Справедливо – це як?
Порядна, скромна людина, навіть професіонал дуже рідко попадає на керівні посади. Зазвичай, такі місця бувають "хлібними", а значить, займають їх в основному люди честолюбиві, напористі, амбітні, а частіше – просто жадібні, нахабні й безпринципні.
Їх не можна назвати дурнями, але розум, помножений на зажерливість і аморальність, – розум хижака.
У нашому випадку владу в країні захопили саме такі.
Спочатку вони, користуючись прогалинами в законодавстві, накопичили "первинний капітал", легко привласнюючи вже налагоджені виробництва, тепер же руками своєї креатури пишуть і переписують закони "під себе", примножуючи свої багатства за рахунок держави і простих громадян, – тих самих порядних і скромних, заганяючи економіку в тінь, а по суті, просто добиваючи її.
Зазвичай так діють загарбники. Або ті, у яких жадібність затьмарює залишки розуму. Або повні неуки, які взагалі не розуміють ні ситуації, в якій вони опинилися, ні того, що можна, а чого не можна робити в їх положенні.
Чого тут більше – жадібності, безглуздя чи тупості, сказати складно, та це й не важливо.
Те, що олігархія – ракова пухлина на тілі держави, в розвинених країнах розуміли давно і зуміли сформувати їй надійні перепони у вигляді відповідних законів і норм.
Наші ж довели економіку до ручки, тепер шукають, у кого б ще позичити, кому б іще що-небудь продати, щоб "поповнити скарбницю" і продовжити своє безглузде, абсурдне існування у владі.
У нас олігарх, ділок, що багатіє за рахунок держави, – теж "господар" і на нього не гріх працювати.
Недосвідченість, некомпетентність в політичних ігрищах, "чистота помислів" нашого народу зіграли з ним злий жарт: він змушений постійно виживати, попутно набиваючи кишені своїм гнобителям.
У повній відповідності з Писанням, відбулося катастрофічне падіння культури і моралі – "Всюди ходять нечестиві, коли нікчемні із синів людських возвеличилися" (Пс.11:9).
В результаті народ не тільки зубожів матеріально, він принижений морально, дезорієнтований духовно. Кинувся було в останній притулок – релігію, але зашкарублість форм і методів її дій, її спонукання до покори не давали відповідей на актуальні питання.
Про тотальну корупцію і антинародну владу, продажні правоохоронні органи і драконівську податкову систему сказано вже стільки, що тут можна не повторюватися.
"Простота" народу виявилася "гірше крадіжки", бо побудова сильної справедливої держави в таких умовах – нонсенс.
Країна колапсує, як передчасно згасаюча зірка. Європа відвернулася від нас, як від зачумлених. Росії ми ще начебто потрібні, але в основному як ринок збуту, та як додаткова підпорка її режиму.
Куди податися бідному українцю? "Закордон" нам точно не допоможе. Глухий кут ...
А може все-таки самим спробувати?
Ні, це тільки теоретично! Зрозуміло, що на практиці нічого такого бути не може. Але коли хоч припустити? Якби все-таки самим свою державу відбудовувати. Не сподіватися на Європу з Америкою чи Росію з Азією, бо ми їм як конкуренти і задарма не потрібні, тому безкорисно допомагати нам вони не будуть.
З їх дзвіниці цілком справедливе місце для України – цивілізаційна глухомань, відстійник, де ми тепер і є.
Але для того, щоб щось робити, не завадило б знати, що саме, та як воно робиться. Економічні особливості нашого безперспективного життя аналізувалися часто – наприклад, тут. Але при цьому забувають, що людина – це не тільки і не стільки гроші.
Не вистачає оцінки моральної складової того, що відбувається. Адже через мораль життя людини і суспільства набуває цілісності, осмисленості. Мораль звертається до людини від імені всіх людей. Вона не загрожує санкціями, а апелює лише голосом совісті та розуму, надаючи людині можливість відповідати хоча б перед собою і хоча б за себе.
Відомо, що людину визначає здатність до самопожертви. А якщо деякі люди в гонитві за надприбутками змушують "жертвувати" мільйони інших? Собі – нажива, причому з порушенням всіх писаних і неписаних правил, іншим – виписаний "під себе" закон.
Собі – владу і преференції, іншим – існування на межі виживання, собі екологічно чисті продукти, іншим – хімічна їжа і пійло... Цих людей як назвати?
Будучи мірою розуму людини, мораль є також мірою гуманності. Іншими словами, сьогодні нами правлять люди нерозумні і негуманні. Підліші за хижаків. Бо у звірів є заборона на знищення собі подібних, а у цих такої заборони немає.
Ці за великі "бабки" кого завгодно порвуть на шматки. Платон писав, що уклад життя, ворожий до чеснот, націлений на владу і багатство, є деформованим, подібним гнійній пухлині.
Чому ж наші люди миряться з беззаконням, безправ'ям, приниженням, з цією гнійною пухлиною, яку породжує влада?
Тому що самі себе не поважають? Призвичаїлися? Їхня хата скраю?
Тому, що не народ, а охлос? Не розуміють, що відбувається в країні? Не мають поняття, що вони повинні робити? Не знають своїх прав? Не вміють їх відстоювати?.. Мабуть не дуже помилишся, коли вісім разів відповіси "так".
В країні так довго вибивали і виганяли кращих, що залишилася сіра маса, яку нікому направити і тому вона як стадо овець, прямує туди, куди її женуть. І молиться, "аби не гірше". Але ж – гірше! Кому ще не зрозуміло, куди котиться країна? Хіба що опозиції, бо вона не має чіткої програми виходу країни на шлях розвитку.
В їх програмах – нічого реального, що виходило б за рамки приходу до влади. Далі – суцільне невиразне мукання. Тому народ опозиції інтуїтивно не вірить, вважаючи її "такою ж, як і ці".
Але ж будувати нову країну повинен саме народ, бо ті п’ять відсотків багатих зажерливих трутнів нічого будувати не збираються. Значить, люди повинні знати, що робити, а головне – мають бути зацікавленими у кінцевій меті цієї роботи.
Отже, суспільство, яке повинна пропагувати та будувати будь-яка партія, яка знаходиться при владі, чи домагається влади, має бути справедливим.
У ньому всі повинні бути рівними перед законом, там мають дотримуватися права людини, правоохоронні органи – стояти на варті закону і захищати людей від криміналу, а влада повинна найматися народом для обслуговування його інтересів. Ну і так далі, за Конституцією.
В справедливому суспільстві домінують гуманні відносини між людьми, люди займають місця в його структурах у відповідності до своїх знань, професійних здібностей і моральних якостей, а не за хабарі, по кревності чи земляцтву.
Тільки відкрита побудова такого суспільства зможе вивести країну на шлях розвитку. І тільки люди, які насправді хочуть цього, можуть його побудувати.
В такому суспільстві:
По-перше, значна частина людей, як мінімум, повинна володіти базовими знаннями – система знань, методологія, яка допомагає правильно розуміти оточуючий світ і місце людини в ньому.
По-друге, треба орієнтуватися на досягнення демографічно обумовленого спектру потреб – їсти, пити, одягатися, працювати, навчатися, виховувати дітей, відпочивати, тощо. Але ніяких надмірностей.
По-третє, у фінансово-кредитній системі – відмова від лихварства, введення безвідсоткового кредитування господарства. Гроші не "роблять гроші", здирницькі відсотки лише роздувають інфляцію та допомагають безконтрольно наживатися банкірам, тоді як кредити повинні бути гарантованим фактором випуску продукції.
До слова, у Китаї для підтримки села існують від’ємні процентні ставки, коли селянам дають в борг 1000 юанів, а назад отримують 900.
По-четверте, люди повинні вибороти реальну можливість усвідомлено обирати, контролювати та переобирати владу.
По-п"яте, установити управлінцям зарплату, середню по регіону, яким вони керують, плюс відрядження і ненормований робочий день, аби не робили із влади дармового корита.
Це ж стосується всіх виборних посад. Можливі варіанти, але коефіцієнт нерівності доходів між багатими та бідними не повинен перевищувати 5.
Народ із об’єкту управління повинен стати суб’єктом. Кожна людина – особистість і вона повинна мати можливість виконати покладене на неї Творцем завдання. Стати гідною часткою гідного народу – основна частина цього завдання.
А оскільки життя не стоїть на місці, то вчитися і самовдосконалюватися доводиться постійно. І перш ніж робити свій власний вибір, який стосується важливих суспільних питань, людина повинна в цих питаннях хоча б трохи розбиратися.
Все в світі взаємопов’язане і все – кероване, некерованих процесів немає, тому варто зрозуміти хоча б основне: що, ким і як керується, які цілі переслідують лідери, як контролюється процес, чим забезпечується, що, коли і скільки буде отримано в результаті – всі ці питання повинні бути детально вивчені людьми до початку процесу, до участі в якому їх залучають.
Справедливе суспільство можна побудувати, тільки діючи морально. Діяти морально – значить діяти за згодою тих, кого ці дії стосуються.
Це можливо в наших умовах? Сьогодні – скоріше ні. Але саме про все це і треба запитувати тих, хто при владі, а також тих, хто намагається туди потрапити. І коли в них не буде чітких конкретних відповідей, це означатиме, що нас знову намагаються "взути", "кинути" чи "лохонути".
Процес побудови справедливого суспільства легким бути не може, але схоже, що іншого шляху врятувати країну немає.
P.S. Починаючи з четвертого абзацу і далі – написано за уявою автора. Можливо, це саме той випадок, коли, як кажуть, дурень думкою багатіє. І насправді нічого "справедливого" у нас бути не може.
Народ продовжуватиме "мирно пастися", його "не розбудить честі заклик", тому його постійно дуритимуть, він і далі голосуватиме за гречку, а результати виборів грубо фальшуватимуть, бо при владі буде залишатися нелюдь. Країна повільно сповзатиме в прірву небуття.
Андрій Прилоус, для УП
