Не можна травити дітей!
З болем спостерігаю за станом дитячого харчування в дитсадках, школах, інтернатах, ПТУ та вузах. Ця справа сьогодні здійснюється безсистемно, не фахово й із великим ступенем тінізації. Частина навчальних закладів передала їдальні в оренду, частина залишила їх у себе, а дехто в університетах взагалі позбувся їдалень.
Процес харчування нині є безконтрольним з боку держави. Незрозуміла, тіньова система тендерів привела до того, що ця архіважлива справа опинилась у руках ділків. Звідси – приголомшуючі репортажі про отруєння дітей, тепер вже в столиці, про ціни на продукти харчування в кілька разів вищі ринкових.
Грошей на повноцінне харчування в місцевих радах немає, а той мізер, що виділяють, розкрадається. Ну як можна нагодувати учня за 5-7 гривень на обід, а малюка в дитсадку за 15-20 гривень в день? Та й держава харчує в школах лише початкові класи та пільгові категорії в старшій школі. Решта – хто як хоче. Звідси – масові випадки отруєнь, величезна кількість хворих діток.
Статистика говорить, що 90% школярів-випускників школи є нездоровими, вражені хронічними захворюваннями. Яке ж майбутнє у цих юнаків і дівчат, що чекає Україну?
За роки роботи міністром освіти ми вдвічі збільшили охоплення дітей, які харчуються в школі. Але цього мало. Потрібен системний підхід до цієї проблеми.
Слід зруйнувати існуючу модель харчування, вибудувати нову, яка б зупинила отруєння дітей. Місцеві ради, адміністрації мусять мати пріоритетом здорове харчування дітей. Потрібна серйозна державна програма "Харчування дітей", створення в кожному місті, районі комунальних закладів дитячого харчування із жорстким контролем за цим процесом з боку громади, місцевих депутатів і, перш за все, батьків.
Згадую розмову з фермерами на Каховщині. Вони з круглими очима запитували в мене, як можна в сезон купувати для школярів капусту по 8 гривень, а цибулю по 5 гривень, коли вони готові продавати для дітей у десять разів дешевше? Тим більше, що частина їхньої продукції просто гине. Фермери готові по низьким цінам у рахунок податків поставляти продукцію дітям. І це – лише один аспект проблеми харчування.
Використання наявної бази навчальних закладів, будівництво овочесховищ, віднесення витрат на комунальні послуги на навчальний заклад, введення в штат кухарів призвело б до різкого здешевлення їжі в їдальнях і росту її якості. Заміна старого енергоємного обладнання на енергозберігаюче здешевила б на третину вартість приготування їжі.
Мусить стати правилом, що кожна дитина повинна щоденно з'їсти свіже яблуко, випити склянку молока, мати овочі, отримати необхідну кількість вітамінів, жирів, білків і вуглеводів.
Єдині, хто постраждає від такої реформи – це ті, хто брав хабарі за злочинні схеми купівлі продуктів.
Найзанедбанішою ланкою залишається студентське харчування. Слід реанімувати студентське харчування, продумати шляхи його здешевлення й росту якості. Це вже функція ректорів вузів і Міносвіти.
Вважаю прикрою помилкою закриття підготовки санітарних лікарів в медичних університетах, зокрема в Дніпропетровському, реорганізації – читай знищення – цієї служби. Як колишній директор навчального закладу, скажу, що роль цієї служби при контролі за якістю харчування дітей була корисною. Прикриваючись гаслом "свободу бізнесу", спрощенням дозвільних процедур ми поставили країну на грань епідеміологічного краху.
Не європейські чемпіонати з футболу чи баскетболу мусять бути державними пріоритетами – а здоров'я громадян, особливо дітей.
Станіслав Ніколаєнко, голова Громадської Ради освітян і науковців України, доктор педагогічних наук, спеціально для УП
