Аби не гірше

"Для України критично потрібен кредит МВФ".
Лаліта Мурті, Світовий банк, квітень 2013.

"Україна так влізла в борги, що без нових позик вийти з ситуації не зможе".
Віктор Пинзеник, червень 2013.

Якби не гірше, то воно може ще й нічого було б. Але ж все свідчить, що буде гірше. Що свідчить? Наприклад те, про що йдеться в епіграфі.

Сьогодні в світі панує грошово-ринкова система, її особливість – влада найбагатших ТНК і банків, які наживаються на грабіжницьких відсотках з кредитів та боргів.

Головні методи дії цієї системи – корупція, усунення непіддатливих, розв'язування військових конфліктів з метою контролю над ресурсами. Основа економічної складової системи – вуглеводні, запаси яких стрімко зменшуються.

Верховодити ж ляльководам хочеться ще довго, отож прибирають до своїх рук всі запаси, які тільки можна. Характерний приклад – Ірак. Привід для агресії придумали крутий: Ірак – країна-терорист, там виготовляють зброю масового знищення.

Спершу добряче "прокачали" ці інкримінації через ЗМІ, потім в результаті інтервенції США і коаліції 2003 року було покладено край правлінню Саддама Хусейна, країна була окупована "Міжнародними коаліційними силами в Іраку" (читай: США).

Згодом президент Іраку був страчений, а економіка країни – зруйнована. Зате американські будівельні корпорації отримали можливість відбудовувати її на позичені Іраку гроші, які той тепер винен їм, а іракська нафта продається під контролем США.

Чого й добивалися. Не варто уточнювати, що причини вторгнення виявилися "липовими". До речі, перебування іноземних військ на території Іраку вперше було санкціоновано Радою Безпеки ООН лише у 2004 році, а до цього воно було звичайною нахабною агресією.

У світі, де один відсоток населення володіє 40 відсотками всіх багатств, де 34 тисячі дітей щодня вмирають, а половина населення живе за межею бідності, кожному має бути зрозуміло, що грошово-ринкова система не просто марнотратна, вона руйнівна за своєю суттю.

Така економіка не орієнтована на життя людей і суспільства, бо "економісти" лише обслуговують інтереси олігархів, відстежуючи грошові потоки і пропагуючи цінність грошей. А головне, апологети системи штучно гальмують пошуки виходу із глухого кута, куди вони самі й штовхають людство.

Грошово-ринкова система – грандіозний обман для маніпуляції суспільством. Вона – причина виснаження ресурсів планети і криз, руйнівник природи, джерело воєн і злочинності, бідності та депресій.

Можна не бути великим спеціалістом, щоб передбачити в недалекому майбутньому всесвітню системну кризу, обумовлену зменшенням запасів нафти. Повз цієї кризи нам вже точно не проскочити.

Ця ж система – причина економічного рабства. Доводиться продавати свої ресурси тим же корпораціям і банкам за безцінь, а народу – йти до них в кабалу. З вірогідністю 99 відсотків можна стверджувати, що таке ж майбутнє уготовано і нам.

І доки ми не захочемо шукати правду і знати її, ми не заслуговуємо майбутнього, кращого ніж наше сьогодення. А оскільки некерованих процесів не буває, то напрошується питання: хто нами так "успішно" керує, що ми вже два десятки років безпорадно борсаємося в нашій дикунській "економіці", як сліпі кошенята в багнюці?

Можливо, наше світорозуміння не зовсім адекватне реаліям, якщо ми в масі своїй навіть не усвідомлюємо, що в нас діється. Якщо ж дещо порівняти, то виходить, що у нас відбувається сліпе копіювання гіршого світового досвіду.

Свідомо чи ні, але наші зажерливі "професори" відтворюють неефективну несправедливу систему, повторюючи чужі помилки. В такому разі не дивно, що в нашому беззахисному непідготовленому соціумі маємо такі реалії як корупція, шантаж, рейдерство та інші беззаконня.

Урядові керівники і олігархи свої накопичення цинічно переводять у банки іноземних держав та офшори, не бажаючи платити податки в своїй державі.

Є майбутнє в такої країни? Де наші вчені, де наука, яка повинна прокладати курс нашому спільному кораблю? Олігархи руками своїх наймитів, продажних політиків, в погоні за легкою наживою пустили "неприбуткову" науку під ніж.

Звичайно, в окремих випадках, під якісь нагальні програми не заборонено брати гроші в кредит, але чому немає оцінки тим "керманичам", які довели країну до стану, коли вона без валютних ін’єкцій уже не може існувати?

Народе, ти спиш, чи вже зовсім зневірився? "Німі на панщину ідуть…".

Відсутні у нас і життєві координати. Основна ціль – переслідування особистих інтересів, максимальний прибуток, нажива. Здоров'я суспільства і людини, її гармонійний розвиток, відчуття щастя, благополуччя, соціальної стабільності – ці терміни не застосовуються щодо народу.

Замість цього нам впарюють якісь економічні абстракції: ВВП, рівень інфляції, ціни на валюту і паливо. Але яке значення все це має для якості нашого життя? Практично ніякого, бо це лише характеристика нашої недолугої грошової системи.

По цінах на валюту та паливо ми тільки й можемо, що второпати, коли нас в черговий раз обскубли. А чому б не порівняти рівень життя наших людей з рівнем життя тих же європейців, до яких нас не пускають з нашим "свинячим рилом"? Принаймні, було б чесно і об'єктивно.

Багато хто вважає, що якби порядні і чесні люди змогли прийти до влади, то все стало б на свої місця. Але це помилка, бо діюча ринкова система орієнтована не на благо всіх, а на процвітання окремих.

Чи можна уявити, що люди, діючи лише задля власної вигоди, в умовах жорсткої конкуренції, можуть створити здорове гуманне суспільство?

В існуючій системі не може бути і демократії, бо всі права – у олігархів, тому завжди буде диктатура грошових мішків, хіба що злегка прикрита цнотливим "демократичним серпанком".

Ну, припустімо, прийдуть до влади опозиціонери. Якщо до цього не повидряпують одне одному очі за портфелі. Ви читали їхні програми? Ви знаєте, яке суспільство вони збираються будувати?

В тих програмах майже одні лиш декларації, що підозріло схожі на чергову локшину. І що зміниться з їх приходом? Хіба що почнуть дерибанити інших. Чи тих же самих, але по-іншому. Систему вони змінювати не збираються.

Тому, мабуть, поки що немає сенсу ставити питання про справедливість: система може реагувати лише на слово "гроші".

В умовах ринкової економіки може бути купленим будь-який політик, бо корупція і шахрайство – не побічний продукт системи, а її складова. Тому маємо всі шанси ввійти в історію як продажне аморальне суспільство.

То виходить, що майбутнього в нас немає?

При збереженні існуючої "печерно-ринкової" системи, нормального майбутнього немає, тільки рабське. Звісно, не хотілося щоб воно було таким. Але для цього треба щось робити, само красиве майбутнє не прийде.

Для початку бажано, щоб люди зрозуміли хоча б основи існування держави. "Вивчати матчастину" – ось що хотілося б порадити тим небайдужим, які ще не втратили віру в Україну.

В диспутах з пройдисвітами треба оперувати фактами та реальними знаннями, тільки так можна відстояти свою позицію і її оцінять люди. А коли набереться "критична маса" активістів, які володіють повноцінними знаннями, тоді ми перестанемо бути "лохторатом", у нас з’явиться гідність і ми зможемо реально впливати на владу.

Головне ж – це кваліфіковано оцінювати програми кандидатів у "вожді", а не тільки їхні зачіски, костюми чи вміння спритно розвішувати локшину на вуха.

В цьому сенсі заслуговує на увагу позиція Юрія Луценка, який зумів напрацювати дієву тактику подальшої роботи по відродженню України. Одна з головних умов для цього – спільна розробка детальної програми "радикально іншої, кращої" республіки.

Без такої ґрунтовної всебічної програми всі найкращі передвиборчі промови лідерів опозиції будуть схожими на порожні балачки. А час балачок вже вичерпався, наступає час дій.

Добитися реального прогресу в розбудові держави  можемо тільки працюючи разом, а не борючись один з одним, бо в нас набагато більше спільного, ніж того, що нас роз’єднує.

Нові види енергії, нові технології, підвищення культурного рівня нації – це лише найбільш невідкладні найзагальніші напрямки нашого розвитку. Українці мають всі можливості для того, щоб стати більш успішними і щасливими.

Для цього вони мають поступово "дорослішати" і розуміти, що не хтось інший, а вони самі відповідають за себе, свої дії, свою державу.

Які ми, такий і наш край. Усвідомлення цього допоможе правильно планувати і контролювати не тільки своє життя, а й життя всієї країни. Досвід останніх років показав, що даровані свобода і незалежність не цінуються, їх треба вибороти, або відстояти. Сьогодні така можливість є. Успіху нам всім.

Андрій Прилоус, для УП