Майдан без політики – Україна без ЄС
Коли сьогодні кажуть "Майдан без політиків", то я не можу погодитись. Не можу погодитись не через те, що я політик, а через те, що я, насамперед, громадянин, який має чітку політичну позицію.
Не буває Майданів без політики. Так, народ – джерело влади, але це джерело має діяти через політичні інституції. В тому числі через громадянське суспільство і через політичні партії. Без цього джерело замулюється і зсякає.
І трагедія українців в тому, що століттями не мали власної політичної самоорганізації, а відтак не могли створити власної держави.
Політика є управлінською діяльністю стратегічного рівня щодо внутрішніх та зовнішніх право стосунків і взаємодій. Це основа європейської цивілізації, яка сягає античності. Інакше суспільство, народ, у тому числі й Майдан, перетворюються у натовп, який, приміром сьогодні, противникам євроінтеграції буде легко каналізувати і злити в "золотий унітаз" режиму Януковича.
Тому самої присутності у ці дні на Євромайдані недостатньо. Присутнім і тим, хто їх підтримує, треба не лише чітко артикулювати політичні вимоги, але й покроково, грамотно їх захищати, щоб прийти до поставленої мети.
Згоден, що Майдан може бути без партійних прапорів, але він не може бути без політики і політиків. По великому рахунку – кожен, хто вийшов на Майдан, автоматично стає учасником політичного процесу. Тобто більшою чи меншою мірою стає політиком. А сам по собі Євромайдану ці дні є головним фактором не лише української, а й європейської політики.
Не забуваймо, що влада – Янукович, Азаров, міністри, губернатори– це політичні фігури, які посіли державні посади в результаті політичної боротьби.
А відповідно і тиснути на них потрібно насамперед політично. Це має бути всеохоплюючий і різносторонній тиск у рамках Конституції і законів. Основою такого тиску є спільні дії української опозиції та громадянського суспільства. У тому числі студентства.
Тож заклики на кшталт "Майдан без політики і політиків" несуть у собі частину провокації, яка грає на руку Януковичу та його режиму. Навіть студенти, які викрикують ці гасла, є несвідомо учасниками політичного процесу на боці влади. Подобається це їм чи не подобається, але такі реалії поточної політичної ситуації. Такий підхід може призвести до фіаско нашої спільної справи.
Країна хвора і політична система хвора. Коли ми хворіємо, то звертаємося до лікаря, а не до знахаря. Ми звертаємося за професійною допомогою. Вилікувати країну і політичну систему покликані саме опозиція та громадянське суспільство спільними зусиллями на партнерських засадах.
Саме тому опозиційні партії та громадські активісти 26 листопада вирішили об'єднати майдани в один єдиний Євромайдан на головній площі нашої країни.
Бо у нас – опозиційних політиків, громадських діячів, студентів, підприємців, правників, лікарів, вчителів, інженерів, фермерів та всіх українців – одна спільна мета. Це – Європейська Україна. І досягти її –надскладне завдання.
P.S. Відверто кажучи, за рік свого депутатства я ще ніколи не відчував такого високого ступеню відповідальності, як у ці дні. Тому сподіваюсь, що мене зрозуміють правильно. Пропоную надалі цю дискусію не розвивати. Адже вона відволікає нас від головного завдання і міняє порядок денний нашої спільної боротьби.
