Марш референдумів
Схоже, деякі політики зрозуміли, що популярність, якої їм так не вистачає в народі, можна отримати дуже легко – просто кинути клич: "Всі – на референдум!". Адже народ, який в основній своїй масі зневірився в діяльності влади і опозиції, десь уже та дозріває до того, щоб взяти владу в свої руки.
Проведення референдуму зможе дати це відчуття – ми самі щось вирішуємо... впливаємо на ситуацію... обираємо той чи інший векторний напрямок... з нами радяться...
Але чи справді політики, які так активно виступають сьогодні за проведення референдуму із того чи іншого питання, хочуть щоб такий референдум проводився?
Чи все-таки це піар?
Найактивніше за проведення народного референдуму виступає Комуністична партія Симоненка і "Український вибір" Медведчука.
Їхня тема – вступ України в Митний союз. Говорити про те, хто фінансово підтримує велику кількість масових заходів у містах центрального та східного регіонів країни – Сімферополь, Харків, Чернігів, Донецьк, Запоріжжя, Миколаїв, Кривий Ріг, Севастополь, Суми, Одеса, Вінниця, Полтава, Кіровоград, Житомир, Каховка – здається, зайве.
Та і мова, власне, не про це... "Фішка" в іншому – результатом їх проведення не може бути проголошення і подальше проведення самого референдуму.
2 вересня 2013 року Окружний адміністративний суд Києва заборонив КПУ організовувати і проводити збори громадян щодо проведення Всеукраїнського референдуму за народною ініціативою стосовно вступу (приєднання) України до МС, а ЦВК заборонив направляти туди своїх представників.
8 вересня 2013 року КПУ і "Український вибір" в обхід заборони суду таки провели збори, однак ЦВК відмовила ініціативній групі в реєстрації.
Далі – знову масові збори, знову суддівські заборони, знову спроби реєстрації і... знову – відмови. Остання – 8 жовтня. Однак це не зупиняє керманичів КПУ і "Українського вибору". Акції тривають.
Дві політичні сили, об'єднані одним інтересом, не маючи на те ніяких законних підстав, збирають підписи за проведення народного референдуму. "Потрібно 3 мільйони, ми зберемо 4 мільйони! – заявляє Петро Симоненко і таким нехитрим чином здобуває собі прихильність електорату.
Власне, як і Віктор Медведчук.
А здобувати є що. Багато прихильників Партії регіонів, які були впевнені у проросійському напрямку своєї політичної сили, з огляду на її євроінтераційні наміри, залишилось розчарованими.
І це певною мірою клондайк для двох політичних сил, яким цей електорат так потрібен. То чому би популістськими способами його і не здобути?
Дати відповідь на стратегічне питання щодо підтримки європейського курсу України, метою якого є долучення держави до ЄС в якості повноправного його учасника, шляхом народного волевиявлення нещодавно запропонував і Сергій Бондарчук.
Одному із колишніх членів керівництва партії "Наша Україна", а віднедавна координатору робочої групи Національного круглого столу "Порозуміння заради європейського майбутнього", схоже, також забракло популярності.
Зважаючи на суттєві здобутки Петра Симоненка і Віктора Медведчука навколо теми референдуму, чому б і не спробувати? Тим паче, що євроінтеграційний напрямок практично вільний.
Усі інші ніші і одразу спробував зайняти епатажний депутат ВР Олег Ляшко. На своїй Фейсбук-сторінці він написав: "Референдум – наша зброя. На захисті інтересів людей у Верховній Раді я один. Тому наша команда і всі патріоти України шляхом референдуму заборонимо продаж землі, знизимо пенсійний вік для жінок, позбавимо чиновників і депутатів пільг та недоторканності…", і так далі.
Хоча, не виключено, що в гонитві за дешевою популярністю, політики ще зможуть знайти і свої теми для референдуму. Скажімо, щось про НАТО, другу державну мову... а то і взагалі візьмуть "на озброєння" якісь абсолютно божевільні ідеї – як от легалізація одностатевих шлюбів, легких наркотиків чи проституції.
Загалом же на розгляді у ЦВК, за інформацією самої ЦВК, уже сьогодні знаходиться 20 заявок щодо проведення зборів громадян стосовно організації референдумів.
Жанна Усенко-Чорна, яка є членом ЦВК, каже, що подані документи у переважній своїй більшості є сфальсифікованими. У якості членів ініціативних груп виступають люди з вигаданими іменами та прізвищами, ті, що не досягли 18-ти, або ж мерці.
В ініціативні групи, які представляють різні регіони країни, входять одні і ті ж самі люди. А в незв’язаних між собою ініціативних групах зазначається однакова кількість учасників зборів або ж ініціаторів.
Зважаючи на це, Жанна Усенко-Чорна обіцяє на черговому засідання Комісії порушити питання про направлення документів щодо проведення референдумів в Генпрокуратуру з метою їх перевірки.
Поза сумніву, референдум, як один із елементів прямої демократії – це великий здобуток народовладдя. Втім, питання, які сьогодні пропонують винести на референдум окремі політики, явно не на часі, хоч і давно вже порядно затерті.
Україна поки що не збирається вступати ані в Європейський, ані в Митний союзи. Це всього тільки прагнення підписати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.
І дуже шкода, що багато хто цього не розуміє, нівелюючи референдум як спосіб консультації із громадою, перетворює його на інструмент агітації.
Надія Михальчук, для УП
