Два кандидати від "Батьківщини" як спосіб соціологічної маніпуляції
Свіже опитування громадської думки оприлюднив минулого тижня Центр Разумкова. "Батьківщина", яка минулого року посіла друге місце на виборах до парламенту, тепер зрівнялася з ПР: партії-антагоністи мають по 25% від тих, хто зібрався на вибори.
При тотальній недовірі суспільства до всіх і вся, лідерами довіри є три опозиційних політики: Віталій Кличко, Арсеній Яценюк та Юлія Тимошенко.
Із них виграти у Януковича другий тур здатен будь-хто, хто до нього потрапить, а прорватися туди соціологія дає шанси кожному з них.
Незаперечним лідером опозиції є Юлія Тимошенко, що підтверджено як опитуванням, проведеним під брендом "Геллапа" на замовлення Національного республіканського інституту на початку вересня, так і опитуванням групи "Рейтинг", оприлюдненим в понеділок.
В першому турі Юлія Тимошенко – друга після Януковича, який надійно придушив конкуренцію на своєму електоральному полі.
Вона на два-три відсотки перевищує результат Віталія Кличка, згідно з опитуваннями і "Геллапа", і "Рейтингу". До того ж Тимошенко завжди має приховані резерви, з чим соціологи обпікалися на всіх виборах за її участі, починаючи з 2002 року.
Арсеній Яценюк, за даними "Геллапа", на 1% випереджає Віталія Кличка (18 проти 17) у варіанті бюлетеня без Юлії Тимошенко. Натомість Центр Разумкова щодо Яценюка скупіший і дає йому на півтора відсотка менше, ніж Кличку - 19,3% проти 20,6%.
При позірній різниці даних в межах статистичної похибки їх можна трактувати як тотожні, з чого випливає висновок про приблизно рівні стартові позиції Віталія та Арсенія.
Група "Рейтинг" розрив між цими двома політиками оцінює в 3% на користь Кличка. Однак, аналізуючи соціологію, слід брати до уваги кардинальну різницю в демографічній структурі виборців. В електораті Віталія Кличка молодь до 30 років становить майже 40%.
Юнацтво наганяє непогану "цифірь" своєму кумиру, але на виборчі дільниці воно ходить не так активно, як старшого віку "ядерні" виборці Януковича, Тимошенко чи Яценюка. В цьому причина "дисонансу" між останніми передвиборчими опитуваннями і результатом УДАРу на парламентських виборах-2012.
Здається, саме через це соціологи мали б вивести якийсь коефіцієнт, який дозволяв би враховувати істотну різницю в демографічній структурі виборців та електоральній активності молодших й старших громадян.
Втім, можливо, дбати про такі розрахунки – то вже завдання партійних штабів.
А от що соціологи мали б зробити, так це визначитися з варіантами списків потенційних кандидатів у президенти. Тут є явні проблеми, які ставлять претендентів у нерівні умови і які виглядають, як маніпуляції, котрі вписуються свідомо чи несвідомо в гру Банкової проти Юлії Володимирівни, як найнебезпечнішого ворога Віктора Федоровича.
Від "Батьківщини" ставлять двійко – Тимошенко та Яценюка, попри те, що ця партія є єдиною, яка вже офіційно визначилася з прізвищем і кандидат у неї один. Загальній моді піддався і Центр Разумкова зі своїм останнім опитуванням.
Така постановка питання призводить до того, що затуркані інтерв’юєрами кандидати "Батьківщини" розпорошуються і Юлія Тимошенко "пропускає" до другого туру іншого політика.
Деякі агенції взагалі не передбачають присутності Юлії Тимошенко у списку кандидатів, а всі претензії відмітають своєю нібито переконаністю в тому, що Юлія Тимошенко не зможе брати участі у виборах.
Ця позиція дивним чином збігається з думкою Банкової, Міністерства юстиції, Партії регіонів. Але ж існує й інша точка зору, яка спирається на вичерпний конституційний перелік перешкод до балотування, який не містить жодних обмежень для позбавлених волі.
Тимошенко не винувата в тому, що творці Основного Закону подібного казусу не передбачили, на відміну від далекоглядніших творців звичайного закону про вибори президента, котрий за силою поступається Конституції.
Врешті-решт, Тимошенко не єдина з потенційних кандидатів, на кого чатує наш selective justice, услужливо готове задовольнити бажання влади та не допустити її на вибори. Широко відомо у вузьких колах, в тому числі і соціологічних, що подібна перспектива бовваніє і перед Віталієм Кличком. Сімейний "Взгляд" про це вже неодноразово попереджав.
Полстерам було би варто провести якусь внутрішньоцехову дискусію й узгодити логічні та аргументовані варіанти списків кандидатів, коректних з точки зору публічного поширення.
Я таких варіантів бачу три.
Перший, виходячи з ідилістично-оптимістичного прогнозу, що кожний охочий зможе скористатися своїм правом балотуватися повинен включати номінантів від усіх парламентських основних політичних партій, розбавлених низкою інших прізвищ. Від "Батьківщини" тут має бути вже висунута партією Юлія Тимошенко - сама, без соратника.
Другий, припускаючи ймовірність недопуску Юлії Тимошенко до виборів, має виглядати так само, як перший, але замість її прізвища пойменувати резервного кандидата від "Батьківщини", зрозуміло кого.
У третьому варіанті варто врахувати і гіпотетичну можливість "беспредєльної" нереєстрації Віталія під приводом нібито порушення десятирічного цензу проживання в Україні. На перший погляд цей перелік від списку номер один мав би відрізнятися лише відсутністю Кличка, але важко уявити, щоб Банкова, не випустивши на дистанцію Віталія Володимировича, організувала при цьому зелену хвилю для Юлії Володимирівни.
Недопущення Кличка можливе лише за умови одночасної відсутності в бюлетені Тимошенко, і тому з третього варіанту списку кандидатів слід вилучати прізвища обох. Незрозуміло, щоправда, на відміну від "Батьківщини", хто запасний в УДАРі.
Цих трьох варіантів достатньо, аби врахувати найбільш передбачувані сценарії, застосувати до всіх політичних гравців рівно-об’єктивні методи соціологічного дослідження і не підігравати владі у її прагненні штучно вивести Тимошенко за поле зору громадськості, зацікавленої прогнозами на президентські вибори.
У соціологічному сенсі, та й не тільки, Юлія Тимошенко зберігає за собою найвищий рейтинг серед опозиційних виборців. Це знає влада. Це знають її партнери по опозиції. Це знають і полстери, але чомусь не завжди показують. А дехто навіть і приховує.
Олег Медведєв, для УП
