Пересядемо з "лісапета" на реактивний літак, або модель Нової України
Прочитавши матеріал під назвою "Лісапетна моя Україна" Юлії Мостової, оприлюднений у газеті "ДТ", я не міг залишитись до нього байдужим. Дійсно, ми вже вдосталь розкритикували й владу, і опозицію, і Систему – однак конкретного плану дій для того, щоб усе змінити на краще, майже ніхто не запропонував.
Маю із цього приводу ряд думок, які спробую концентровано й лаконічно викласти.
Я відгукуюсь на запрошення до дискусії на шпальтах ДТ, адже вважаю, що мені є що сказати... Для зручності, зроблю перелік кроків, які варто здійснити, щоб "не просто змінити господарів життя, а змінити саме життя", змінити саму Систему.
Отож, до справи.
1. Місія, мета, стратегія
Перше, що необхідно зробити, це не люстрація, не революція, не перемога на виборах і навіть не визначення прізвища єдиного кандидата від опозиції. Ні.
Першим ділом необхідно визначитись з тим, для чого існує наша держава і спланувати шлях до цієї мети. Адже той, хто не має мети, не зможе знайти дороги. Ці важливі для нації рішення мають бути занесені до основного закону – Конституції, і всі подальші програми мають сприяти виконанню поставленої задачі.
2. Віче. Вибори. Референдуми
Радикально, раз і назавжди вирішити одну з головних українських проблем – перманентну парламентську кризу – розпустити парламент, і більше ніколи його не збирати. А заодно й усі місцеві ради.
Парламентаризм не властивий українському менталітету й українській державотворчій традиції, і в сучасній Україні довів свою неефективність. А що натомість? Диктаторів українці також не люблять і не шанують.
Що ж нам властиве? Пряме народовладдя – віче. Питання різних рівнів – села, міста, держави – мають вирішуватись на різних "вічових зборах". Досі в нас це називалось "вибори" і "референдуми", однак працювало не так, як хотілось би. На референдумах віче зможе вносити зміни до Конституції й Стратегії, а на виборах – обиратиме програму розвитку свого рівня на наступні 5 років, і призначатиме виконавця цієї програми; зазвичай це її автор.
Але ж те, що було ефективне сотні років тому, коли було значно менше населення, сьогодні може не спрацювати – заперечите ви.
Спрацює, адже сьогодні ми маємо інформаційні технології нового рівня, які дозволяють нам відмовитись від представницької форми демократії й повернутись до прямої. Деталі – у наступних кроках.
3. Компетентний виборець – громадянин. Право законодавчої ініціативи
Чи зможе виборець, який сьогодні не читає передвиборчих програм, у своєму виборі керується емоціями, а не розумом, оцінювати якість змін до Конституції чи Стратегії й робити усвідомлений вибір? Навряд. Чи почне він брати участь у політичному процесі, якщо сьогодні не відвідує виборчої дільниці. І знову ж таки – сумніваюсь.
Але чи варто змушувати людину робити те, що їй не цікаво? Або те, що їй не властиво?
Щоб людина могла голосувати, їй необхідно мати певний набір знань. Так само, як для отримання водійських прав. Адже для того, щоб керувати машиною, треба як мінімум знати правила дорожнього руху й уміти керувати транспортним засобом. Тож для того, щоб керувати державою – а виборець саме цим і займається, – необхідно, як мінімум, знати Конституцію, і володіти державною мовою. І скласти тест на ці знання. На кшталт ЗНО.
Вікових обмежень для отримання виборчого права не має бути. Перший тест на виборчі права складатиметься після випуску зі школи, однак кожен при бажанні зможе спробувати скласти його й раніше – екстерном. Кожні десять років необхідно підтверджувати свій статус, перескладаючи іспит. У той же час, усі сучасні громадяни мають також скласти цей тест – якщо бажатимуть мати право голосу.
Саме компетентний громадянин буде суб'єктом законодавчої ініціативи. Віче зможе ухвалювати рішення з будь-якого питання й, у разі необхідності, зупиняти дію рішень інших органів влади.
4. Електронна система врядування, фінансових розрахунків, державна соціальна мережа. Відкритість. Інвентаризація
А чи не стане складання такого тесту черговою корупційною схемою – отримання права голосу за хабар? Або ще краще – новою виборчою технологією влади: надання "права голосу" лише своїм прихильникам?
Ні. Надійним захистом від такого повороту стане цілковита відкритість усіх процесів у державі. Від відкритості законодавчого процесу, до прозорого розгляду звернень громадян. Максимальна автоматизація процесів і ліквідація зайвої бюрократизації забезпечить також і суттєве скорочення штату чиновників.
Відкритою має бути й інформація про фінансові операції, які мають бути повністю переведені в безготівкову форму.
Уся інформація про кожного громадянина має зберігатись на єдиній державній соціальній мережі. Тим самим відпаде потреба в будь-яких довідках. Усе можна підтвердити інформацією із профілю, яка вноситиметься туди відповідними службами за відома самого громадянина: навчальний заклад – про освіту, медичний – про стан здоров'я, роботодавець – про зарплату, БТІ – про майно тощо.
Профілі чиновників мають бути повністю відкритими. Решта громадян відкриватимуть лише ту інформацію, яку вважатимуть за потрібне оприлюднити.
За допомогою відповідної програми буде здійснюватись й голосування на Віче. Воно відбуватиметься в он-лайн режимі. Також відкрито.
5. Рівні влади. Родина-громада-округ-край-держава. Система бюджетування. Десятина
Зі зменшенням кількості чиновницького апарату, зменшиться й потреба в залученні значної частини податків. Однак лише один цей фактор не додасть ефективності державному управлінню. Її додасть зміна рівнів влади та системи бюджетування.
Першим і базовим рівнем влади пропонується вважати родину, в економіці – домогосподарство. Родина може складатись як з одного, так і з декількох громадян, які проживають спільно в одному приміщенні.
З родин формуються громади – це може бути як громада мікрорайону міста, так і об'єднання кількох сіл, як громада діаспори іноземного міста, так і громада діаспори іншої держави – за кількістю та територією проживання; із громад – округи.
Сукупність округів формують край. А все це разом – держава.
Бюджет кожного рівня перераховує 10% від своїх доходів на вищий рівень. Таким чином, існує єдиний податок для громадян – 10% від доходу. Держава зацікавлена в зростанні доходів громадян, адже від цього зростає наповнення бюджетів і, відповідно, зарплати чиновників. Пряма залежність.
Вибори також відбуваються по рівнях. Спершу обирають програму і її виконавця на національному рівні, потім, відповідно до національної, кандидати пропонують програми краю, далі віча обирають керівництво округів і так далі.
Вибори відбуваються з інтервалом у 2 місяці між кожним рівнем.
6. Виконавча влада. Гетьман, Уряд. Програма. Відповідальність
Віча призначають керівників виконавчих органів влади на всіх рівнях терміном на 5 років. На національному це гетьман або президент. Він самостійно формує уряд, проводячи відкритий конкурс на заміщення вакантних посад, організовує його роботу й несе повну відповідальність за реалізацію власної програми.
Щороку віче оцінює рівень виконання програми всіх обраних керівників і, у разі незадовільної оцінки, може замінити будь-якого керівника на будь-якому рівні. По завершенню реалізації всієї програми віче оцінює ефект від її результатів – чи отримано запланований результат. Відповідно до оцінки президент і керівники інших рівнів допускаються або не допускаються до наступної виборчої кампанії, отримують нагороду або відшкодовують збитки.
7. Контрольно-ревізійна палата, громадські організації
Постійний контроль за діяльністю виконавчої влади здійснює "Контрольно-ревізійна палата". До повноважень даного органу входить моніторинг виконання Програми, використання бюджетних коштів, відслідковування ознак корупційних дій або перевищення службових повноважень, і оцінка таких дій. Загалом КРП виконуватиме функції Рахункової палати, прокуратури тощо.
КРП – колективний орган – складається із трьох членів, і обирається на Вічі на 5 років разом із затвердженням звіту. Якщо Віче виконує рекомендації КРП і вважає звіт об'єктивним – це означає автоматичне продовження повноважень діючого складу КРП, якщо Віче виконує рекомендації альтернативного звіту – склад КРП змінюється на склад його авторів.
Фінансування даного органу здійснюється із захищеної статті бюджету, яка становить якійсь % від його загальної суми. Тобто, існує мотивація уважно слідкувати за використанням бюджетів і за реалізацією програм, щоб фінансування лише зростало й кошти не розкрадались, а доходили до свого адресата.
Так само ці функції може взяти на себе будь-яка громадська організація, що створюватиме конкуренцію в цій сфері діяльності. Якщо громадська організація зможе скласти об'єктивніший звіт – претендуватиме на те, щоб її керівний склад замінив собою діючих членів КРП за рішенням Віча.
8. Інтелект. Наукові підходи в реалізації програм. Інновації
Інтелектуалізація – це одна з головних характеристик майбутньої держави. Відповідно наука має бути переведена з теоретичної площини в прикладну. Цінуватись будуть не звання та ступені, а практична користь від наукових розробок.
Усі державні програми складаються на основі наукових підходів, досліджень та розробок. Проекти законів, програм, постанов тощо розробляються у відповідному Інституті законодавчого забезпечення з використанням наукових підходів та відповідних досліджень.
9.Судочинство. Присяжні. Не покарання, а відшкодування
Спершу про основну ідею. Головним завданням українського судочинства має бути не репресія чи покарання, а відшкодування завданих збитків. Сьогодні ж, як видно, головним принципом судочинства й підставою для судових рішень в Україні є кількість грошових знаків, якими сторони можуть і мають відкупитись від покарання.
Зрозуміло, що основною формою судочинства мають бути суди присяжних. Натомість, останньою інстанцією мають бути ті ж таки віче відповідного рівня. Такі суди мають визначити винну сторону й обрати один із пропонованих проектів рішень – їх розробляє державне звинувачення, захист, а також правозахисні організації.
10. Освіта. Охорона здоров'я. Екологія
Головним індикатором освіти мають бути отримані знання. Головним принципом формування навчальних програм – практичність. Не має значення назва навчального закладу і його диплом. Має значення кінцевий результат – якість отриманих знань.
Авторитет навчальних закладів і конкретних викладачів має залежати від успіхів їх випускників, а не від кількості "кандидатів" чи "докторів" наук, чи інших формальностей.
Система охорони здоров'я має бути зорієнтована на профілактику захворювань. Здоровий спосіб життя, здорове харчування, здорове навколишнє середовище.
Будь-який збиток, завданий навколишньому середовищу, має бути відшкодований у повному обсязі. Отже, небезпечні для екології види виробництва мають стати збитковими. Вони будуть замінені на безпечні за рахунок розвитку науки та інновацій.
11. Замість пільг – благодійність
Будь-які пільги будь-яких форм та спрямувань мають бути ліквідовані. Лише ринкові відносини, лише здорова конкуренція, лише саморозвиток особистостей.
Допомога знедоленим може здійснюватися на добровільних засадах завдяки роботі благодійних організацій.
12. Міжнародна політика. Правонаступництво. Єдина версія історії. Система оборони
Головним вектором міжнародної політики України має бути лідерство й домінування серед країн Європи й, зокрема, Євросоюзу. Україна зобов'язана з об'єкта міжнародної політики перетворитись на суб'єкта, стати гравцем. Ми маємо для цього достатній потенціал.
Система оборони повинна бути подібною до швейцарської моделі – система військових зборів, постійна фізична підготовка, дозвіл на носіння вогнепальної зброї. Має бути регулярне професійне військо, поєднане з можливістю загальної мобілізації громадян, що постійно тримають себе в повній боєздатності. У той же час Україна може увійти й до міжнародної оборонної структури.
Україна має на міжнародному рівні оголосити себе правонаступницею не колонії УРСР, а Української Народної Республіки, Козацької держави та Київської Русі.
Історія України має бути офіційно затверджена, і її тези можуть дискутуватись виключно науковцями, однак жодне її положення не може публічно заперечуватись її громадянами. За безпідставне заперечення української історії громадянин має позбавлятись громадянства.
Яким же чином можна запровадити таку модель на практиці?
Для цього можна піти двома шляхами: революційним та еволюційним. Простіше кажучи, або політики самі здогадаються, що систему необхідно змінити, і зроблять це добровільно, або народ це зробить без них шляхом революції.
З кожним днем ми віддаляємось від першого варіанту й скоро можемо стати свідками другого, чого взагалі-то, попри всю романтику ідеї революції, не хотілося би. Адже, поруч із романтичними уявленнями завжди йде гірка реальність руїни.
Однак у будь-якому разі незмінним залишається інструмент досягнення подібних змін – Установчі збори; також вживаються терміни "Конституційна Асамблея" або "Конституанта". Вони можуть бути скликані або за ініціативою та сприяння діючої влади, або за ініціативою самих громадян.
На мою думку, до участі в такому органі необхідно запросити всіх, хто має ідеї та бажання їх відстоювати й реалізовувати.
Ми вже маємо цілий ряд державотворчих ініціатив, які оприлюднили свої розробки й виступають за їх впровадження. Це й "Третя Республіка", і "Воля", і "Третій Гетьманат", і "Українська Національна Рада", і "Сила Людей", і "Ініціатива 1-го грудня", і "Рух Державотворців", і багато інших, менш відомих рухів та платформ.
Усі вони мають спільне бажання системних змін у країні, однак їхні підходи в деталях різняться. У разі, якщо всі вони об'єднаються й визначать єдину модель, і почнуть збирати й гуртувати своїх прихильників – засновників Нової України.
Переконаний – разом ми створимо державу нашої мрії.
Дмитро Сінченко, Всеукраїнська ініціатива "Рух Державотворців", спеціально для УП
