"Засмальцьована" угода
Рішення Івано-Франківської облради щодо погодження угоди про розподіл вуглеводнів зчинило неабиякий галас у вітчизняному та зарубіжному інформаційному просторі. Поряд із різносторонніми коментарями та оцінками експертів, позиція депутатського корпусу очікувано обросла численними домислами та відвертими маніпуляціями. Окремі ж пригрозили навіть фізичною розправою над депутатами.
Зрештою, саме таке розгортання подій не викликає жодного подиву. В умовах очевидного браку усвідомлення сутності, реальних перспектив, вірогідних наслідків видобутку сланцевого газу, обопільних звинувачень та критично низького рівня довіри до владних і їй підзвітних інституцій, – спекулювання на сланцевій тематиці сьогодні вигідне ледь не всім акторам сучасного українського політичного театру.
Відтак, здебільшого примітивізм у дискусії й завуальований, до останнього підкилимний спосіб протягання урядом угоди в кінцевому підсумку звелись до прогнозованої дихотомії: "енергетична незалежність" – "потурання путінському "Газпрому".
Дещо в тіні залишились перспективи багатомільярдних інвестицій, тисяч нових робочих місць, загрози ще одного Чорнобиля й потрапляння в чергову економіко-правову пастку.
Власне, саме ці настрої й панували на сесії Івано-Франківської обласної ради 20 серпня, на якій, до слова, удалося побувати особисто.
А тому, перш аніж вішати ярлики, звинувачувати галичан ледь не у всіх смертних гріхах, – доцільно врешті-решт дещо трохи підняти завісу перед кількома, на перший погляд непримітними речами. У світлі реакції на саме рішення вони вже нікого не цікавили, хоча є важливими з точки зору поведінки депутатів, характеру розгляду питання та результатів самого голосування.
Власне питання ж, за великим рахунком, так і не було розглянуто. Незважаючи на майже трьохгодинну дискусію, депутатам не вистачило голосів, щоби прийняти проект рішення хоча б за основу. Протокольним дорученням сесія делегувала голові відправити проект рішення, як і саму угоду, на доопрацювання.
Сама ж позиція депутатів красномовно ознаменувалася словами народного депутата України першого скликання, а сьогодні – представника фракції БЮТ Дмитра Захарука: "Ми не проти угоди. Ми проти такої угоди".
Трішки вагітною бути не можна... І із цієї причини це аж ніяк не принципове відхилення угоди, а лише зайве свідчення гостроти питання й переведення його в площину своєрідних "торгів".
Зрештою, те що розгляд питання не вичерпано, підтвердив і сам Едуард Ставицький.
"Якщо в Івано-Франківської облради не зміниться позиція, і ті пропозиції, які вони вже надали, а ми їх оформили – вони не сприятимуть тому, щоб узгодження УРП відбулося, – то уряд буде змушений винести це питання на розгляд парламенту", – заявив під час брифінгу 21 серпня міністр енергетики та вугільної промисловості України.
Відтак, щодо самих пропозицій, проекту рішення й реакції на саму угоду...
Перші звинувачення зі сторони уряду в гальмуванні процедури погодження угоди пролунали ще 14 червня. Микола Азаров тоді навіть пригрозив Івано-Франківській та Львівській областям підвищенням вартості газу.
Щоправда, забув відзначити той факт, що весь пакет документів разом із проектом самої Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться в межах ділянки Олеська, на адресу Івано-Франківської обласної ради надійшов лише напередодні – 13 червня.
До цього ж варто відзначити й те, що ще два роки тому, коли можливість видобутку сланцевого газу на Олеській ділянці лише з'явилася на горизонті, уряд зробив усе, щоби максимально усунути органи місцевого самоврядування від будь-якого впливу на процес переговорів щодо напрацювання угоди.
У відповідь на надіслані Івано-Франківською, Львівською та Тернопільською обласними радами пропозиції та застереження щодо можливих ризиків, Верховна Рада похапцем внесла зміни в законодавство, нівелювавши будь-який вплив місцевих громад на зазначеному етапі.
Громади одержали право лише на прикінцеве погодження угоди.
Саме про перспективу нівеляції бодай цього права й обмовився Едуард Ставицький, вдавшись, де-факто, до своєрідного шантажу.
Однобокість уряду в питанні погодження угоди місцевими радами превалювала протягом усього періоду розгляду ними тексту угоди. На противагу роз'ясненню спірних аспектів, обґрунтуванню позиції щодо можливих ризиків, – було обрано фактично незворушну позицію.
Про це свідчить як частота відвідування представниками уряду засідань спеціально створеної головою облради робочої групи з опрацювання проекту Угоди – до її складу разом із місцевими депутатами увійшли також науковці, експерти, громадські діячі та журналісти, – так і наведені столичними чиновниками аргументи.
Для прикладу, відповідь на запитання щодо вже згадуваних екологічних ризиків у підсумку звелася до слів про те, що представникам уряду невідомо про жодну надзвичайну або ж аварійну ситуацію на родовищах, де здійснюють добування сланцевого газу міжнародні нафтокомпанії... Це при тому, що на території області поряд з усім відомим "Буковелем" знаходяться той ж таки Делятин із його підвищеним рівнем радіації, а ситуація на Домбровському кар'єрі в будь-яку хвилину взагалі загрожує перетворитися на національну катастрофу.
До слова, термін дії угоди розрахований на 50 років, а площа охоплення зони розвідувальних робіт складає без малого 45% загальної території області.
Аналогічна ситуація й з уже неодноразово згадуваними 10% прибутку, начебто передбаченими для соціально-економічного розвитку Прикарпаття.
Проект рішення щодо можливості доповнення тексту угоди відповідною нормою було напрацьовано обласною держадміністрацією й роздано депутатам уже безпосередньо після початку сесійного засідання. У первинному ж проекті рішення мова йшла лише про пропозицію внесення відповідного пункту.
Однак, навіть така поступка, не гарантуючи остаточної її імплементації в тексті угоди, не дала можливості зрозуміти депутатам цілісного механізму її обрахування.
Не кажучи про долю й кінцеві перспективи всіх 138 зауважень і пропозицій до тексту угоди, що їх напрацювала робоча група. Нехай більша половина з них виявиться взагалі абсурдними...
Наостанок про сам процес голосування.
Івано-Франківська обласна рада за політичним представництвом жодною мірою не схожа на Львівську й, на щастя, не є Тернопільською обласною радою. Станом на сьогодні в ній представлено 12 депутатських фракцій, найчисленніша з яких – "Свобода" – нараховує лише 18 зі 114 депутатів усього складу ради. Більше того, після парламентських виборів, опозиційній до чинного режиму більшості – а її ядро наразі складають уже згадувані "Свобода", БЮТ, "Фронт змін" та НРУ – стає дедалі важче, через дії окремих перебіжчиків та різноманітні важелі тиску на інших партнерів із національно-демократичного крила.
Із цієї причини те, що за погодження угоди проголосувало лише 40 депутатів – свідчить не тільки про перемоги більшості, але й про своєрідне недоопрацювання їхніх опонентів.
Відправивши текст угоди на доопрацювання, облрада тим самим надала можливість уряду зробити наступний хід.
Якою буде його позиція, і як на такий розвиток подій відреагує сам "Chevron", покаже час.
Наразі ж самі депутати в кулуарах зізнаються, що готові підтримати угоду у випадку врахування їхніх позиції та застережень.
Ігор Дебенко, політолог, Івано-Франківськ, спеціально для УП
