Збій самовизначення
Більшість українських проблем закорінена в невеликому відтинку історії –двох років до й після проголошення незалежності.
Тепер зрозуміло, що контрольованим був не тільки процес "розпаду" СРСР. Увесь масовий рух українського культурно-національного відродження кимось уміло підштовхувався й скеровувався в потрібному напрямі.
Щоб зробити цей висновок, не треба шукати доказів чи конкретних винуватців – про це свідчить глибокий збій природного процесу державного самовизначення українців, наслідки якого проявляються досі...
Кожен етнос, навіть малочисельний, прагне до державного самовизначення, і без цього він не відчувається щасливим під сонцем. Українські етнічні цінності в державі представлені непропорційно мало. При цьому етнічних українців занадто багато, щоб на це не зважати й робити вигляд, ніби в нас багатонаціональна держава.
Неможливо побудувати успішне громадянське суспільство, ігноруючи проблему недосамовизначення українців і генерований цією проблемою потужний негатив.
Збій самовизначення українців карає всіх, навіть людей дуже багатих.
Народ покараний стабільним зубожінням і незахищеністю незалежно від мови й національного походження. Олігархи не мають сильної держави, необхідної для підтримки на ринках світу, а примітивне грабування ресурсів скоро закінчиться.
Рано чи пізно пересічний громадянин невідомого етнічного походження й віросповідання зрозуміє свою меркантильну зацікавленість у довершенні державного самовизначення українського етносу, після якого можливе успішне життя за європейським стандартом. А може й ні, якщо байдуже існуватиме під гнітом доступної інформації.
Досі етнічні українці, три чверті населення, не змогли віднайти – і вочевидь щось заважає довершити цей процес – власне державне самовизначення. Без підтримки чи хоча б розуміння решти населення це відбудеться не скоро. І маємо шанс ще пару десятиліть жити в постійно "покращуваній" кризовій державі, яку нарешті задушать світові кредитори.
Довершити самовизначення України як другої російської ерзац-держави – неможливо. Жаль, що так багато людей із силою влади та грошей цього не розуміють.
Цю проблему в Україні замовчують і тим паче її не помічають наші друзі-європейці та інші приятелі зі світу. Така "сліпота" цивілізованого світу, а також не толерантне ставлення до українських націоналістів, підтримка кампаній боротьби з "українським фашизмом" – усе це свідчить про те, що нас, можливо, і розуміють, але точно вважають безнадійно-слабким конкурентом чи територією.
Півсвіту має меркантильний мотив не вітати відновлення сильної європейської національної державності України.
Кому потрібний сильний конкурент?..
Ми повинні самі здогадатися, чому нас не приймають до євроспільноти, без проблем приймаючи набагато слабші за потенціалом держави. Напевно, тому що Румунія і є Румунією, а Україна національною державою ще не є.
Такий стан держави, безумовно, вигідний Росії й тим світовим силам, які допомагали Росії "перетравлювати" СРСР в обмін на вигоду безпосередню й на перспективу.
Головна вигода – усунення останньої совкової перешкоди на шляху фінансової глобалізації. Україна як окремий гравець, судячи з тогочасної занадто відвертої промови Маргарет Тетчер, не передбачалась.
Це вже історія... Але ми свою проблему українського самовизначення відтоді так і не вирішили, і політики намагаються ґрунтовно це забути. Можна підозрювати, що їм у цій політичній системі затяжного "перехідного періоду" непогано живеться, бо політика дорога й престижна. У решти суспільства є бажання жити в іншій системі влади, орієнтованій не тільки на інтереси надбагатих.
А без вирішення проблеми самовизначення українців, змінити на краще політичну систему й економіку – неможливо.
Спочатку треба розібратися в причинах збою самовизначення: як це сталося й кому це вигідно. Друге – усім миром допомогти етнічним українцям зсунути важкий камінь, який не дає українській самобутності відновитися аж до повного самовизначення в державі. Буде добре етнічним українцям, які є переважною більшістю, то й буде благо для всього суспільства.
Замість усіляких шкідливих дурниць на взірець реформ без стратегії й "покращеної" громадянської стадності – треба відновити природний процес розвитку суспільства.
І робити це за порадою видатного філософа Григорія Сковороди: "Не вчіть яблуню родити яблука – краще відженіть від її коріння свиней!"
Володимир Ференц, Івано-Франківськ, спеціально для УП
