Які гарантії має дати українцям закон про свободу мирних зібрань

У парламенті на цьому тижні вже вкотре спробують установити законодавчі гарантії свободи мирних зібрань. На розгляді проекти законів "Про свободу мирних зібрань" №2508а та №2508а-1.

Обидва законопроекти, як це не дивно, мають свої позитивні сторони, і їх можна би було приймати за основу. Однак, як на мою думку, перший проект є більш продуманим та збалансованим. Видається, що на їхній основі та поєднанні цілком можливо напрацювати дуже хороший проект закону до другого читання.

Але для цього важливо прийняти один із них у першому читанні. І найбільш імовірним це можливо саме щодо проекту №2508а.

Декілька місяців тому я звертав увагу, "Для чого потрібен закон про свободу мирних зібрань". З того часу жоден із висловлених аргументів не втратив актуальності, навіть навпаки, певні аргументи набули ще більшої сили.

Наприклад, усе більше отримується нових даних про наявність правових актів органів місцевого самоврядування, кожен з яких установлює свої унікальні порядки проведення мирних зібрань. На сьогодні таких місцевих порядків вже близько 90. Усі ці порядки планує скасувати проект закону №2508а.

Також можна згадати в цій дискусії 10 аргументів на користь закону про свободу мирних зібрань, висловлених одним з авторів законопроекту №2508а народним депутатом Андрієм Шевченко.

Тому громадянському суспільству важливо також підтримати ці проекти законів, а дискусію вести навколо якості окремих його положень. У цьому сенсі важливо визначити певні принципові для громадянського суспільства положення законопроекту, з яких і складаються законодавчі гарантії свободи.

Гарантії проведення мирного зібрання

Наріжним принципом проекту №2508а є презумпція проведення мирного зібрання, що зберігає свій мирний характер. Навіть, якщо ви не подали чи не вчасно подали повідомлення про мирне зібрання, це не дає підстав для зупинення чи обмеження мирного зібрання.

Лише коли зібрання втрачає мирний характер, працівники міліції отримують право втручатися, і то виключно для припинення правопорушень, а не з метою припинення самого зібрання.

Звісно, ця частина законодавства залежить також від практики. Але щонайменше на законодавчому рівні встановлюється саме така гарантія, на основі якої слід вимагати встановлення позитивної практики.

На сьогодні таких гарантій немає: працівник міліції, на власний розсуд, керуючись абстрактними нормами закону про міліцію, може зупинити чи обмежити будь-яке мирне зібрання. Є безліч прикладів таких дій міліції.

Жодного працівника міліції не було покарано за такі дії за всю історію.

Гарантії захисту

Держава, відповідно до міжнародних стандартів, має позитивні обов'язки щодо реалізації свободи мирних зібрань. На сьогодні, цей обов'язок законодавчо не визначено, і органи місцевого самоврядування часто перекладають його на самих демонстрантів.

Цей обов'язок полягає в забезпеченні захисту учасників зібрання, вирішенні організаційних питань по проведенню зібрання, як-от – зміна дорожнього руху, забезпечення надання медичної допомоги, прибирання території тощо.

В умовах України, коли мирне зібрання проводить вразлива меншість, вона часто ризикує зустріти навіть насильницький супротив. І в такій ситуації обов'язок міліції по захисту учасників зібрання має стати реальним механізмом здійснення свободи мирних зібрань.

Проект №2508а чітко визначає ці позитивні обов'язки й установлює можливість подання позову про відшкодування шкоди за його невиконання.

Гарантія захисту від свавілля органів влади

Я вже неодноразово писав, що в Україні відсутні чіткі правила проведення мирних зібрань. Використовують взаємовиключні норми, котрими чиновники жонглюють у залежності від власної зацікавленості.

Фактично, на сьогодні, проведення чи не проведення мирного зібрання залежить від волі місцевого чиновника.

Якщо з вашої сторони народний депутат, багато журналістів чи ще якихось впливових людей – чиновник може побоятися чинити перепони. Але якщо ви звичні громадяни – то ви повністю у владі цього чиновника, який чітко розуміє, що жодних негативних правових наслідків для нього не буде.

Це дуже чітко видно з моніторингів свободи зібрань: у випадку, коли влада лояльна, мирні зібрання відбувається зі значно меншими проблемами, ніж коли влада налаштована ворожо, як, наприклад, у Харкові. Там, де влада не хоче зібрань, там і більше судових заборон, і міліція діє значно агресивніше.

Очевидно, що свобода мирних зібрань не може залежати від волі чиновників. У чиновників важливо забрати ґрунт у формі правової невизначеності, що надає їм необмежений простір для маневрів. Проект закону №2508а дуже чітко визначає права та обов'язки чиновників, повністю позбавляючи їх підстав для свавілля.

Звісно, і закон можна не виконувати, що часто трапляється. Але тоді мають діяти інші правові механізми – і це вже питання налагодження позитивної практики, а не питання самого закону.

На сьогодні визнати дії чиновника є неможливим, що підтверджується відсутністю жодного факту покарання чиновника за перешкоджання проведенню мирного зібрання.

Гарантія захисту від свавільних судових заборон

Дослідження попередніх років показало, що близько 90% подань органів влади про заборону мирного зібрання задовольняються судами під різними приводами.

Абсолютна більшість цих приводів порушують міжнародні стандарти прав людини. Під тиском громадськості цей відсоток зменшився начебто цього року, але все одне, необґрунтовані рішення про заборону зібрань явно домінують.

Очевидно, що це питання залежності суддів від влади. Але причина ще й в іншому. Суди також дуже вдало жонглюють різними нормами права, у різних випадках застосовують різні підстави, у повній мірі використовуючи правову невизначеність.

Проект закону №2508а, окрім визначення чітких підстав для обмеження зібрання, вносить багато змін у процесуальне законодавство, обмежуючи судове свавілля.

Фактично цим законом прямо забороняються близько 70-80% підстав, що раніше використовувалися судами, а щодо інших підстав вносяться багато уточнень, що ускладнить їхнє широке використання.

З певністю можна казати, що після прийняття цього закону кількість заборон повинна впасти щонайменше вдвічі.

Я не абсолютизую корисність законопроекту про свободу мирних зібрань №2508а. Він містить певні дискусійні положення. Але будь-яке з них може бути усунено на стадії підготовки проекту до другого читання.

Тим більше, що доопрацювання проекту здійснюється профільним парламентським Комітетом з прав людини, що контролюється опозицією, а до робочої групи над законопроектом включені фактично всі бажаючі від громадянського суспільства.

Володимир Яворський, член Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, спеціально для УП