Хуцпа в дискурсі боротьби гопників за владу
Слово "хуцпа" походить зі староєврейської і означає особливо цинічну, підлу й зухвалу брехню, свого роду симбіоз цинізму й нахабства, здатний інколи навіть паралізувати волю ворога чи опонента до активного спротиву.
Класичний американський приклад хуцпи, коли підліток, який по-звірячому вбив власних батьків, просить у судді поблажливості на тій підставі, що він тепер сирота.
Хуцпа була одним із основних прийомів російських більшовиків у політичній боротьбі. Той же Ленін відзначав ефективність супернахабства , коли потрібно справити враження.
Наприклад, у ході Перекопсько-Чонгарської операції Червоної Армії в жовтні 1920 року загони батька Махна, якому більшовики надали раніше звання комбрига й нагородили орденом Червоного прапора за №4, – першими форсували Сиваш, а відразу після взяття Криму та розгрому військ Врангеля, підписану напередодні Михайлом Фрунзе з Нестором Махном угоду було порушено, а частини недавнього союзника безжально ліквідовано. Так само вчинили більшовики й із білогвардійськими офіцерами, яким було запропоновано здатися в полон та разом "будувати" нову Росію.
Щоправда, батько Махно до кінця усвідомив собі все безмір'я більшовицької хуцпи вже тоді, коли був неспроможний серйозно впливати на хід подій. Інакше він не воював би разом з більшовиками з військами УНР Петлюри. "Скажіть всьому народу, що москалі нам не брати. Ми билися за волю, вони – за нові тюрми із Леніним і Троцьким на чолі". Таким був духовний заповіт легендарного ватажка українських селян, про що співається в пісні того часу.
Українські революційні романтики, ті ж Грушевський та Винниченко, також не усвідомлювали собі всього безмір'я більшовицької хуцпи. Тому теж програли.
Побороти хуцпу й здобути свободу для власного народу ці аристократи духу та рафіновані інтелігенти й водночас політичні паралітики – були апріорі неспроможні. Уже хоча б тому, що свободу не здобувають у білих рукавичках. Тим більше, що в більшовицьких хуцпістів, які не уявляли собі майбутньої червоної імперії без багатої хлібом та природними ресурсами України, руки були по лікті в крові…
Звісно, більшовицька хуцпа не виникла на порожньому місці. До неї активно вдавалися й білі московські царі, особливо Іван Грозний, Петро І та Катерина ІІ, які найбільше загарбали чужих земель, значно розширивши кордони Московщини. Прикладів можна навести безліч, це може бути темою окремого дослідження.
У сучасному українському політикумі хуцпа є достатньо широко поширеним явищем. Адже менталітет значної частини українського суспільства лишається все ще "совковим", одним із наріжних каменів якого є саме хуцпа. Особливо це стосується південно-східних регіонів країни, які складають електоральне ядро правлячої партії.
Саме тому найбільш активно хуцпа використовується високопосадовцями та офіційними речниками ПР, які є переважно вихідцями з Донбасу чи ментально близьких зрусифікованих "совком" регіонів. Зокрема, і на популярному ток-шоу "Шустер Live", яке, на думку донецьких гопників, може бути свідченням наявності свободи слова в де-факто окупованій ними країні.
Заперечувати наявність певного рівня свободи слова за президентства Януковича, певне, усе ж не варто. Але незаперечним фактом є й те, що свобода слова та інші основні демократичні громадянські свободи постійно згортаються, про що свідчать і регулярні звіти незалежних міжнародних моніторингових організацій, де рейтинги України після 2010 року постійно знижуються.
Чинна влада не розбудовує демократію, а лише імітує її наявність. Останні ж події у Врадіївці на Миколаївщині, де перевертні в міліцейських погонах роками ґвалтували й вбивали людей, є тому незаперечним свідченням. Тим більше, що за президентства Ющенка такого безмірного й безкарного міліцейського свавілля все ж не було, а міністр МВС Луценко орієнтувався на "чесних мєнтів", а не на "продажних мусорів".
Наразі можна цілком обґрунтовано говорити про наявність врадіївського синдрому ледь не в усіх міліцейських відділках на всій території України. Адже владі гопників-хуцпістів "чесні мєнти" не потрібні, бо вони ніколи не дозволять собі нанести з-за спини удар по нирці громадській активістці та боягузливо втекти з місця подій, як це сталося нещодавно в Києві і стало причиною народного обурення, що вилилося в штурм Святошинського РВВС.
Лише "продажні мусори", з неофіційної згоди влади, можуть влаштовувати собі разом з бандитами годівнички на міських ринках, займатися рекетом, торгувати наркотиками, "кришувати" іншу кримінально карану діяльність. Лише такі, з дозволу сказати, правоохоронці, а фактично кримінальні злочинці в погонах, будуть горою стояти за владу гопників. Адже чесна влада їм не потрібна так само, як і владі гопників не потрібні "чесні мєнти".
Практично всі депутати фракції ПР, які уповноважені бути її речниками і "світяться" на різного роду телевізійних шоу, ті ж Колесніченко, Бондаренко, Чечетов, Богословська, Олійник, Герман, є хуцпістами. У своїх публічних виступах, зокрема і на ток-шоу "Шустер Live", вони дозволяють собі вдаватися до очевидної брехні, особистих образ, безсоромно називають біле чорним і навпаки.
Щоправда, черкащанин Олійник та галичанка Герман роблять це все ж дещо закамуфльовано й навіть трішки інтелігентно. Але тим не менш...
Та ж Єлєна Бондаренко, яка перекладала нещодавно на ток-шоу в Шустера прізвище депутата Яреми на "єрьома" − якби його прізвище було Півень, то вона, певне, обізвала б його "пєтухом"? − може публічно заявити Анатолію Гриценку "ви лжьотє", Яворівському – що його романи ніхто, крім нього самого, не читає чи звинуватити у некомпетентності Яценюка. І це при тому, що перший тривалий час обіймав посаду міністра оборони, другий є достатньо відомим письменником, а третій був спікером ВР, міністром МЗС, виконуючим обов'язки голови НБУ.
Або що опозиціонери поїли горілкою протестувальників у Врадіївці. Хіба це не чистісінької води хуцпа?
Або чого варта лише заява напередодні останніх виборів до ВР головного парламентського "піаніста" з ПР Чечетова: "Ми переможемо, тому що за нами правда". Яка правда стоїть за ПР взагалі чи депутатом ВР від ПР Чечетовим зокрема? Це також є класичним прикладом хуцпи. Може навіть більшим, ніж у випадку підлітка, який вбив власних батьків і просить у судді поблажливості за сирітство.
Бо жодної правди за ними немає. Лише кривда. Її суть полягає в тому, щоб утриматися при владі якомога довше й украсти якомога більше. Що ж до особисто Чечетова, то не варто, думаю, вдаватися до всім відомих деталей з першою приватизацією "Криворіжсталі", коли він був головою Фонду держмайна, чи до заяви "ми развєлі іх как котят", коли йшлося про порушення регламенту та тотальне фальшування голосування у ВР мовного закону Ківалова-Колєсніченка рік тому.
Якщо така "правда" у цього хуцпіста, то що тоді є його "лжа"?
Про Колесніченка та Богословську не хочеться навіть згадувати. Це чи не найбільш войовничі, безпринципні та морально неохайні хуцпісти з числа депутатів фракції ПР у ВР, які рідко коли піднімаються у своїх публічних виступах "вище плінтуса". До того ж поводять себе абсолютно по-хамськи, перебивають інших, можуть будь-коли самовільно втручатися в розмову. Це, певне, той випадок, коли, як кажуть, "бабло перемагає добро".
Однак стверджувати, що всі члени фракції ПР у ВР є хуцпістами, було б неправильно. Наприклад, представник президента у ВР Мірошниченко не підпадає під визначення хуцпіста. Поводить себе стримано й коректно. Говорить грамотно й аргументовано. Певне, дається взнаки ґрунтовна освіта, внутрішня інтелігентність і такт.
Лідера фракції ПР у ВР Єфремова також не можна віднести до явних хуцпістів. Він, як і Мірошниченко, також поводить себе на різного роду публічних телевізійних ефірах стримано, не перебиває інших, намагається аргументувати свої думки.
Та й навіщо йому, власне, гарячкувати? Компанії доньки та сина, яким він передав свій бізнес, успішно дерибанять державний бюджет, з запасним аеродромом у разі потреби проблем не буде. Життя прекрасне.
Якщо брати виконавчу гілку влади, то тут чи не на всіх щаблях владної ієрархії переважають хуцпісти.
Найбільш яскравими з-поміж членів кабміну хуцпістами є, певне, віце-прем'єр Бойко, міністри Присяжнюк та Табачник. Достатньо згадати "вишки Бойка", які вже наводяться в Європі як приклад корупції державних чиновників найвищого рангу, надання держзамовлень численним підконтрольним бізнес-структурам міністерством Присяжнюка чи свідоме паплюження української історії Табачником.
"Пакращення" вже сьогодні – також чистісінька хуцпа, коли йдеться не про "сім'ю" та олігархів, а про пересічних громадян.
Підсумовуючи вище написане, можна стверджувати наступне:
- Хуцпа активно використовується Януковичем та його командою до районного рівня включно для утримання влади.
- Вдаючись до прийомів хуцпи, утримувати владу тривалий час неможливо. Адже влада, наріжними каменями якої є брехня, кривда та власне збагачення, приречена.
- Основними методами боротьби з владою хуцпістів має бути правда, гласність та згуртованість всіх "трудових" верств суспільства.
- Хуцпі на державному рівні потрібно раз і назавжди покласти край, змінивши нинішню владу гопників та встановивши в політикумі "чесні" правила гри, як це зроблено в розвинених країнах Європи, де хуцпи на державному рівні немає.
- Угоду про асоційоване членство України з ЄС, нормою державного управління у країнах-членах якого є демократія, яка передбачає підконтрольність влади народу, у листопаді цього року, підписано не буде, адже, висловлюючись фігурально, режим Януковича тим самим зрубає сучок, на якому сидить.
Боріться – поборете! Вам Бог помагає!
Валерій Степаненко, спеціально для УП
