Ідеологія без ідеології
Твердження лідерів КПУ про те, що йти в Європу нам не можна – "там знищать наші духовні, православні цінності" – ставить під сумнів і без того сумнівну виключно "ліву" ідеологію цієї політичної сили. Бо чи можуть члени партії, у програмі якої чітко записано, що вона, партія, свою стратегію й тактику визначає, керуючись марксистсько-ленінським ученням, – забувати добре відомий вислів Карла Маркса: "Релігія – опіум для народу"?
Борці за права трудового народу якимось дивним чином перетворилися на борців за власний імідж – таку собі партію популістів, уся діяльність якої спрямована на "боротьбу з вітряками".
Упродовж багатьох років передвиборні обіцянки КПУ є: 1) незмінними – відповідно, ніяким чином не виконуються; і 2) безстроковими – ніде не зазначено, що й за який час буде виконано. Останнє, до речі, якось теж абсолютно не "в дусі" комуністичних традицій...
Бо де ж план? Хоча б на "п'ятирічку"? Натомість маємо: "доб'ємося", "проведемо", "забезпечимо"...
Останнє із циклу – "доб'ємося проведення референдуму". Мова йде про ініційований КПУ референдум щодо вступу України до МС. Однак, чи з того й тут почали комуністи, якщо насправжки хотіли, щоб проведення такого референдуму стало дійсно реальністю, а не порожнім гаслом?
Здається, логічніше було б, перед тим як братися за проведення багатокількісних маловирішальних популістських масових акцій – організовані КПУ збори громадян щодо ініціювання всеукраїнського референдуму про вступ до МС пройшли в 7 містах України – звернутися до безпосередньо законотворчої діяльності. Тим паче, що в передвиборній програмі КПУ, як один із пріоритетів, зазначено "законодавче закріплення проведення референдумів у вирішенні важливих суспільних питань".
Хоча, з іншої сторони, "законодавчо" КПУ такий закон уже "закріпила". Шляхом голосування у ВР. "Він написаний так, що однозначно дає преференції діючій владі – їй провести референдум на будь-яку вигідну для себе тему легко й просто. А ось, якщо референдум буде проведено за народною ініціативою, то зразу виникає купа "підводних каменів", – зазначає лідер КПУ Петро Симоненко.
На запитання: "Навіщо було голосувати за такий "поганий закон"? – Лідер комуністів відповідає просто: "Будь-який закон кращий, ніж його відсутність".
Про те, що можна було би ініціювати зміни до цього закону, мовчить. Мабуть, і не думає...
Бо навіщо? Чи зміг би так довго Петро Симоненко "піаритися" на ідеї "референдуму" за умови, якщо би закон про референдум був таким, як треба?
Загалом же, якщо відверто – "піаритися" у комуністів виходить набагато краще, аніж писати законопроекти.
Бо де, наприклад, підготовлений комуністами законопроект про визнання російської мови другою державною? Бодай якоїсь законодавчої ініціативи на виконання цієї гучної передвиборної обіцянки КПУ у Верховній Раді зареєстровано не було.
А що можна сказати про претензійне Симоненкове: "Ми не будемо голосувати ні за один законопроект, поки не буде скасування пенсійної, медичної реформи, а також не будуть вирішені питання із заборгованостями по заробітних платах"? – Фракція КПУ проголосувала за весь економічний блок уряду.
Де взагалі законопроекти КПУ? – Жодного прийнятого на 7-й сесії ВР немає.
Комуністи, здається, упевнено вірять, що їхнього виборця цікавлять тільки лозунги й гасла, а все, що поза ними – таке… справа техніки.
В одній з останніх програм "Шустер live" депутат ВР від КПУ Олександр Голуб на закиди, що комуністи пропагують "Повернемо країну народу", а самі голосують за закон про векселі, відверто заявив: "Наших виборців векселі не цікавлять. Вони цікавлять директорів крупних компаній – жодний наш виборець із проблемою векселів ніколи не стикався…"
Іще одну особливістю українських комуністів у плані відмінності їхньої ідеології від ідеології представників комуністів з Європи нещодавно, під час презентації книги "Чорна книга комунізму" у Львові, відмітив її перекладач, доцент Львівського університету Ярема Кравець: "Європейські комуністи, на відміну від українських, перейняли патріотичну риторику. Польський комуніст є патріотом Польщі, чеський – Чехії. Щодо українських комуністів, то їх сьогодні об'єднує не стільки ідеологія, як бізнес-інтереси".
А якщо піти далі, то виглядає, що ці "бізнес-інтереси" українських комуністів – на стороні Росії. І їм зараз вигідно бути патріотами Росії.
У своїй гонитві за дешевою популярністю комуністи навіть забули, що варто би було працювати з молоддю, розвивати молодіжні організації. Однак – ні тобі "жовтенят", ні тобі "піонерів", ні тобі "комсомольців"... Ні всього того, на чому колись будувались, або мали би будуватись зараз ці організації.
Здається, уся ця "ідеологія" на даному етапі не перетинається з бізнес-інтересами політичної сили, для якої існує тільки "тепер" і "зараз". Та й навіщо розвивати, якщо можна, особливо не заморочуючись, зігнати дітей на свої акції.
Хоча, чесно кажучи, уже й зараз комуністи стикаються з тим, що молодіжному крилу "Свободи", яка, на відміну від КПУ, поки що не втратила статус "ідеологічної" – не мають що протиставити.
Адже, якщо зі сторони "правої" Свободи – молодь, то зі сторони КПУ – люди похилого віку, які, відверто кажучи, "світлого майбутнього" комуністам не передбачають.
Надія Михальчук, спеціально для УП
