Як перемогти у Врадіївці
Не пенсії, не українська мова, не медицина і освіта – з-поміж важливих проблем зараз найбільш актуальною проблемою є розбійництво силовиків.
Вісімсот тисяч людей постраждало від насилля з боку міліції у 2010 році.
Мільйон – у 2011.
Всі вісімсот тисяч, весь мільйон, схоже, вважали, що те, що відбулося з ними – це прикрий випадок, спорадичне нещастя, просто їм не пощастило і їм попався на диво жорстокий міліціонер, чи патруль того дня був злий. Ніхто, мабуть, не задався питанням – а чи не ВСІ ВОНИ ТАМ ТАКІ?
Схоже, у поточному році терпець таки уривається. Люди у маленьких містечках все про всіх знають, і статистика міліцейського терору їм доступна у всій її жахливій емпіриці.
***
Граничним, концентрованим виразом держави є міліція і прокуратура. І допоки цей концентрат має властивості садизму, вся держава буде тим садизмом – у менш чи більш розжиженому вигляді, від дрібних упирів на кшталт даїшників, ЖЕКів чи паспортних столів, і – аж до тих, хто вбив Гонгадзе, хто закатував Індила чи згвалтував Крашкову.
Прокуратура, міліція, СБУ, суміжний з ними клас судейських – це піонери, це авангард деградації нашої країни, це той тягар, котрий тягне нашу країну на дно, це той осередок гангрени у тілі, котрий, все далі більш загниваючи, вбиває весь організм.
Оцей "непомітний" терор закриває нам усі горизонти. Поки у країні не захищеним лишається фундаментальне право на життя і здоровʼя, на свободу – неможливо мріяти ні про вільне підприємництво як запоруку матеріального процвітання, ні про культурний спротив і національний ренесанс.
Найнижчий рівень моралі. Найгірші практики негативного кадрового відбору. Повна залежність від начальства. Повна незалежність від думки звичайних людей. Силовики – каста, корпорація, у них своя корпоративна етика, етика катів, у них свої прийоми, щоб розчулити жертву після того, як над нею познущалися.
***
Безкарні садисти у погонах – це не пройдений нами урок історії. Ми отримали у спадок від машину репресій УРСР. Міліція, прокурори та КДБ були максимально незалежні від волі громадян, максимально зібрані у жорстко керовану зверху систему – так, як і належить катам бути керованими і незалежними від їх жертв.
Жоден з правителів України навіть не заїкнувся про те, щоб змінити цю систему – бо вона у першу чергу розбещувала його своїми можливостями. Систему лише модернізовували, щоб оптимально поєднати у силовику два фундаментальні принципи його існування: обовʼязок слухати хазяїна і потребу набивати свою кишеню за рахунок своїх жертв.
Два місяці тому, аналогічні врадіївським події у вдесятеро полегшеному масштабі трапилися у мікрорайоні Водогін у Києві. Тоді місцева громада взяла у облогу місцевий опорний пункт міліції, з вимогою відпустити брутально затриманих активістів (зокрема, й втора цих рядків), котрі боролися за збереження лісу.
Дільничий був до смерті наляканий, затриманих вивозили потай, городами, щоб натовп не відбив нас у "мєнтів". Врешті, останнім аргументом став "Беркут", котрий взяв під контроль мікрорайон.
Стало очевидно – система посиплеться, коли у неї не вистачить на усіх "Беркуту". Ця система сконає, коли не стане спецпідроздів, котрі і так не палають бажанням битися за своїх колег-садистів. А бійців їх по Україні – не більше десятка тисяч, а то й менше. Рахуйте, це вистачить не більш ніж на десять Врадіївок.
Між іншим, на Водогоні ліс все ж відстояли. Спрацювало.
***
Ця влада аж ніяк не буде здатна змінити цю систему, їй не вистачить мізків та людяності зупинити маховик взаємного насилля. Скажені її слуги будуть все далі звіріти і втрачати людську подобу. Люди пересвідчуватимуться, що штурм "мусарень" - дієва і проста технологія. Отже, кінець неминучий. І, будемо сподіватися, він буде близьким і безкровним.
Яку систему слід запровадити замість цієї, зотлілої? Як довести до успішного звершення те, що почалося у Врадіївці?
Перший принцип – це підконтрольність силовиків громаді. Перш за все – через вибори. Усі дільничі мають обиратися членами територіальної громади. За зразком американських шерифів. Дільничі мають займатися побутовими злочинами, окрім особливо тяжких та небезпечних. Судді та прокурори мусять теж переважно обиратися.
Другий принцип – розділення силового супер-механізму. Мають існувати окремі служби міліції, незалежні одне від одного та спеціалізовані.
Приміром, спецпідрозділ швидкого реагування, котрий може викликати дільничий чи інші служби. Незалежна міліція громадської безпеки, голову котрої обирає територіальна громада – щоб ніхто не міг свавільно скомандувати розігнати мітинг, як це було, приміром, під Гостиним Двором.
Чи – дорожна міліція. Чи загальнонаціональна служба боротьби з організованою злочинністю. Усі ці служби не мають оперативно керуватися з одного центру.
Щоб запобігти тортурам, уся площа приміщень міліції та відповідних органів має бути під цілодобовим відеонаглядом, котрим повинна опікуватися окрема, незалежна служба. Згода на провокування хабарем та на застосування детектору брехні мусить стати обов’язковою умовою для взяття на службу.
Треба, щоб упала не тільки влада, а й система.
