисне на Україну!" – заявляють у Кремлі.
ЄС вимагав від України прийняти демократичні закони про вибори, про прокуратуру. Який шалений тиск! Який несправедливий! Ну прямо не порівняти з російськими "братськими обіймами"!
Ну ще була вимога щодо Юлії Тимошенко. У цьому питанні, дійсно, можна дискутувати, наскільки такі персональні питання можна ставити умовою для міжнародних політико-економічних угод. Мені чисто по-людськи шкода Юлію Володимирівну, але вона й сама не раз висловлювалась, що майбутнє України важливіше.
І тепер, коли закони не прийняті з вини ПР, і немає шансів на їх прийняття до Вільнюса, усі люди доброї волі, Євромайдани мають звернутися до країн ЄС із проханням:
Заради свободи українського народу, заради запобігання відновленню Російської імперії, заради нашого спільного майбутнього в Європі – підпишіть угоду у Вільнюсі незважаючи на невиконання цих деяких вимог!
4. Пане президенте, прислухайтесь до голосу Євромайданів!
У неділю, 24 листопада 2013 року я, киянка, теж брала участь у ході за євроінтеграцію. Нас було дуже багато. Багато киян. Це було видно по одягу. Там були чоловіки, одягнені в дорогі туфлі й пальто, зі своїми дружинами. Були молоді хлопці й дівчата, за виглядом – менеджери середньої ланки, у досить дорогому одязі для активного відпочинку.
Там було дуже багато інтелігентних, розумних облич.
Ми вийшли не за опозицію, а за євроінтеграцію.
Просто більшість киян розуміла із закликів позиційних політиків, що на цю акцію вийде найбільше людей, і тому в цей день вийшли ті, хто не виходив на Майдан у п'ятницю й четвер.
Особисто для мене один із важливих аргументів за Асоціацію – перешкоджання їй Росії. Якщо наш колишній поневолювач проти Асоціації – отже, у ній точно є щось важливе, щось добре для України.
А що зробив прем'єр Азаров? Дав інтерв'ю російському телеканалу, де назвав нашу Євромайдан "технологіями". Це не дивує, але просто обурює. Така зневага до своїх громадян є неприпустимою в демократичних країнах.
Я сумніваюся, що Партія регіонів проголосує за відставку уряду.
Але після всього цього Микола Янович, якщо хоче зберегти хоч якесь своє політичне обличчя, має подати у відставку за власним бажанням. І вибачитись перед народом, який вийшов на Євромайдани.
Бо там протестувала й протестує інтелектуальна еліта України.
Анна Олещенко, спеціально для УП
