Навіщо Угода про асоціацію

Слава Богу, що в Україні дуже багато людей розуміє, що Україна – це Європа.

Слава Богу, що ці люди вийшли на майдани по всій країні і продовжують там стояти, вимагаючи підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Але правда також і в тому, що дуже багато людей в Україні не розуміють переваг Угоди та сенсу європейської інтеграції загалом.

У відповідь на масивну антиєвропейську атаку "Українського вибору", яка по своїй суті є відвертою публічною брехнею, жодна українська політична сила не провела належну антикампанію.

Частково цьому є пояснення. Довгострокові наслідки підписання Угоди про асоціацію майже неможливо підрахувати у конкретних цифрах та фактах.

Ці наслідки розгортатимуться впродовж мінімум десяти років і залежать вони передусім від українців.

Яким чином українці скористаються прозорими та конкурентними правилами гри, які будуть запроваджені завдяки Угоді на українському правовому полі.

Угода – це вудочка, а не риба.

Зараз справа кожного з нас – говорити з нашими знайомими, колегами, сусідами, щоб з кожним днем прихильників європейського – цивілізаційного! – вибору ставало все більше.

У відповідь на євроскептичні запитання можна навести кілька аргументів, які є беззаперечними.

"Ви що, дійсно думаєте, що Янукович буде виконувати положення Угоди?".

Ні. Але Угода про Асоціацію укладається з державою, а не особисто з президентом, а зміна законодавства передбачена впродовж десяти років. Впроваджувати Угоду будуть його наступники.

"Навіщо нам взагалі кудись інтегруватися? Україна має бути самодостатньою державою!".

Так, має. Але поки що вона такою не є. Сьогодні Україна є слабкою державою, яка не здатна забезпечити ані економічну, ані військову, ані особисту безпеку власних громадян.

Міжнародні рейтинги платоспроможності держави знижуються. Витрати на армію становлять менше 1% ВВП – рівень, за якого військові сили деградують. За рівнем особистої безпеки Україна посідає 107 місце зі 142 країн.

Для того, щоб вижити, Україні потрібні – що гріха таїти – гроші. У випадку інтеграції до Митного Союзу гроші даватиме Росія. Відсоткові ставки або їхній політичний еквівалент – необмежені. Гарантій – жодних.

У випадку європейської інтеграції гроші даватимуть ЄС, США, МВФ, європейські фінансові установи. Відсоткові ставки – конкретні та передбачувані. Вимоги у правовому полі – прозорі. Як-то кажуть, the choice is yours.

"Що з цього буде конкретно мені?".

Тільки один з прикладів, окрім грамотного законодавства, – зниження цін на імпортовані з ЄС товари за рахунок зменшення мит до 0%. Детальніше про це та інші переваги – інфографіка на УП.

Дозволю собі також зробити таке припущення. Іще одним пряником, про який в Угоді не йдеться, але на який сміливо можна розраховувати у разі ефективної імплементації Угоди, є європейська освіта для нас та наших дітей.

Не секрет, що в ЄС діє схема студентської мобільності Erasmus, яка передбачає обмін тисячами студентів між країнами-членами ЄС, країнами-кандидатами на вступ та країнами Європейської асоціації вільної торгівлі.

Так, у 2011/2012 роках майже 12 000 студентів з Туреччини взяли участь у програмі Erasmus. В Україні ж 329 студентів взяли участь у магістерській програмі Erasmus Mundus, відкритій для України, за 10 (!!!) років.

Звісно, для участі у програмі Erasmus Україна має бути здатною не тільки відсилати, але й приймати європейських студентів. Проте, якщо держава скористається УА і для модернізації освітньої сфери – про відкриття Erasmus для України сміливо можна буде вести мову.

Ну і про одностатеві шлюби, куди ж без них.

По-перше, ЄС не вимагає легалізації, пропаганди чи будь-якої іншої підтримки одностатевих шлюбів. Одностатеві шлюби на законодавчому рівні дозволені у 8 державах-членах ЄС з 28.

У інших державах одностатеві шлюби не визнаються, у деяких (наприклад, у Польщі) – на конституційному рівні.

По-друге, Україна вже зобов'язалася прийняти антидискримінаційне законодавство, яке безпосередньо стосується протидії дискримінації на підставі сексуальної орієнтації, зокрема, у трудових відносинах.

Ці зобов’язання вона взяла на себе не на підставі Угоди про Асоціацію, а в рамках Плану дій щодо лібералізації візового режиму з ЄС, який Україна отримала у 2010 році.

По-третє, Україна є однією з 94 держав, які у 2011 році приєдналися до декларації ООН про сексуальну орієнтацію.

Катерина Зарембо, для УП

Зміст статті є виключною відповідальністю автора.